Справа № 344/11332/24
Провадження № 2/344/559/25
заочне
27 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю:секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи : органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав,
17.06.2024 позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить : позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 2009 року, від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.02.2013 шлюб між сторонами розірвано. З часу розірвання шлюбу відповідач проживала окремо, життям сина не цікавилася, не утримувала його. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.07.2014 визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачем. 23.04.2015 рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області відповідача визнано такою, що втратила право користування житловою площею у квартирі АДРЕСА_1 .
Позивач самостійно виховує сина, стежить за його здоров'ям, оскільки дитина має вади мовлення та потребує корекції у логопеда. Позивачу не відоме місце проживання відповідача, у зв'язку з чим для отримання дозволу для виїзду дитини за кордон, позивач звертався до суду. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.06.2016 надано ОСОБА_3 дозвіл на багаторазовий тимчасовий виїзд за межі України без згоди та супроводу матері. Вказані вище обставини свідчать про невиконання відповідачем батьківських обов'язків та є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 1-2).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 17.06.2024 справу передано для головуючій Кіндратишин Л.Р. ( а.с. 20-21).
Ухвалою суду від 24.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження ( а.с. 26-27).
18.07.2024 ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, виключено зі складу учасників розгляду третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Службу у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (а.с. 40-41).
22.07.2024 ухвалою суду виправлено описку (а.с. 43-44).
19.11.2024 ухвалою суду витребувано докази (а.с. 79-80).
17.12.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 104-105).
У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити. Додав, що відповідач жодним чином не цікавиться своїм сином, ні його здоров'ям, ні його вихованням протягом тривалого часу, зокрема з часу розірвання шлюбу. Незважаючи, що таким рішенням суду сина вирішено залишити проживати з матірю. Така дитину залишала йому. Просив проводити заочний розгляд справи.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, подала заяву в якій просила розгляд справи проводити без участі представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Подавши письмовий висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, про дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином, в тому числі через сайт «Судова Влада», правом на подання відзиву не скористалась, заяв про розгляд без участі не подала. Відтак, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Заслухавши вступне слово представника позивача, пояснення свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку
Судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 25.03.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьки: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 (а.с. 3).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.02.2013, справа №0907/13454/2012, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24.02.2009 року у відділі РАЦСу, Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 239, неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу залишено проживати з матір'ю.
Як встановлено з рішення Івано-Франківського місцевого суду Івано-Франківської області від 03.07.2014, справа №344/5251/14-ц. Дитина проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2 , де створені належні умови для його проживання та виховання, згідно висновку (додатку 9 до рішення виконавчого комітету міської ради) від 04.06.14 №268, малолітній ОСОБА_4 відвідує дошкільний навчальний заклад «Ластівка» з вересня 2013, дитину приводить і забирає з садка батько та бабуся які цікавляться його успіхами. Мати дитинною не цікавиться, в дитячий садок не приходить, питанням виховання дитини не займається. У висновку також зазначено, що мати дитини на запрошення служби у справах дітей та на засідання комісії не з'явилася. Також суд встановвив з пояснень позивача, що він самостійно виховує та утримує дитину, займається його лікування. Також йому допомагає здійснювати догляд за дитиною його мати ( бабуся сина) , яка виступила в суді в якості свідка, та яка пояснила, що вона разом з позивачем займається вихованням дитини, забезпечують дитині належне лікування, мати дитину не провідує, не цікавиться та матеріально не допомагає. Аналогічні свідчення надав свідок ОСОБА_5 , який є другом сім'ї і часто приходить до них в гості. Вказаним рішенням визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_3 та передано йому сина на виховання.
23.04.2015 рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, справа №344/4925/15-ц, яке набрало законної сили 12.05.2015, визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право на користування житловою площею в картирі АДРЕСА_1 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.06.2016, справа №344/496/16-ц, яке набрало законної сили 21.06.2016, надано дозвіл ОСОБА_1 на оформлення проїзних документів на малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для тимчасового виїзду за кордон України у супроводі батька ОСОБА_1 або іншого уповноваженого ним представника без згоди матері ОСОБА_2 ; надано дозвіл ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на багаторазовий тимчасовий виїзд за межі України без згоди та супроводу матері ОСОБА_2 у супроводі батька ОСОБА_1 або іншого уповноваженого ним представника до досягнення шістнадцятирічного віку, в тому числі, але не виключно, до країн Європейського союзу, в тому числі Австрія, Болгарія, Велика Британія, Греція, Італія, Іспанія, Франція, Португалія, Німеччина, Польща, Румунія, Угорщина, Хорватія, Чехія та інші країни), Турція, Грузія, Єгипет, Туніс, Об'єднані Арабські Емірати, Ізраїль, Сполучені штати Америки, Канада та в інші держави на розсуд батька ОСОБА_1 .
