Справа № 200/8759/18
Провадження № 2/932/585/24
28 січня 2025 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Рибалці В.І.
за участі
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача 1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним, -
У травні 2018 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_3 , в якій позивач просив суд визнати недійсним договір іпотеки №230811-І, укладений 25.08.2011 між ОСОБА_4 в особі ОСОБА_5 та ПАТ «Банк Кредит Дніпро», який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г., зареєстрований в реєстрі за №1219 та зміни до нього, що викладені в договорі №160813 від 16.08.2013 про зміну договору іпотеки №230811-І від 25.08.2011, й вирішити питання розподілу судових витрат.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на те, що йому, на праві власності, належить нерухоме майно, а саме: виставковий зал №10 а та офісне приміщення №10, розташовані в будинку АДРЕСА_1 , яке є предметом іпотеки за договором №230811-І укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк Кредит Дніпро».
З огляду на те, що позивач вважає договір іпотеки №230811-І таким, що укладений без відома та згоди ОСОБА_4 оскільки його підписантом був ОСОБА_5 за довіреністю, а також враховуючи, що зміни від 16.08.2013 до вказаного договору були укладені нею вимушено і без згоди її чоловіка, ОСОБА_3 вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом.
Відповідачем - АТ «Банк Кредит Дніпро» було надано письмові пояснення та відзив на позовну заяву, доводи викладені в яких зводяться до незгоди з заявленими позовними вимогами. Так, останнім зазначено, що відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог в розрізі доводів викладених позивачем, оскільки вони були предметом дослідження під час розгляду справи №200/10730/16 та не знайшли свого підтвердження. Також на спростування доводів щодо відсутності згоди чоловіка ОСОБА_4 на укладення оскаржуваного договору, надано копію заяви ОСОБА_6 якою останній надав згоду дружині на укладення договорів про внесення змін та доповнень до договору іпотеки укладеного з ПАТ «Банк Кредит Дніпро».
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Женеску Е.В. від 22.05.2018 позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю приписам ЦПК України.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Женеску Е.В. від 10.07.2018, у зв'язку з усуненням недоліків зазначених в ухвалі від 22.05.2018, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20.06.2019, вжито заходів забезпечення позову за заявою позивача ОСОБА_3 .
У зв'язку з відстороненням судді Женеску Е.В. від здійснення правосуддя, справу було передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Литвиненку І.Ю .
У зв'язку із відстороненням судді Литвиненка І.Ю. від здійснення правосуддя, справу було передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Яковлеву Д.О. , яким за ухвалою від 12.06.2020 її прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.
У зв'язку з відстороненням судді Яковлева Д.О. від здійснення правосуддя, справу було передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцеволу В.В., яким за ухвалою від 23.12.2020 її прийнято до свого проводження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23.09.2021, витребувано докази.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.07.2024, закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті у судовому засіданні.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення аналогічні викладеним у позові.
У судовому засіданні представник відповідача - ПАТ «Банк Кредит Дніпро», заперечувала щодо заявлених позовних вимог та надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання, не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, судом встановлено, що відповідно до копії договору іпотеки №230811-І від 25.08.2011, укладеного між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_4 від імені якої, на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом ДМНО Ткачук О.В. 01.08.2011 за реєстровим №1581 діяв ОСОБА_5 , передано в іпотеку нежиле приміщення, офіс, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до копії заяви від 25.08.2011 посвідченої приватним нотаріусом ДМНО Бондаренко В.Г., ОСОБА_6 дав згоду дружині - ОСОБА_4 на передачу в іпотеку ПАТ «Банк Кредит Дніпро» нежилого приміщення, офісу, що розташований за адресою: м.Дніпропетровськ, площа Червона, 3, приміщення 10. Також зазначено про надання згоди на укладання договорів про внесення змін та доповнень до договору іпотеки вищевказаного нерухомого майна.
Згідно копії довіреності від 01.08.2011 посвідченої приватним нотаріусом ДМНО Ткачук О.В., зареєстрованої в реєстрі за №1581, ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_5 від її імені підписувати договори іпотеки нерухомого майна, додаткові угоди до них. Довіреність дійсна до 01.08.2014.
Відповідно до копії договору №160813 від 16.08.2013 до договору іпотеки №230811-І від 25.08.2011, сторонами якого є ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_4 викладено договір іпотеки №2308811-І від 25.08.2011 в новій редакції.
Згідно копії договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 21.06.2016, ОСОБА_3 набув у власність офісне приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до копії постанови Дніпровського апеляційного суду від 18.12.2018 прийнятої за результатами розгляду справи №200/10730/16, судом встановлено, що ОСОБА_5 під час укладання договору іпотеки, діяв у межах повноважень наданих йому ОСОБА_4 довіреністю від 01.08.2011.
У статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є обов'язковим для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 215 цього ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний) правочин.
За змістом частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, третьої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України).
Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчиняти представнику, при цьому зазначені дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.
Суттю представництва є вчинення представником правочинів від імені та в інтересах особи, яку представляють, відповідно до наданих йому повноважень. Саме тому правочин, вчинений представником, породжує права і обов'язки для сторони, яку представляють, якщо він здійснений представником в межах повноважень.
Під перевищенням повноважень потрібно розуміти ситуацію, коли представник має певні повноваження на вчинення правочину, проте вчиняє його з відхиленням від змісту та обсягу таких повноважень. Тобто відбувається самостійне збільшення представником обсягу права на вчинення юридичних дій, визначених у довіреності.
Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Відповідно до статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, повинно встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
Загальним правилом належного функціонування цивільних відносин представництва є вчинення представником правочинів від імені особи, яку він представляє, в межах наданих повноважень.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).
Якщо ж схвалення не відбудеться, то зазначений правочин правових наслідків для того, кого представляють, не тягне і має бути визнаний недійсним відповідно до частини першої статті 241, статей 239 215 ЦК України.
Таким чином, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що представник такої особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе позивач. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання (постанова ВС/КЦС від 04.10.2023 прийнята за результатами розгляду справи №127/1786/20).
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на те, що позивачем не надано доказів недобросовісності та нерозумності ОСОБА_5 , а також враховуючи, що його дії, в розрізі наявності повноважень на укладення договору іпотеки, були досліджені судом у справі №200/10730/16 та не знайшли підтверджень протиправності, заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, ухвалюючи дане рішення судом враховано, що договір №160813 від 16.08.2013 було підписано ОСОБА_4 , що свідчить про схвалення попереднього правочину від 25.08.2011.
Доводи позивача, що укладенням договору від 16.08.2013 було порушено права ОСОБА_6 , чоловіка ОСОБА_4 не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються змістом заяви від 25.08.2011, а також відсутністю активних дій зі сторони останнього спрямованих на відновлення своїх прав у разі якщо він вважає їх порушеним. Матеріали справи не містять даних які б свідчили, що ОСОБА_6 уповноважував ОСОБА_3 вчиняти дії на захист його прав.
Доводи позивача щодо вчинення ОСОБА_4 дій спрямованих на укладення змін до договору іпотеки були вимушеним не підтверджуються матеріалами справи.
У зв'язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним- залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 07.02.2025 року.
Суддя В.В. Куцевол