Справа № 350/1383/24
Номер провадження 2/350/40/2025
26 березня 2025 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Сокирко Л.М., секретаря судових засідань Видойник І.П.,
з участю: представника позивача - прокурора Рожнятівського відділу Калуської окружної прокуратури Площанської Н.А.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Жарського Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Рожнятів Івано-Франківської області в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовною заявою Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області в особі виконувача обов'язків керівника Калуської окружної прокуратури Форовича Андрія Михайловича в інтересах держави в особі Головного управління держгеокадастру в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельних ділянок,
Прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави в суді, 12 серпня 2024 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про конфіскацію земельних ділянок, обгрунтовуючи позов тим, що ОСОБА_1 , який є громадянином Канади відповідно до паспорта іноземця - серія та номер НОМЕР_1 , виданого 19 квітня 2016 року Micicara Канада, на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом набув право власності на земельні ділянки: 1) площею 0,2952 га кадастровий номер 2624882601:01:002:0335, яка розташована в селі Креховичі Калуського (Рожнятівського) району Івано-Франківської області урочище «Свидина»; 2) площею 0,1616 га кадастровий номер 2624882601:01:002:0336, яка розташована по АДРЕСА_1 ; 3) площею 0,2000 га кадастровий номер 2624882601:01:002:0338, яка розташована в селі Креховичі Калуського (Рожнятівського) району Івано-Франківської області в урочищі «Свидина», які належали спадкодавцю ОСОБА_2 . Право власності на ці земельні ділянки згідно Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстровано 21 червня 2022 року приватним нотаріусом Присяжнюк С.М. Калуського районного нотаріального округу за Кульченко О.В. Однак позивачем - окружною прокуратурою було виявлено порушення вимог статей 13, 14, 41 Конституції України, статей 80, 81, 130, 145 Земельного кодексу України при отриманні та використанні ОСОБА_1 зазначених вище земельних ділянок. Враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (21 червня 2022 року зареєстровано право власності - по даний час) не відчужив їх, є підстави для конфіскації цих земельних ділянок у власність держави. З метою встановлення підстав для вжиття заходів представницького характеру Калуською окружною прокуратурою у відповідності до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 26 липня 2024 року № 09.92/2-58-483 вих. 24 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області скеровано лист щодо виявлених порушень, а також повідомлено про необхідність вжиття заходів щодо конфіскації у ОСОБА_1 в судовому порядку вказаних земельних ділянок з підстав їх не відчуження протягом року з часу отримання у власність. У свою чергу листом від 31 липня 2024 року Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області повідомило про неможливість вжиття заходів щодо конфіскації земельних ділянок з підстав обмеження фінансування на судові витрати. Підставою для звернення з вказаним позовом до суду є порушення інтересів держави, яке полягає в тому, що відповідач ОСОБА_1 порушив визначені статями 13, 14, 41 Конституції України, статями 80, 81 Земельного кодексу України процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення та як іноземний громадянин не відчужив їх упродовж року після набуття права власності. На теперішній час відсутні перешкоди використання спірних земельних ділянок на території України. Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України. Окрім цього, воєнні дії, які ведуться на території України, вкрай негативно впливають на продовольчі процеси в державі, зокрема, багато земель сільськогосподарського призначення на території, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватися за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими. Це в сукупності призведе до зниження врожайності, тому в цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства, була безумовно повернута у власність держави. Підставою представництва прокурора інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави в спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області. Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факт порушення законодавства при використанні іноземним громадянином ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які він не відчужив протягом року після набуття права власності. Так, згідно пункту 4 статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Відповідно до частин другої, четвертої статті 145 Земельного кодексу України в разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області земельні ділянки належні ОСОБА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства: земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 2624882601:01:002:0335 площею 0,2952 га за адресою: село Креховичі Калуського (Рожнятівського) району Івано-Франківської області, ур. "Свидина"; земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 2624882601:01:002:0336 площею 0,1616 га за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 2624882601:01:002:0338 площею 0,2000 га за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на користь Івано-Франківської обласної прокуратури понесені судові витрати, які складають 7 267 грн 20 коп. Ухвалою судді від 15 серпня 2024 року у справі відкрито провадження та призначено до підготовочого судового засідання. 10 вересня 2024 року по справі витребувано докази. Станом на 17 вересня 2024 року до суду надійшли витребувані докази. Ухвалою суду від 6 листопада 2024 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду. Представник позивача - прокурор Рожнятівського відділу Калуської окружної прокуратури Площанська Н.А. позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Жарський Т.В. позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з підстав, викладених у відзиві на позов. У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що позивач у своєму позові посилається на норму частини першої статті 130 Земельного кодексу України, згідно якої набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть виключно громадяни України; юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; територіальні громади; держава. При цьому вказаною нормою, іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Відповідач не погоджується з позовними вимогами у повному обсязі, з огляду на наступне. Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство, а підстави набуття і припинення громадянства визначаються законом, зокрема Законом України «Про громадянство України». Саме цей Закон і дає визначення самому поняттю громадянства України як правового зв'язку між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках. Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України «Про громадянство України» одним із принципів громадянства України є принцип єдиного громадянства України. Даний принцип вказує на те, якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , будучи дитиною, 6 квітня 2004 року отримував проїзний документ дитини серії ДП №252146 (це документ, який використовувався для виїзду за кордон, який видавався громадянам України, які не досягли 18 років). Надалі відповідач виїхав разом зі своїми батьками до Канади, даний факт ним визнається та не заперечується. Крім того, ОСОБА_1 не документувався паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон, а відтак УДМС не змогло належним чином підтвердити належність відповідача до громадянства України. Дійсно, ОСОБА_1 в силу свого юного віку та у зв'язку із обставинами переїзду за кордон не отримував паспорта громадянина України. Проте ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Перемишляни Перемишлянського району Львівської області, України, актовий запис № 50, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . Відтак набув громадянство України за народженням, що відповідає пункту 1 статті 6 Закону України «Про громадянство України». До того ж, у свідоцтві про народження ОСОБА_1 зазначено, що його батьками є українці. У ОСОБА_1 відсутній паспорт громадянина України, який, зважаючи на приписи статті 5 Закону України «Про громадянство України» дозволив би йому документально підтвердити свою належність до громадянства України. Підставами для припинення громадянства України згідно статті 17 Закону України «Про громадянство України» є: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Оскільки ОСОБА_1 не звертався з відповідним клопотанням про вихід з громадянства України, можна стверджувати, що він і надалі залишається громадянином України за народженням, або у зв'язку із перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків. Вважає, що оскільки ОСОБА_1 , набувши громадянство Канади, у правових відносинах з Україною, в даному випадку у відносинах правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, визнається лише громадянином України. Так як ОСОБА_1 не порушував вимоги статей 13, 14, 41 Конституції України, статті 80, 81, 130, 145 Земельного кодексу України при отриманні та використанні спірних земельних ділянок, то до нього відповідно не можна застосовувати приписи частини другої статті 145 Земельного кодексу України. Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній докази, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав. Відповідно до матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, яке отримане ним як спадщина після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (спадкова справа № 10/2020), а саме: земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 2624882601:01:002:0335 площею 0,2952 га за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченого приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Присяжнюк С.М. 21 червня 2022 року (зареєстровано в реєстрі № 238); земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 2624882601:01:002:0336 площею 0,1616 га за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченого приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Присяжнюк С.М. 21 червня 2022 року (зареєстровано в реєстрі № 239); земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 2624882601:01:002:0338 площею 0,2000 га за адресою: село Креховичі Калуського (Рожнятівского) району Івано-Франківської області урочище "Свидина" (на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченого приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Присяжнюк С.М. 21 червня 2022 року (зареєстровано в реєстрі № 240). Право власності на ці земельні ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 червня 2022 року. Відповідно до пункту а) частини першої статті 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності. Відповідно до пункту г) частини першої статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема: прийняття спадщини. Позивач, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 є громадянином Канади відповідно до частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України протягом року зобов'язаний був відчужити землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину. Так як такі дії відповідачем не були вчинені, то відповідно до пункту е) частини першої статті 140 Земельного кодексу України це є підставою для примусового припинення права власності на земельну ділянку та відповідно до частин першої, другої статті 145 Земельного кодексу України така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Таким чином, позивач заперечує належність відповідача до громадянства України. Однак, позиція позивача спростовується наступним. Відповідно до копії свідоцтва про народження (серія НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Перемишляни Перемишлянського району Львівської області України та його батьками записані: батько ОСОБА_3 - українець; мати ОСОБА_2 -українка. Відповідно до листів Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області від 21 червня 2024 року та 4 серпня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 документований документом дитини серії ДП № 252146 (це колишній документ, який використовувався для виїзду за кордон, який видавався громадянам України, які не досягли 18 років), який був виданий 6 квітня 2004 року, термін дії до 6 квітня 2007 року Рожнятівським РВ УМВС України в Івано-Франківській області, як громадянин України. Таким чином, станом на 6 квітня 2004 року ОСОБА_1 був документований, як громадянин України. Відповідно до статті 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Щодо підстав набуття громадянства України, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадянство України», громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про громадянство України», особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про громадянство України», громадянство України набувається: за народженням; у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини.
