Справа № 346/6481/24
Провадження № 2/346/968/25
07 квітня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого судді Яремин М.П.
з участю секретаря Урбанович І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 12.11.2009 року вона перебуває з відповідачем в шлюбі, в якому в них народились двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причинами для розірвання шлюбу позивач вважає те, що спільне життя з відповідачем не склалось, що призводило до постійних сварок та втрати почуття любові між ними. Подальше спільне життя, збереження шлюбу неможливе і суперечитиме її інтересам. Тому позивач просить вказаний шлюб розірвати, залишити проживати з нею зазначених неповнолітніх дітей, а також залишити їй прізвище, набуте при реєстрації шлюбу, » ОСОБА_5 ».
Позивач в судове засідання не з'явилася, 26.02.2025 року вона подала до суду письмову заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує, просить розгляд справи проводити у її відсутності (а.с. 41).
Відповідач в судове засідання не з'явився, 24.03.2025 року він подав до суду письмову заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги визнає, просить справу розглядати в його відсутності (а.с. 46).
В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.
Згідно з даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 сторони одружилися 12.11.2009 року. Шлюб зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис № 195 (а. с. 4).
Судом також встановлено, що сторони є батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7, 8).
Відповідно до ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.2 ст.104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно з ч.2 ст.112 цього Кодексу суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.
Ч.1 ст.113 даного Кодексу передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Судом встановлено, що сторони фактично припинили шлюбно-сімейні відносини, не вживають заходів для примирення та обоє вважають за доцільне шлюб розірвати.
За таких обставин шлюб слід розірвати та залишити позивачу прізвище « ОСОБА_5 », оскільки вона вказала про це, скориставшись своїм правом, передбаченим ст.113 СК України.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною 1 статті 9 СК України визначено, що подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.
Згідно з правилами частин 1 та 2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них будуть проживати малолітні діти, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Поряд з тим, згідно з правилами частини 3 ст. 160 Сімейного кодексу України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України). Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, в також у разі звернення до суду органів та осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Матеріали справи не містять доказів того, що після припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами, неповнолітні діти залишилася проживати з матір'ю. Також відсутні докази створення перешкод відповідачем у проживанні дітей з матір'ю до дати подання позову і позивач таких доказів не надала.
Питання щодо залишення дітей на проживання з матір'ю після розірвання шлюбу не є окремою позовною вимогою і нормами чинного законодавства, зокрема Сімейним кодексом України, під час розгляду спору про розірвання шлюбу не передбачено вирішення питання щодо залишення дітей після розірвання шлюбу на проживання з одним із батьків. Безперечно, не можна вважати помилкою вирішення питання про залишення на проживання дітей разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Однак, вирішення такого питання є правом суду, а не обов'язком. Крім того, неповнолітня дочка сторін ОСОБА_6 вже досягла чотирнадцятирічного віку і самостійно визначає своє місце проживання.
На підставі ст.ст. 104, 110, 112, 113, 160, 161 Сімейного кодексу України та, керуючись ч. 2 ст.247, ст.ст. 263 - 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстровано 12.11.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис № 195, розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачу залишити прізвище " ОСОБА_5 ".
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Бедевля Тячівського району Закарпатської області, жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 07 квітня 2025 року.
Суддя: Яремин М. П.