Справа № 932/2024/23
Провадження № 2/932/905/24
04 квітня 2025 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Рибалці В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання зняття з реєстрації місця проживання незаконним, скасування рішення органу приватизації, свідоцтва, усунення перешкод в користуванні квартирою,-
У лютому 2023 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява, в якій з урахуванням заяви про зміну предмета позову, позивачі просять суд:
-визнати протиправними дії Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо зняття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 та реєстрації за вказаною адресою ОСОБА_3 ;
-зобов'язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради відновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
-зобов'язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради скасувати запис про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ;
-рішення органу приватизації видане Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради від 29.12.2022 №2/46-22 про передачу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати;
-визнати недійсним свідоцтво від 29.12.2022 №46Б-22 про право власності ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , видане Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради;
-скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 03.01.2023, індексний номер: 66014139, номер запису про право власності - 48906982;
-усунути перешкоди в користуванні майном, шляхом вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
-визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.11.2021 №1244 «Про надання дозволу на зміну умов договору найму жилого приміщення - квартири АДРЕСА_2 »;
-вирішити питання розподілу судових витрат.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивачі посилалися на те, що їх родині з 1957 року на підставі ордеру було виділено для проживання квартиру АДРЕСА_2 в якій вони рахуються зареєстрованими ( ОСОБА_1 з 1979 року, ОСОБА_2 з 2009 року) та проживали до 2023 року.
З огляду на те, що відповідачем було набуто право власності на вказано квартиру неправомірно, оскільки він ніколи не проживав в ній та не був членом родини позивачів, останні вважали за необхідне звернутися до суду з даним позовом, при цьому зазначивши що документи, які були підставою для їх вселення викрадені у зв'язку з чим, за даним фактом, відкрито кримінальне провадження №12023041640000075 й проводиться досудове розслідування.
Відповідачем - Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надано відзив на позовну заяву доводи викладені в якому зводяться до незгоди з заявленими вимогами, оскільки позивачами не надано доказів на підтвердження доводів викладених у позові.
Відповідачем - Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради надано відзив на позовну заву в якому зазначено, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є неефективним.
Відповідачем - ОСОБА_3 надано відзив на позовну заяву, доводи викладені в якому зводяться до незгоди з заявленими позовними вимогами. Так, останнім зазначено, що він є зареєстрованим у квартирі АДРЕСА_2 з 2012 року та є єдиним наймачем й вселився у вказану квартиру на підставі ордера серія З №30 від 07.10.2010 виданого Бабушкінською районною у м.Дніпропетровську радою згідно рішення виконкому №421. Також вказано, що він і його мати сплачували комунальні послуги які надаються за вказаною адресою, що підтверджує факт його проживання у вказаній квартирі тривалий час та спростовує доводи позивачів про зворотне. Доказів які б спростовували законність дій відповідачів, які стали передумовою для набуття ОСОБА_3 у власність вказаної квартири, позивачами не надано.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцевола В.В. від 02.03.2023, за заявою позивачів, вжито заходів забезпечення позову.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцевола В.В. від 28.03.2023, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08.08.2023, за клопотанням представника позивачів, до участі у справі залучено співвідповідача - Дніпровську міську раду.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18.12.2023, витребувано докази.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18.12.2023, за клопотанням представника позивача, до участі у справі залучено співвідповідача - Виконавчий комітет Дніпровської міської ради.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28.02.2024, витребувано докази.
Протокольною ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15.01.2025, закрито підготовче провадження у справі і призначено її до розгляду по суті у судовому засіданні.
У судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача - Лебедева Є.М. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
Представник відповідачів - Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача - Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення сторін, суд дійшов наступного висновку.
Так, судом встановлено, що відповідно до копії ордера від 07.10.2010 виданого Бабушкінською районною у місті Дніпропетровську радою, на ім'я ОСОБА_4 , останній у складі сім'ї з двох чоловік ( ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ) надано право на заняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 . Вказану копію ордера надано позивачами до заяви про зміну предмета позову.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 .
Згідно копії свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 виданого Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради 29.12.2022 за №46Б-22, квартира АДРЕСА_2 знаходиться у власності ОСОБА_3 .
