31 березня 2025 року
м. Київ
справа № 359/8805/22
провадження № 61-3526ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перша Бориспільська державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним,
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2024 року позов задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 13 грудня 2019 року державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Київської області Кардашевською М. В. на ім'я ОСОБА_2 та зареєстроване в реєстрі за № 2-1166.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня
2024 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
19 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сайко Ю. В. через підсистему «Електронний Суд» направив до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року.
У касаційній скарзі просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25 січня 2024 року у справі 260/2878/20, від 22 лютого 2024 року у справ № 460/5526/21, від 07 березня
2024 року у справі № 480/293/20, 17 лютого 2022 року у справі № 9901/88/21,
від 25 квітня 2023 року у справі № 761/37438/20, від 30 серпня 2022 року у справі
№ 904/1427/21, від 25 березня 2023 року у справі № 911/2961/19, від 15 липня
2021 року у справі № 910/19256/16.
Також заявник вважає, що суд апеляційної інстанції не дослідив наявні в матеріалах справи докази, а саме лист нотаріуса Першої Бориспільської державної нотаріальної контори від 28 лютого 2024 року Вих №236/01-16 (пункт 1 частини третьої
статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга подана у визначений законом строк та оформлена відповідно до статті 392 ЦПК України, зокрема, містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
З огляду на викладене, касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
Керуючись статтями 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року.
Витребувати з Бориспільського міськрайонного суду Київської області матеріали справи № 359/8805/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перша Бориспільська державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.
Надіслати учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська