№ 207/6886/24
№ 2/207/604/25
06 березня 2025 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Бистрової Л.О.
при секретарі Степанян М.К.
розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю,
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат - Васильцова О.М., звернулась до суду з позовом до Кам'янської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю, в якому просить визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) право власності за набувальною давністю на 6/25 часток домоволодіння, яке складається: житловий будинок АДРЕСА_2 , літня кухня Г-1, гараж Д-1, вбиральня Ж-1, вбиральня З-1, душ И-1, погріб із входом Л-1, огорожі №1-5, водопровід №3 зливна яма №4, тротуар І, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до акту про підтвердження факту проживання осіб №121/1/1 від 18.12.2024, позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 з 1962 року по теперішній час.
З 1962 року, коли народилася позивачка, домоволодіння належало ОСОБА_2 (баба позивача) та ОСОБА_3 , які були рідними сестрами. Так, згідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , у батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 народилась донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка являлась бабусею позивача.
В свою чергу, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , у батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 народилась донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В подальшому, відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 ОСОБА_6 одружилась 16.09.1934, та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7 .
Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 являлись сестрами.
З 2001 року позивач ОСОБА_1 являється власником 19/25 частин домоволодіння, яке складається: житловий будинок АДРЕСА_3 , житловою площею 17,1 м.кв.; сарай В-1, літня кухня Г-1, гараж Д-1, вбиральня Ж-1, вбиральня 3-1, душ И-1, погріб зі входом Л-1, огорожі №1-5, водопровід №3, зливна яма №4, тротуар І, за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності на вказаний об'єкт було зареєстровано в Дніпродзержинському БТІ за реєстровим №12274 від 04.09.2001р. на підставі договору дарування від 23.08.2001, посвідченого приватним нотаріусом Дербіною Р.Є. №904, про що також свідчить довідка Комунального підприємства «Кам'янське районне бюро технічної інвентаризації» №1/2809 від 20.11.2024.
Так, згідно до договору дарування частини домоволодіння серії АЕВ №646888 від 04.09.2001, ОСОБА_1 отримала від матері ОСОБА_8 у дар 19/25 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Мати позивача ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьки: ОСОБА_10 та мати ОСОБА_2 про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 .
09.07.1961 ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ) одружилась з ОСОБА_13 , 1938 року народження, та змінила прізвище на ОСОБА_14 , про що свідчить свідоцтво про одруження НОМЕР_6 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , у батьків позивача ОСОБА_13 та ОСОБА_15 ( ОСОБА_12 ) народилась донька - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в свою чергу, проживала з народження разом із батьками у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач та її батьки і баба ОСОБА_2 , проживали разом до 1979 року у житловому будинку під літ А1.
З 1979 року батьки позивача змінили місце проживання, та почали проживати у квартирі у м. Кам'янське. В свою чергу, позивач почала проживати у вказаному вище будинку самостійно до свого заміжжя у 1982 році.
Так, між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , 1960 року народження, було укладено шлюб, зареєстрований 30.10.1982, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_8 . Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини, ОСОБА_16 було змінено на ОСОБА_18 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 баба позивача ОСОБА_2 , померла, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_9 , та її донька ОСОБА_8 стала власником 19/25 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Дніпродзержинською держнотконторою р.№1-1366, спадкова справа №329/85 від 19.05.1998 року, зареєстрованого у БТІ кн. №77, р.№12274.
Відповідно до свідоцтво про смерть серії НОМЕР_10 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
В свою чергу, відповідно до довідки №1/2809 від 20.11.2024 від Комунального підприємства «Кам'янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності від 05.08.1969, виданого відділом комунального господарства згідно рішення №532 від 10.07.1989, остання являється власником об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 6/25 частини.
З 1996 року спадкоємці не вступили у спадщину після смерті ОСОБА_3 , так як її син помер, а онука останньої вже тривалий час проживає за межами території України, та не приїздить в Україну, а тому з 1996 року по теперішній час позивач проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом з чоловіком.
У 2001 році ОСОБА_1 одружилась з ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що засвідчено у паспорті громадянки України ОСОБА_1 ..
У 2024 році ОСОБА_1 та ОСОБА_19 , припинили спільне проживання у зв'язку із розлученням та 13.12.2024 позивач, як власник, звернулась до відділу формування та ведення, реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради із заявою, у якій просить зняти з реєстрації ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
В свою чергу, відділом формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради було надано відповідь вих. №61390 вір 13.12.2024, у якій зазначається, що зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання особи за заявою співвласника житла здійснюється за згодою, іншого, співвласника житла, яка надається особисто або через представників та підтверджується підписом такого співвласника або його представника у заяві. Керуючись ст. 12 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» позивачу було відмовлено у наданні адміністративної послуги зняття з реєстрації за заявою власника житла, тому що в поданій заяві відсутня згода іншого співвласника житла - ОСОБА_3 (померла у 1996 році).
Отже, на підставі викладеного, позивач постійно проживає у будинку а адресою; АДРЕСА_1 , із народження, а саме з 1962 року по теперішній час, добросовісно володіє ним, відкрито та безперервно, та користується ним досить тривалий час. З вимогами про те, що ОСОБА_1 незаконно ним володіє і користується ніхто не звертався, в тому числі і представники громади.
За таких умов є очевидний той факт, що спільне володіння будинкам, між позивачем та померлою ОСОБА_3 є неможливим.
ОСОБА_1 добросовісно заволоділа чужим майном, а саме 6/25 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власника якого фактично немає, продовжує відкрито, а також безперервно володіє вказаним вище домоволодінням більше десяти років.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, надали суду заяву щодо розгляду справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву щодо розгляду справи за його відсутності. Позовні вимоги визнав в повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Судом встановлено, що згідно до договору дарування частини домоволодіння серії НОМЕР_11 від 04.09.2001, ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_8 у дар 19/25 частини домоволодіння, яке складається: житловий будинок АДРЕСА_3 , житловою площею 17,1 м.кв.; сарай В-1, літня кухня Г-1, гараж Д-1, вбиральня Ж-1, вбиральня 3-1, душ И-1, погріб зі входом Л-1, огорожі №1-5, водопровід №3, зливна яма №4, тротуар І, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності на вказаний об'єкт було зареєстровано в Дніпродзержинському БТІ за реєстровим №12274 від 04.09.2001р. на підставі договору дарування від 23.08.2001, посвідченого приватним нотаріусом Дербіною Р.Є. №904, про що також свідчить довідка Комунального підприємства «Кам'янське районне бюро технічної інвентаризації» №1/2809 від 20.11.2024.
Відповідно до акту про підтвердження факту проживання осіб №121/1/1 від 18.12.2024 року, позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 з 1962 року по теперішній час.
Відповідно до довідки №1/2809 від 20.11.2024 від Комунального підприємства «Кам'янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності від 05.08.1969, виданого відділом комунального господарства згідно рішення №532 від 10.07.1989, остання являється власником об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 6/25 частини.
Згідно відповіді Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради вих. №61390 вір 13.12.2024, у якій зазначається, що зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання особи за заявою співвласника житла здійснюється за згодою, іншого, співвласника житла, яка надається особисто або через представників та підтверджується підписом такого співвласника або його представника у заяві. Керуючись ст. 12 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» позивачу було відмовлено у наданні адміністративної послуги зняття з реєстрації за заявою власника житла, тому що в поданій заяві відсутня згода іншого співвласника житла - ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтво про смерть серії НОМЕР_10 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно відповіді Першої Кам'янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області №320/01-16 від 03.02.2025 року спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 не заводилась.
У ході судового розгляду знайшло своє підтвердження те, що позивачі із 1962 року відкрито, безперервно володіє спірним домоволодінням, поводячись із ним як власник.
Таким чином у ході розгляду справи знайшло своє підтвердження те, що позивач правомірно, добросовісно заволоділа спірним чужим майном, вважаючи себе його власником. Також встановлено безтитульне, без відповідної правової підстави, володіння позивачкою зазначеним домоволодінням, власник частки якого відсутній.
Згідно ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Дана правова позиція підтримана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 №910/17274/17, і, зокрема, вказано, що оскільки за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю.
Згідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
П. 11 вказаної Постанови передбачає, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
У постанові Великої Палати Верховного від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 вказано, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правозаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.
Відповідно до правової позиції, викладеній у Постанові Верховного суду від 28.04.2020 року, справа № 552/1354/18 володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні, спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц.
У відповідності до ч.1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майна є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
У відповідності до ст. 183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Судом встановлено, що домоволодіння, яке складається: житловий будинок АДРЕСА_3 , житловою площею 17,1 м.кв.; сарай В-1, літня кухня Г-1, гараж Д-1, вбиральня Ж-1, вбиральня 3-1, душ И-1, погріб зі входом Л-1, огорожі №1-5, водопровід №3, зливна яма №4, тротуар І, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , не можливо ані поділити, ані виділити частку у спільному майні одному із співвласників, ані встановити порядок користування між співвласниками, оскільки частка ОСОБА_3 , не може бути виділена в натурі.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Враховуючи вищезазначені обставини, у зв'язку із добросовісним, безперервним володінням чужим майном понад десяти років, у позивача виникло право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за набувальною давністю у порядку ст. 344 ЦК України.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право тощо.
За наведених обставин суд вважає, що позивач добросовісно, безтитульно заволоділа 6/25 частки нерухомого майна, продовжує відкрито, безперервно володіти часткою домоволодінням, яке складається: житловий будинок АДРЕСА_3 , житловою площею 17,1 м.кв.; сарай В-1, літня кухня Г-1, гараж Д-1, вбиральня Ж-1, вбиральня 3-1, душ И-1, погріб зі входом Л-1, огорожі №1-5, водопровід №3, зливна яма №4, тротуар І, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , поводячись як власник, починаючи з 1982 року, тобто більше десяти років та набула право власності на це майно за набувальною давністю, на підставі ч. 1 ст. 344 ЦК України.
Згідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
На підставі викладеного та керуючись ст. 16, 328, 344, 392 ЦК України, ст. 10 - 13, 19, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на 6/25 часток домоволодіння, яке складається: житловий будинок А1, житловою площею 36,5 м.кв.; житловий будидок Б-1, житловою площею 17,1 м.кв.; сарай В-1, літня кухня Г-1, гараж Д-1, вбиральня Ж-1, вбиральня З-1, душ И-1, погріб із входом Л-1, огорожі №1-5, водопровід №3 зливна яма №4, тротуар І, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати покласти на позивача.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.О. Бистрова