Вказане також вбачається з копії рішення органу приватизації №2/46-22, реєстр №46Б-22 від 29.12.2022.
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №319484510 від 03.01.2023, право власності на квартиру АДРЕСА_2 , 29.12.2022 зареєстровано за ОСОБА_3 .
Згідно відповіді начальника СВ ВП №7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Якімова С. від 05.01.2024 за №43.7/3-98, слідчі дії у кримінальному провадженні №12023041640000057 відкритому 17.01.2023 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.190 КК України, тривають.
Відповідно до ст.1 Закону, приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Приватизація є договором між державою та громадянином про безоплатну або частково оплатну передачу йому у власність квартири у якій він постійно проживає.
Згідно ст.2 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Згідно ч.3 ст. 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Статтею 346 ЦК України встановлено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Частиною 5 статті 5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», на органи приватизації покладено обов'язок дотримуватись виконання законодавства під час проведення приватизації громадянами житла.
Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (частина перша статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Згідно ч.ч.1,10 ст.8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; довідка про склад сім'ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.
Відповідно до ст.58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Тобто, з вищезазначених норм матеріального права вбачається, що механізм реалізації права громадянина на приватизацію житла є можливим у разі надання доказів законного зайняття житлової площі, підтвердженням чого є ордер.
Згідно ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Так, позивачі, звертаючись з даним позовом до суду фактично вказують, що діями ОСОБА_3 було порушено їх право володіння вказаною квартирою, яка за їх твердженням, перебувала в їх користуванні на підставі ордера, однак з огляду на те, що матеріали справи не містять відомостей з яких би вбачалась інформація, що підтверджувала вказану обставину, відсутні підстави вважати його обґрунтованим, що виключає можливість задоволення заявлених вимог в частині: скасування рішення органу приватизації; визнання недійсним свідоцтва; скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 .
Посилання позивачів на копію договору найму житлового приміщення від 21.11.2002 за яким ОСОБА_5 передає в оренду вищезазначену квартиру, не свідчить, за відсутності ордера або документа який підтверджує право власності, про законність володіння останньою вказаною нерухомістю. Сам по собі факт укладання такого договору не може підтверджувати право власності чи право користування нерухомим майном.
Отже, за відсутності доказів правомірного володіння квартирою позивачами (вселення), відсутні підстави вважати наявний у справі ордер виданий на ім'я ОСОБА_4 та свідоцтво про право власності видане на ім'я ОСОБА_3 такими, що видані з порушенням і підлягають скасуванню.
Окремо суд зазначає, що вимоги про визнати протиправними дій Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо зняття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 та реєстрації за вказаною адресою ОСОБА_3 та зобов'язання Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради відновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , не підлягають задоволенню, оскільки жодних доказів на підтвердження того, що Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради вчинялись будь-які дії щодо зняття з реєстрації місця проживання позивачів не надано.
Так само не надано будь-яких доказів неправомірності реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалюючи дане рішення судом враховано, що надані позивачами докази на підтвердження реєстрації у квартирі АДРЕСА_2 як такими, що підтверджують факт проживання у ній останніх не узгоджуються з іншими наявним у матеріалах справи доказами в тому числі, доказами наданим відповідачем ОСОБА_3 на підтвердження факту реєстрації останнього в той же період у вказаній квартирі (копія довідки №7878; копія довідки Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області), у зв'язку з чим не приймаються судом до уваги.
Окрім цього, суд зазначає, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позивачі при зверненні до суду з даним позовом, не довели, що їх суб'єктивне право чи охоронюваний законом інтерес порушено або невизнається особою, до якої пред'явлено позов. Самі по собі дії відповідачів, щодо приватизації квартири, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
Наявність розбіжностей у даті ордеру (07.10.2010) та зазначені підстави на якій він виданий (Рішення Бабушкінської у місті ради № 421 від 15.10.2010), не може слугувати достатньою підставою для захисту цивільного права позивачів, за відсутності доказів порушення прав позивачів.
Оскільки відсутність порушеного правів є самостійною підставою для відмови у позові, доходить висновку про відмову в позові.
У зв'язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання зняття з реєстрації місця проживання незаконним, скасування рішення органу приватизації, свідоцтва, усунення перешкод в користуванні квартирою - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.В. Куцевол