Справа №: 398/6342/24
провадження №: 2/398/781/25
Іменем України
"07" квітня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Петренко С.Ю.,
за участі секретаря судового засідання - Семенової С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка навчається посилаючись на те, що він має 3 групу інвалідності. На даний час не має постійного заробітку, отримує пенсію по інвалідності кожного місяця 1490,00 грн. 15.10.2024 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області було винесено рішення про стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка навчається. У зв'язку з цим, просив змінити розмір аліментів, визначений рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.10.2024 року з 3000,00 грн. до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісяця і до закінчення донькою навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку судового засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, про дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До початку судового засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.10.2024 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на її утримання на період навчання, в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи з 02 вересня 2024 року і до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2027 року.
Відповідно до довідки про доходи ГУ ПФУ в Кіровоградській області № 07970797081992760 від 25.11.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Кіровоградській області та отримує пенсію, щомісяця у розмірі 1490,00 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, наданого державним виконавцем Олександрійського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), від 20.02.2025 №29918, що ОСОБА_1 має заборгованість по аліментам станом на 31.12.2024 року (вересень-грудень) у розмірі 12000,00 грн, а на 20.02.2025 року (січень-лютий) у розмірі 4569,00 грн.
З рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.10.2024 року (справа № 398/4483/24), вбачається, що відповідач подав до суду заяву, в якій зазначив, що визнає позовні вимоги в повному обсязі, наслідки визнання позову йому відомі та зрозумілі.
Тобто відповідач добровільно визнав позовні вимоги щодо стягнення аліментів, та після ухвалення рішення в листопаді 2024 року звертається до суду із позовом щодо зменшення розміру аліментів, тобто через місяць на думку позивача, у останнього змінилось матеріальне становище, при цьому, доказів того, що у позивача погіршився майновий стан, суду не надано.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Тобто, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч. 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
У відповідності з ч. 3 ст. 199 Сімейного кодексу України право звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно ч. 1 ст. 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач не надав доказів про зміну його матеріального, сімейного стану чи погіршення здоров'я. Посилалась на те, що він не працює та має 3 групу інвалідності, не заслуговують на увагу.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї, яким він за законом зобов'язаний надавати утримування і які фактично перебувають на його утриманні.
Відповідно до рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.10.204 року, розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства та усталеній судовій практиці, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач не працює та має 3 групу інвалідності, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини ОСОБА_2 , 2006 року народження, на час її навчання, та суперечитиме її інтересам.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки належними та допустимими доказами позивач не підтвердив погіршення його майнового стану, чи зміни його сімейного стану.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст. 150, 180-184, 192 Сімейного кодексу України, суд,-
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07.04.2025 р.
Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО