У Х В А Л А Справа № 932/3202/22
Іменем України Провадження № 1-кс/932/1141/25
27 березня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Дніпрі клопотання слідчого, про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022041640000363, -
25 березня 2025 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 4 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , у якому він прохає накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2585772412020), шляхом заборони на розпорядження.
Необхідність накладення арешту обґрунтовує наступним чином. У провадженні СВ ВП № 4 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12022041640000363 від 20.05.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.02.2022 року невстановлені особи, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом довіри заволоділи майном (квартирою) ОСОБА_5 , чим спричинили останній матеріальну шкоду, розмір якої встановлюється.
На теперішній час виникла необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаної житлової квартири. Зазначений захід забезпечення є необхідним, оскільки його незастосування спричинить шкоду досудовому розслідуванню, оскільки фактично, невстановлені особи, шляхом підробки офіційних документів, заволоділи правом власності на вищевказану квартиру, та можуть здійснити її подальше відчуження.
Слідчий у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі.
Власник майна, яке тимчасово вилученим не є, у судове засідання у порядку ч. 2 ст. 172 КПК України не викликався, з метою забезпечення арешту майна та з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Розглянувши клопотання та дослідивши долучені до нього додатки, приходжу до висновку про залишення його без задоволення, з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
З матеріалів, долучених до клопотання, вбачається, що у провадженні СВ ВП № 4 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12022041640000363 від 20.05.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Слідчий був належним чином повідомлений про розгляд вказаного клопотання, у судове засідання не з'явився, пояснень з приводу необхідності застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна, не надав.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що слідчий/прокурор зобов'язані довести необхідність та наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, наявність потреб досудового розслідування у такому арешті майна.
Дослідивши клопотання та додатки до нього, вважаю, що необхідно відмовити у задоволенні клопотання, оскільки слідчим не було обгрунтовано необхідності застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна.
Керуючись ст.ст. 98, 103, 110, 167, 170-173, 309-310, 369, 371-372 КПК України, слідчий суддя-
У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 4 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022041640000363 - відмовити.
На ухвалу слідчого судді може бути подано апеляцію безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її винесення.
Слідчий суддя ОСОБА_1