03 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 236/4422/19
провадження № 61-3773ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Терещенка Дмитра Володимировича, на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 14 листопада 2019 року та постанову Дніпровський апеляційного суду від 19 лютого 2025 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про заміну сторони у справі,
У жовтні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»
(далі - ТОВ «Вердикт Капітал») звернулося до суду із заявою про заміну сторони
у справі № 261/36/14-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28 лютого 2007 року
№ Д002/АА-050.07.1., шляхом заміни стягувача ПАТ «Родовід Банк» його правонаступником - ТОВ «Вердикт Катітал».
Заява обґрунтована тим, що рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 26 березня 2014 року у справі № 261/36/14-ц позов ПАТ «Родовід Банк»
до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28 лютого 2007 року № Д002/АА-050.07.1. задоволено частково.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 13 травня 2014 року у справі
№ 261/36/14-ц, рішення Петровського районного суду м. Донецька від 26 березня 2014 року змінено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід банк» заборгованість за кредитним договором від 28 лютого
2007 року № ДОО2/АА-050.07.1, яка складається з заборгованості за кредитом
у розмірі 14 673,25 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 4 982,25 доларів США, пені за невиконання кредитного зобов'язання в розмірі 200 000,00 грн та три відсотки річних у розмірі 9 767,02 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення набрало законної сили 13 травня 2014 року.
24 травня 2019 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 15 про відступлення прав вимог, відповідно до якого ПАТ «Родовід Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі за договором кредиту
від 28 лютого 2007 року № Д002/АА-050.07.1, а тому виникла необхідність у заміні вибулого стягувача.
Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 14 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду
від 19 лютого 2025 року, заяву ТОВ «Вердикт Капітал» задоволено.
Замінено стягувача - ПАТ «Родовід Банк» на його правонаступника -
ТОВ «Вердикт Капітал» у справі № 261/36/14-ц за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором
від 28 лютого 2007 року № Д002/АА-050.07.1.
Судові рішення мотивовані тим, що 24 травня 2019 року між ПАТ «Родовід Банк»
та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 15 про відступлення прав вимог, відповідно до якого ПАТ «Родовід Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал»,
а ТОВ «Вердикт Капітал» набрало права вимоги заборгованості за договорами кредиту, тобто останнє набуло статусу кредитора, тому наявні підстави
для задоволення заяви про заміну стягувача його правонаступником.
У березні 2025 року до Верховного Суду подано представником ОСОБА_1 - адвокатом Терещенком Д. В., касаційну скаргу на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 14 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати,ухвалити нове судове рішення, яким
у задоволенні заяви ТОВ «Вердикт Капітал» відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до листа Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2024 року, який отримано після закінчення провадження з відновлення втрачених матеріалів судової справи, вбачається, що в автоматизованій системі документообігу Петровського районного суду м. Донецька наявний сформований виконавчий лист від 19 червня 2014 року у справі № 261/36/14-ц. Тобто вказаний виконавчий лист було сформовано на підставі заяви стягувача та видано 19 червня 2014 року останньому. На час ухвалення рішення Петровським районним судом м. Донецька від 26 березня 2014 року діяв Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження в якому передбачено, що виконавчий документ може бути пред'явлено до виконання протягом року. З огляду на відсутність виконавчого провадження станом на день розгляду заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони у справі № 261/36/14-ц, 14 листопада 2019 року, було порушено строк звернення виконавчого листа до виконання, а отже, питання про заміну стягувача мало вирішуватися в межах виконавчого провадження.
Перевіривши доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Терещенка Д. В., у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судом апеляційної інстанції із відновлених матеріалів встановлено, що рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 26 березня 2014 року у справі
№ 261/36/14-ц позов ПАТ «Родовід банк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк»
за кредитним договором від 28 лютого 2007 року № ДОО2/АА-050.07.1 суму боргу: 18 031, 28 доларів США - сума боргу за кредитом; 6 648,18 доларів США - нараховані відсотки; 10 160,36 грн три відсотка річних, 50 000,00 грн - пеня
за несвоєчасне виконання зобов'язань; Вирішено питання щодо судового збору.
У решті позовних вимог ПАТ «Родовід банк» відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 13 травня 2014 року змінено рішення Петровського районного суду м. Донецька від 26 березня
2014 року. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь
ПАТ Родовід банк» заборгованість за кредитним договором від 28 лютого
2007 року № ДОО2/АА-050.07.1, яка складається з заборгованості за кредитом
у розмірі 14 673,25 доларів США, заборгованості за процентам за користування кредитом у розмірі 4 982,25 доларів США, пені за невиконання кредитного зобов'язання у розмірі 200 000,00 грн, три відсотки річних у розмірі 9 767,02 грн.
24 травня 2019 року між ПАТ «Родовід банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 15 про відступлення прав вимог, відповідно до якого ПАТ «Родовід банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі за договором кредиту
від 28 листопада 2007 року № Д048/СА-183.07.1.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян
і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження
і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі
у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої, другої, п'ятої статті 442 ЦПК України, зокрема, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні
(крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі
і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше
не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка
є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін.
Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги
із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад
у частині кредитора.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає
з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав
та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи
у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи
з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи -правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті - 55 та 442 ЦПК України. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача
з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав
у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача
як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про
це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа
до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.
Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пунктах 73-75 постанови Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі
№ 916/617/17 зазначено, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать
до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце
на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов'язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55
ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно
до умов законодавства.
Відповідно до змісту частини п'ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої
статті 12, пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 26, частини п'ятої
статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво
у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження
у справі. Тому особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, в яких виник спір.
Встановивши, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло прав грошової вимоги
від ПАТ «Родовід Банк», які виникли на підставі рішення Петровського районного суду м. Донецька від 26 березня 2014 року у справі № 261/36/14-ц, встановивши,
що відбулося матеріальне правонаступництво, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про задоволення заяви про заміну сторони у справі
№ 261/36/14-ц.
Доводи касаційної скарги спростовуються вищенаведеним, зводяться
до власного тлумачення норм процесуального права та до незгоди з судовими рішеннями, висновків судів не спростовують, на їх законність
та обґрунтованість не впливають, не можуть бути підставою для їх скасування.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається,
що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника
ОСОБА_1 - адвоката Терещенка Дмитра Володимировича, на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 14 листопада
2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого
2025 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про заміну сторони у справі відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць