Справа № 357/4713/25
1-кс/357/596/25
07 квітня 2025 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Біла Церква клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111030000819 від 04.04.2025 року,
Старший слідчий відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_3 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду з клопотанням, яке погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуків за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_2 .
Старший слідчий відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду надійшла заява від слідчого, в якій останній просить розгляд клопотання про проведення накладення решту на вилучене майно залишити без розгляду.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та подану заяву про залишення клопотання без розгляду, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 1 ст. 171 КПК України передбачено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільним позивачем.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: диспозитивність.
Стаття 26 КПК України передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Отже, керуючись принципом диспозитивності, клопотання про накладення арешту на майно слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 9, 26, 170, 171, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111030000819 від 04.04.2025 року - залишити без розгляду.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддяОСОБА_6