У характеристиці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає у АДРЕСА_2 , від 02.04.2024 №64 виданій директором початкової школи імені Софії Русової Івано-Франківської міської ради, зазначено, що ОСОБА_3 був зарахований до 1 класу з 01.09.2016 і навчався до 29.05.2020, навчаючись у початкових класах ОСОБА_6 мав достатній рівень знань, навчальний матеріал засвоював легко, швидко, за період навчання у початковій школі дитиною опікувався батько ОСОБА_1 , який брав активну участь у житті класу, школи, співпрацював з вчителями. Мати дитини, ОСОБА_2 , участь у навчанні та вихованні дитини не брала, за час навчання дитини останню ніхто у школі не бачив (а.с. 4).
Відповідно до характеристики ОСОБА_3 учня 9-Б класу Ліцею № 16 Івано-Франківської міської ради від 19.06.2024 №291/01-36, ОСОБА_4 навчається у Ліцеї №16 Івано-Франківської міської ради з 2020, рівень навчальних досягнень достатній та середній, приймає участь у громадському житті ліцею, класу, завжди охайний, в чистому та акуратному одязі. Від 5 класу на батьківських зборах, в батьківській групі при обговоренні тих чи інших питань, вирішенні проблем брали участь батько, мачуха, дідусь або бабуся ОСОБА_7 . Батько - ОСОБА_1 цікавиться шкільним життям сина, не ігнорує його проблеми, вчасно реагує на прохання або звернення класного керівника. З матір'ю дитини - ОСОБА_2 класний керівник не знайома, жодного контакту з останньою протягом 4 років не було, на зв'язок вона не виходила, не брала участі у батьківських зборах чи інших заходах, які проводилися в навчальному закладі ( а.с. 50).
У інформації Головного центру обробки спецільної інформації Державної прикордонної служби України №19-84080/18/24-Вих від 04.12.2024, вказано, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянкою України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 08.11.2017 по 04.12.2024 в Базі даних не виявлено (а.с. 96).
Згідно з витягом з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 14.03.2025 №295, про розгляду питань органу опіки та піклування вирішено надати Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області висновок у справі відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 158).
Відповідно до додатку 2 до рішення виконавчого комітету міської ради від 14.03.2025 №295, висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також встановлено, що відповідно до пояснень ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він не пам'ятає свою біологічну матір, оскільки вона покинула його в 3 річному віці, з того часу, тобто вже 12 років, він матері не бачив і вона йому не телефонувала ( а.с. 159-160).
У судовому засіданні свідок, ОСОБА_5 , який є співробітником позивача, та хрещеним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дав покази про те, що останній раз бачив ОСОБА_2 у 2013 році, на дні народженні ОСОБА_7 , з того часу мати сином не цікавилася, вихованням ОСОБА_7 займався батько, ОСОБА_1 .
У судовому засіданні свідок, ОСОБА_9 , яка є дружиною позивача, та мачухою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дала покази, що ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із ОСОБА_1 вона знайома близько 10 років, за цей час, жодного разу не бачила ОСОБА_2 , не чула, щоб остання телефонувала сину. ОСОБА_6 називає її мама ОСОБА_10 , саме вона приймає участь в його вихованні. Два рази, телефонувала матір ОСОБА_2 цікавилась внуком, якщо не помиляється таке було, коли дитині було 5 років. В тій розмові повідомила, ОСОБА_2 має маленьку доньку. Причин, по яких ОСОБА_2 жодним чином не цікавиться сином, невідомо. Однак, жодних перешкод у спілкуванні чи вихованні з ОСОБА_11 не чинилося.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини, прийнятою 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, підписану Українською РСР 21 лютого 1990 року та ратифікованою постановою ВР №789-XII від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини).
Так, відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Аналогічна за змістом норма міститься в ст.27 Конвенції про права дитини.
За змістом ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.141 СК України кожна дитина має право на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
За змістом ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.150 СК України на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та праці.
За змістом ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.155 СК України батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону. Відмова батьків від дитини є неправомірною, суперечить моральним засадам суспільства.
Нормою ст. 164 ч.1 п.2, ч. ч. 2-4 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, в тому числі, ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини. З підстави за п. 2 мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
За змістом, характером та значенням, як для батька (матері), так і для дитини правових наслідків позбавлення батьківських прав, передбачених ст.166 СК України, позбавлення батьківських прав є винятковою мірою. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують ), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини. У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. При цьому за положенням ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При вирішенні такої категорії спорів необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, який підлягає застосуванню лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Разом з тим, суд враховую думку дитини - ОСОБА_7 , який суду повідомив, що він не знає своєї біологічної матері. Така відколи він себе пам'ятає не спілкувалась із ним.
Аналізуючи встановлені в ході розгляду справи факти у контексті позбавлення батьківських прав, необхідно також враховувати, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід, як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний наведеному вище правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2020 року по справі №552/2947/19, від 11 вересня 2020 року по справі №357/12295/18, від 11 вересня 2020 року по справі №371/693/18, від 29 квітня 2020 року по справі №522/10703/18, від 13 квітня 2020 року по справі №760/468/18, від 11 березня 2020 року по справі №638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року по справі №461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року по справі №409/1865/17-ц, від 29 січня 2020 року по справі №756/1967/16-ц. Судова практика щодо застосування положень ст.164 СК України є усталеною. Крім того, схожий підхід до вирішення питання про позбавлення батьківських прав роз'яснено в п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц.
Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
За змістом ст.7 СК України, ст.3 Конвенції про права дитини регулювання сімейних відносин, зокрема судами, має здійснюватися з максимально можливим та першочерговим урахуванням і забезпеченням інтересів дитини.
У даній цивільній справі відповідач, будучи (вважаючись) належним чином повідомленою про судові засідання у справі, не скористалася правом з'явитися в судове засідання та надати власні пояснення щодо порядку здійснення та виконання нею своїх батьківських обов'язків по відношенню неповнолітнього сина.
При цьому, судом неодноразово відкладалися судові засідання, в том числі і з метою надання можливості відповідачу особисто з'явитися в судове засідання, однак таким правом відповідач не скористалася.
Разом з тим, згідно з висновком органу опіки та піклування, відповідач не скористалася правом на явку на засідання комісії та надання власних обставин з приводу нехтування обов'язками щодо виховання сина.
Жодних обставин поважності причин того, що ОСОБА_2 не займається вихованням свого сина, судом не встановлено.
Судом не встановлено також обставин, а стороною відповідача такого не доведено належними та допустимими засобами доказування, що ОСОБА_1 чинить будь-які перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з сином, участі у його вихованні, з огляду, в тому числі, і на вік дитини, який вже є 16-річним хлопчиком, свідомим в плані батьківського сприйняття та прийняття рішення про спілкування з матір'ю.
На даний час син ОСОБА_6 перебуває на утриманні та вихованні батька, мати, ОСОБА_7 , як вищезазначено, з класним керівником незнайома, жодного разу не була на батьківських зборах, не цікавилася навчанням та шкільним життям сина, та й просто житям сина з 2014 року.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на висловлену Верховним Судом правову позицію у постанові від 29.09.2021 по справі № 459/3411/18, провадження № 61-10531св21.
Під час перегляду судових рішень про задоволення позову про позбавлення батьківських прав по справі № 459/3411/18 Верховний Суд роз'яснив, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
У відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, свідомо та систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не відстоює свою позицію. Належні докази на підтвердження того, що відповідач піклується про фізичний і духовний розвиток сина ОСОБА_7 , його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини (в разі потреби), спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; надає дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; виявляє інтерес до внутрішнього світу дитини; створює умов для отримання ним освіти, - в матеріалах справи відсутні. На переконання суду, між неповнолітнім ОСОБА_3 та його матір'ю немає психологічного та духовного контакту, який, на думку суду, було втрачено саме з вини відповідача через тривале пасивне відношення останньої до своїх батьківських прав, виконання батьківських обов'язків, відсутність будь-якого інтересу до дитини.
Можливості на даний час змінити поведінку ОСОБА_2 у кращий бік по відношенню до виховання дитини суд не вбачає, обставин, які б свідчили про відсутність її вини у невиконанні батьківських обов'язків, судом не встановлено.
Відтак, вищевказані обставини свідчать про те, що поведінка матері, пов'язана з її самоусуненням від виконанням батьківських обов'язків, суперечить інтересам дитини ОСОБА_7 , позбавляє його відповідних соціальних благ, створює перешкоди у реалізації навіть самих простих невід'ємних прав та обов'язків.
При цьому, у постанові від 29.09.2021 по справі № 459/3411/18, провадження № 61-10531св21 Верховний Суд наголосив, що «права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків».
З огляду на все викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_7 , є обґрунтованими, такими, що відповідають інтересам дитини та підлягають задоволенню.
Положення ст. 166 Сімейного кодексу України передбачають такі правові наслідки позбавлення батьківських прав. Особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
При цьому, суд роз'яснює відповідачу, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в порядку статті 169 СК України, якщо дитина не була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.
На підстав наведеного, суд дійшов висновку, що наявні підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відтак позов щодо позбавлення батьківських прав відповідачки відносно сина ОСОБА_7 підлягає до задоволення.
Згідно ст. 141 ЦПК України, якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі наведеного та керуючись 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 137, 141, 222, 224, 258-259, 263-268, 273, 280-289, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо її сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211 ( одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Роз'яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; останнє відоме місце реєстрації : АДРЕСА_4 .
Третя особа : Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ЄДРПОУ 04054346, адреса : вул. Грушевського,21, м. Івано-Франківськ.
Повне рішення - 07.04.2025.
Суддя Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.