Справа № 287/612/25
2/287/695/25
про залишення позовної заяви без руху
07 квітня 2025 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Винару Л.В.
На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація із Олевської міської ради Житомирської області про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 .
Згідно з ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що позовну заяву необхідно залишити без руху, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а саме:
- у вступній частині позовної заяви не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача;
- не зазначено щодо наявності у позивачки або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, тому в цій частині позовну заяву слід уточнити.
Також, відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до позовної заяви про розірвання шлюбу додається оригінал свідоцтва про реєстрацію шлюбу.
Таким чином, позивачка повинна надати суду оригінал свідоцтва про шлюб, а не його копію. Слід зазначити, що оригінал свідоцтва про шлюб постійно зберігається в матеріалах судової справи про розірвання шлюбу.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору в установленому законом порядку, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
З доданої до позову копії платіжної інструкції від 14.03.2025 року вбачається, що судовий збір в розмірі 968,96 грн. сплачений ОСОБА_3 , а не позивачкою ОСОБА_1 , тобто у даному випадку суд приходить до висновку, що позивачкою судовий збір за подання позовної заяви про розірвання шлюбу несплачений.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу слід сплати судовий збір , який становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року № 4059-ІХ прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 гривень.
Відповідно 0,4 від цієї суми становить 1211,20 грн.
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір"» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У даному випадку позовна заява подана до суду в електронній формі, тому має бути сплачено позивачкою судовий збір в сумі 968,96 грн. (1211,20 грн. х 0,8) за позовну вимогу про розірвання шлюбу. Також, позивачці слід надати до суду відповідну квитанцію про сплату судового збору.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Поряд із цим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, про залишення позовної заяви без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачці строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз'яснивши, що в іншому випадку позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Л. В. Винар