Справа № 932/2241/25
Провадження № 2-з/932/24/25
31 березня 2025 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська у складі головуючого - судді Рибкіна О.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про забезпечення позову по справі за її позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,
В провадженні Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.
Від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в обґрунтування якої представник позивача вказав, що у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь суму у розмірі 911401,75 грн., яка складається з: 512360 грн. - сума, яка становить 50% коштів сплачених за договором іпотечного кредиту від 03.05.2007 за період з 01.08.2018 по 15.07.2021; 9433,04 грн. - сума, яка становить 3% річних, нарахованих за період з 15.07.2021 по 23.02.2022 на суму 512360 грн. (50% коштів сплачених за договором іпотечного кредиту від 03.05.2007 за період з 01.08.2018 по 15.07.2021); 33112,90 грн. - сума, яка становить інфляційне збільшення боргу в розмірі 512360 грн. за період з 15.07.2021 по 23.02.2022; 94531,24 грн. - сума, яка становить 3% річних, нарахованих за період з 12.07.2018 по 23.02.2022 на суму 869992,50 грн. (50% коштів сплачених за договором іпотечного кредиту від 03.05.2007 за період з 28.09.2012 по 12.07.2018); 261964,57 грн. - сума, яка становить інфляційне збільшення боргу в розмірі 869992,50 грн. за період з 12.07.2018 по 23.02.2022. Позивач зазначає, що вказана сума становить 50% коштів сплачених одноосібно позивачем за договором іпотечного кредиту після розірвання шлюбу з відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Тому просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_3 , які знаходяться на всіх рахунках ОСОБА_3 в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову 911401,75 грн.
Суд вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним з видів забезпечення позову, зазначених у ст.150 ЦПК України, є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.
Тобто суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачу і де вони знаходяться.
Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
З наведеного випливає, що відомості про те, на які саме рахунки позивач просить накласти арешт, в яких саме фінансових установах знаходяться грошові кошти, в якій сумі та в якій валюті перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.
Разом з тим, заявник, звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу у межах суми позову 911401,75 грн, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, інформацію про номери рахунків, банківські установи де ці рахунки знаходяться, суми розміщених на них грошових коштів, місце і умови їх розміщення суду не надав.
Відсутність відомостей про рахунки та вклади відповідача не дає змоги визначити співмірність засобів забезпечення позову із заявленими вимогами.
Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Разом з тим, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачу, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. 149-153, 353-354, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.А. Рибкін