Справа № 348/234/25
Провадження № 3/348/152/25
07 квітня 2025 року м. Надвірна
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Гундяк Т.Д., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Надвірнянського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 22.01.2025 серія ВАД №252685 ОСОБА_1 22.01.2025 о 15 год. 50 хв. по вул. Стуса в с. Лоєва Надвірнянського району Івано-Франківської області вчинив злісну непокору працівникам поліції, а саме не виконував законну вимогу зупинитися, а також відмовився надати документи, які посвідчують особу та надають право керування, а також ображав нецензурною лайкою та шарпав за верхній одяг, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
ОСОБА_1 роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, не визнав. Вказав, що злісну непокору працівникам поліції не вчиняв.
Захисник Романишин Д.М. зазначив, що у протоколі зазначено інкріміновані ОСОБА_1 діяння, які утворюють склад самостійних адміністративних правопорушень і щодо яких працівниками поліції було зокрема складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.
При доказуванні вчиненого правопорушення мають бути встановлені обставини, які належать до події правопорушення, яка розуміється як елемент об'єктивної сторони складу правопорушення, що відбувається у певному часі, місці та певним способом. Спосіб вчинення правопорушення є обов'язковим елементом предмету доказування по кожному провадженню, оскільки дозволяє встановити які саме дії були вчинені правопорушником та призвели до певних протиправних наслідків.
Крім того, при доказуванні правопорушення також має значення встановлення суб'єктивної сторони правопорушення, яка полягає у з'ясуванні форми вини, мотиву, яким керувався правопорушник, вчиняючи правопорушення, та мети, яку він намагався досягти певними протиправними діями.
Відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення даних про спосіб вчинення правопорушення, форму вини правопорушника, мотив та мету вчинення правопорушення, протиправні наслідки, які були спричиненні чи могли бути спричиненні правопорушенням, свідчить про неконкретність обвинувачення, порушує право особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення на організацію ефективного захисту своїх інтересів.
Неконкретність висунутого обвинувачення не дозволяє суду встановити обставини правопорушення, які мають істотне значення для розгляду справи та вирішення питання про доведеність вини правопорушника, оскільки суд розглядає справу тільки в межах висунутого обвинувачення.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Положеннями ст. 256 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій особи, є одним із основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити усі дані, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 278 КУпАП під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити, чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування відповідно до ст. 251 КУпАП, у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Таким чином протокол про адміністративне правопорушення це документ, складений на відповідному бланку з неухильним дотриманням вимог щодо процедури та об'єму заповнення, який містить склад інкримінованого особі діяння (адміністративного правопорушення), та в межах якого відповідна посадова особа розглядає справу про адміністративне правопорушення.
Отже, предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП та ч. 2 ст. 251 КУпАП покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи суд повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 185 КУпАП пердбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Відповідно до абзацу 2 пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» від 26.06.1992 № 8 згідно зі ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Саме на таке тлумачення посилається й Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2011 № 10-рп/2011.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, виражається у злісній непокорі, тобто відмові виконати законне розпорядження або вимогу поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не виконував законну вимогу зупинитися, а також відмовився надати документи, які посвідчують особу та надають право керування, а також ображав нецензурною лайкою та шарпав за верхній одяг.
Частиною 1 ст. 122-2 КУпАП передбачено відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу. Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, або не пред'явила електронне посвідчення водія, а також інших документів, передбачених законодавством.
Таким чином, невиконання вимог поліцейського при виконанні ним службових обов'язків щодо зупинки транспортного засобу та відмова надати документи, які посвідчують особу та надають право керування, охоплюється диспозиціями ч. 1 ст. 122-2 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, та за такі діяння окремо передбачено адміністративну відповідальність. При цьому, до протоколу про адміністративне правопорушення додано копію протоколу серії ААД №806958 від 22.01.2025, складеного щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, згідно якого останній 22.01.2025 о 15 год. 28 хв в с. Лоєва по вул. Стуса Надвірнянського району Івано-Франківської області керував транспортним засобом «скутер» марки «Suzuki» модель «V50 G», без номерного знаку, не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою проблискових маячків синього та червонного кольору і гучномовця, чим порушив п. 2.4, 8.9Б ПДР.
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Разом з тим, у складеному відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано суть правопорушення, а саме не зазначено, які саме законні вимоги працівників поліції відмовився виконувати ОСОБА_1 , окрім діянь, які охоплюються диспозиціями ч. 1 ст. 122-2 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, на якій нормі закону вони ґрунтуються, а також кого саме з поліцейських він ображав і шарпав за верхній одяг.
При цьому, для кваліфікації діяння за ст. 185 КУпАП в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок, має бути виражена саме відмова виконати конкретні законні вимоги чи розпорядження працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а не інші дії, що не стосуються виконання такої законної вимоги чи розпорядження.
Суд зауважує, що позбавлений можливості встановити обставини, які не зазначені в протоколі.
Дані про подію є істотними складовими формулювання обставин правопорушення, що ставляться у вину особі, та є частинами складу адміністративного правопорушення, що, відповідно, підлягає обов'язковому доказуванню.
Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Викладені обставини свідчать про те, що працівником поліції не в повній мірі викладено суть адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, оскільки фабула даного правопорушення не конкретизована, не розкрито її зміст в повному обсязі, фактично відсутній виклад саме об'єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення є головним документом у справі, і його важливість співставна з обвинувальним актом у кримінальному провадженні.
У своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до п. 4.2 рішення Конституційного суду України №23-рп/2010 від 22.12.2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує жодних правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи неналежне визначення в протоколі змісту адміністративного правопорушення, приймаючи до уваги неможливість встановити обставини, які не зазначені в протоколі, а також, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, провадження в справі про адміністративне правопорушення належить закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 247, 283, 284 КУпАП,
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП - закрити в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Копію постанови направити згідно ч. 1 ст. 285 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга на постанову подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя Гундяк Т.Д.