07 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 182/7035/23
провадження № 61-4153ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулька Б. І.
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язання утриматися від вчинення дій,
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 10 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення міської житлової комісії з питань тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб у транзитному містечку
на території міста Нікополь, викладене у протоколі № 4 від 24 липня 2023 року,
у частині відмови у продовжені терміну тимчасового проживання ОСОБА_1
у транзитному містечку.
Зобов'язано міську житлову комісію з питань тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб у транзитному містечку на території міста Нікополь продовжити термін проживання у транзитному містечку в місті Нікополі Корягіну Ю. Є.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року апеляційну
скаргу Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області задоволено.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2024 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
28 березня 2025 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку
представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано касаційну скаргу (надійшла
до суду 01 квітня 2025 року), в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних
справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
1. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував
норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного
Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваних судових рішеннях.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування
необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових
рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має
містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми
для правильного вирішення справи.
Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої
статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням
на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
За таких обставин, представникові ОСОБА_1 - ОСОБА_2 необхідно
надіслати до суду касаційної інстанції уточнену редакцію касаційної скарги
із зазначенням обов'язкових підстав для такого оскарження з урахуванням вищенаведеного та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих
до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
2. Також подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції
до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження,
оскільки за її подання заявником сплачено судовий збір у меншому розмірі,
ніж це встановлено законом.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір»
судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму
для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року,
в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб
був встановлений у розмірі 2 684,00 грн.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру (визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії), яка подана
фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви
про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору
становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви
в розмірі оспорюваної суми, таким чином (1 073,60 грн.*2)*200% = 4 294,40 грн).
Заявником сплачено судовий збір за подання даної касаційної скарги
у розмірі 2 148,00 грн.
Отже, ураховуючи характер спору заявникові необхідно доплатити судовий збір
за подання касаційної скарги у розмірі 2 146,40 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК
у Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати
докази про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу,
а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня
2025 року залишити без руху.
Надати представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2
для усунення недоліків касаційної скарги строк тривалістю 10 днів з дня вручення
цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Б. І. Гулько