Відповідно до частини першої, сьомої статті 7 Закону України «Про громадянство України», особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Матеріалами спадкової справи № 10/2020 заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 підтверджується, що батьки останнього (на дату його народження) були громадянами України.
Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 народився в Україні.
Відповідно до Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 380 (які діяли на момент видачі 6 квітня 2004 року ОСОБА_1 проїзного документу дитини серії ДП № 252146), паспорт громадянина України для виїзду за кордон і проїзний документ дитини є документами, що посвідчують особу і підтверджують громадянство України особи, на яку вони оформлені, і дають право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Таким чином, документом, що підтверджував громадянство України відповідно пункту 2 статті 5 Закону України «Про громадянство України» (в редакції до 20 листопада 2012 року) є проїзні документи дитини.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 набув громадянство України відповідно до чинного на момент його народження законодавства.
Щодо підстав припинення громадянства України, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про громадянство України», громадянство України припиняється:
1) внаслідок виходу з громадянства України;
2) внаслідок втрати громадянства України;
3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про громадянство України», громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 Закону України «Про громадянство України», датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.
Відповідно до листа Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області від 24 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про вихід з громадянства України до УДМС в області не звертався.
Окрім того позивачем на надано суду доказу, а саме указу Президента України про припинення громадянства України ОСОБА_1 .
Як убачається із матеріалів спадкової справи в ній міститься копія документу - паспорта номер НОМЕР_1 (переклад з англійської мови на українську), відповідно до якого цей паспорт видано країною Канада ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження Перемишляни, Україна.
За цим паспортом ОСОБА_1 набув канадське громадянство.
Статтею 2 Закону України «Про громадянство України» визначені принципи законодавства України про громадянство.
Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах, зокрема: єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Таким чином, відповідно зазначеної вище норми відповідач, з урахуванням того, що він на законних підставах набув громадянство України та будь-яких доказів того, що він подавав клопотання про вихід із громадянства України, або ж щодо нього є виданий указ Президента України про припинення громадянства України, у правовідносинах з Україною (у даному випадку це правовідносини щодо набуття права власності на земельні ділянки в порядку спадкування та примусове припинення права власності на ці земельні ділянки) визнається громадянином України, а тому підстави для конфіскації земельних ділянок, що належать ОСОБА_1 відсутні.
Відповідно до приписів статті 141 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись статтями 4, 10, 76, 128, 224, 264, 265, 268, 273 274, 354 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 4 Конституції України, статтями 1, 2, 3, 6, 7, 17, 19 Закону України «Про громадянство України»,
У задоволенні позовних вимог Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області в особі виконувача обов'язків керівника Калуської окружної прокуратури Форовича Андрія Михайловича в інтересах держави в особі Головного управління держгеокадастру в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про конфіскацію у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області земельних ділянок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , паспорт іноземця, серія та номер НОМЕР_1 , виданий 19 квітня 2016 року, видавник Місісаrа Канада, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства:
земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 2624882601:01:002:0335 площею 0,2952 га за адресою: село Креховичі Калуського (Рожнятівського) району Івано-Франківської області, ур. "Свидина";
земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 2624882601:01:002:0336 площею 0,1616 га за адресою: АДРЕСА_1 ;
земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 2624882601:01:002:0338 площею 0,2000 га за адресою: село Креховичі Калуського (Рожнятівского) району Івано-Франківської області ур. "Свидина" - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду учасниками процесу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а учасниками справи, які не були присутні при оголошенні рішення в той же строк і в тому ж порядку з моменту вручення їм копії рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Дата складання повного судового рішення - 4 квітня 2025 року.
Суддя: Сокирко Л.М.