Справа № 350/474/25
Номер провадження 1-кп/350/112/2025
04 квітня 2025 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України,
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України надійшов до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області 24 березня 2025 року.
14 лютого 2025 року в межах строку досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 було продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13 квітня 2025 року.
Відповідно до ухвали судді від 26 березня 2025 року у кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання, в ході якого прокурор звернувся до суду із клопотанням про застовування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на те, що обвинувачений обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого злочину та на теперішній час ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, які були підставою для обрання запобіжного заходу не зменшились та продовжують існувати. Враховуючи, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам, просить застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначенням застави.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 вважав, що зазначені прокурором ризики не доведені, а тому просив застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту або застави, при цьому врахувати, що обвинувачений є особою з інвалідністю, потерпілий який є племінником обвинуваченого не заперечував щодо такого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
Суд, ознайомившись із клопотанням, дослідивши долучені до нього матеріали та матеріали кримінального провадження, заслухавши позицію учасників судового провадження, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.
Відповідно ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2024 року до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 9 січня 2025 року включно в межах строку досудового розслідування. Строк тримання обвинуваченого під вартою відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 6 січня 2025 року було продовжено до 6 березня 2025 року та відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2025 року - до 13 квітня 2025 року в межах строку досудового розслідування.
Відповідно до частини першої статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною першою статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною другою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).
Згідно з Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 19 грудня 2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», відповідно до частини шостої статті 22 Кримінального процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.
При застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом береться до уваги те, що кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_4 відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України є особливо тяжким злочином, та у разі визнання його винуватим до нього може бути застосоване покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до до п'ятнадцяти років.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного (обвинуваченого) переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного (обвинуваченого) переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі "Ілійков проти Болгарії", в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі "Летельє проти Франції" Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи, національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. (Практика Європейського суду з прав людини, сформульована в рішенні «Лабіта проти Італії»).
Такими обставинами у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 є тяжкість інкримінованого йому злочину та міра покарання за цей злочин, суспільний резонас та обвинувачення у вчиненні умисного вбивста під час воєнного стану.
Усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання ОСОБА_4 може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлення імовірності встановлення вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.
Суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні існує, так як обвинувачений та потерпілий є родичами, проживають за однією адресою та шляхом погроз або умовлянь зможе змушувати як потерпілого так і свідків змінити свої покази на неправдиві з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Обвинувачений, знаходячись на волі, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не з'являтись на виклики до суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, суд вважає, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Обрання відносно обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить, на думку суду, запобіганню вище зазначеним ризикам.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених частиною другою статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, не встановлено.
Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти ризикам, передбаченими пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до частини третьої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину, який спричинив загибель людини, суд не визначає розмір застави.
Одночасно суд вважає, що усне клопотання захисника не підлягає задоволенню, так як ним не спростовано належними та допустимими доказами, що наведені прокурором ризики відпали, та обвинуваченому можливо обрати інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Керуючись статтями 177, 183, 196, 314, 331, 376 Кримінального процесуального кодексу України,
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.
Обрати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 2 червня 2025 року включно у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
В усному клопотанні захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (цілодобового), внесення застави - відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити для виконання начальнику Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено о 12 год 50 хв 7 квітня 2025 року
Головуючий суддя: ОСОБА_1