Ухвала від 03.04.2025 по справі 752/2986/23

УХВАЛА

03 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 752/2986/23

провадження № 61-3759ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки, що є у спільній частковій власності, припинення спільної часткової власності та визначення порядку користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 році ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до

ОСОБА_1 про поділ майна в натурі, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності та визначення порядку користування земельною ділянкою.

У листопаді 2023 року до суду надійшло клопотання від представника відповідачки ОСОБА_1 - Коновала Д.В. про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня

2024 року клопотання представника відповідача про призначення судової

земельно-технічної експертизи задоволено.

Призначено у справі №752/2986/23 судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Витрати за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 . Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 385, 384 КК України, зобов'язавши надати суду відомості про внесення до Державного реєстру атестованих судових експертів. У розпорядження експертів надати матеріали цивільної справи №752/2986/23, провадження у справі №2/752/1001/24.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

07 січня 2025 року на електронну адресу Верховного Суду подана касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коновал Д. В., на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2025 року касаційну скаргу повернуто заявнику.

21 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коновал Д. В. засобами поштового зв'язку вдруге подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року.

Також заявник просить суд касаційної інстанції поновити строк на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК України).

У частині першій статті 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Із матеріалів касаційного провадження вбачається, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята 04 грудня 2025 року, дата повного тексту - 09 грудня 2024 року. Забезпечено надання загального доступу 13 грудня 2024 року.

Касаційну скаргу заявник направила вперше до Верховного Суду 07 січня 2025 року, протягом строку, встановленого 390 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2025 року касаційну скаргу повернуто заявнику, яку представник заявника отримав через електронний кабінет 19 березня 2025 року (о 23:45 год).

Вдруге представник заявника засобами поштового зв'язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу 21 березня 2025 року та просив суд касаційної інстанції поновити строк на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд вважає за можливе поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, оскільки заявник подала вдруге касаційну скаргу протягом розумного строку після повернення її касаційної скарги.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо призначення експертизи.

Частиною першою статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Таким чином, частина перша статті 389 ЦПК України не передбачає оскарження у касаційному порядку постанови апеляційного суду від 04 грудня 2024 року, прийнятої за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції від 13 червня 2024 року щодо призначення експертизи у справі (пункт 12 частини першої статті 353 ЦПК України).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

ЄСПЛ у рішенні від 21 жовтня 2010 року (заява № 19164/04) у справі

«Дія 97» проти України» зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

З огляду на викладене та відповідно до наведених положень ЦПК України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду

від 04 грудня 2024 року.

Керуючись статтями 2, 3, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду

від 04 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки, що є у спільній частковій власності, припинення спільної часткової власності та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особам, які подали касаційні скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська

Попередній документ
126395578
Наступний документ
126395580
Інформація про рішення:
№ рішення: 126395579
№ справи: 752/2986/23
Дата рішення: 03.04.2025
Дата публікації: 08.04.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (05.05.2025)
Результат розгляду: Задоволено
Дата надходження: 25.04.2025
Предмет позову: про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки що є у спільній частковій власності, припинення спільної часткової власності та визначення порядку користування земельною ділянкою
Розклад засідань:
22.05.2023 11:00 Голосіївський районний суд міста Києва
26.06.2023 12:00 Голосіївський районний суд міста Києва
19.09.2023 10:30 Голосіївський районний суд міста Києва
16.11.2023 10:30 Голосіївський районний суд міста Києва
30.01.2024 10:30 Голосіївський районний суд міста Києва
12.03.2024 10:30 Голосіївський районний суд міста Києва
13.06.2024 11:30 Голосіївський районний суд міста Києва
01.04.2025 11:40 Голосіївський районний суд міста Києва
28.05.2025 11:50 Голосіївський районний суд міста Києва
04.09.2025 12:00 Голосіївський районний суд міста Києва
06.11.2025 12:00 Голосіївський районний суд міста Києва
03.02.2026 10:30 Голосіївський районний суд міста Києва
21.05.2026 10:30 Голосіївський районний суд міста Києва