адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
07.04.2025 Справа № 917/336/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Акціонерного товариства "Акцент-Банк", м. Дніпро
до Бігун Тетяни Сергіївни, с. Світлогірське
про стягнення 28 202,45 грн
без виклику представників сторін
встановив:
До Господарського суду Полтавської області звернулось Акціонерне товариство "Акцент-Банк" з позовом до Бігун Тетяни Сергіївни про стягнення 28 202,45 грн заборгованості за кредитним договором № 20.59.0000000845 від 06.10.2021, з якої 15 792,18 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 408,97 грн загальний залишок заборгованості за процентами, 4751,30 грн загальний залишок заборгованості за винагородою, 1000,00 грн штраф (фіксована складова), 6250,00 грн штраф (змінна складова).
Ухвалою від 21.02.2025 суд встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (а.с. 45-46).
Ухвала від 21.02.2025 вважається врученою відповідачу 25.02.2025 (а.с.51). Отже, останнім днем подачі суду відзиву на позов є 12.03.2025.
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені,- встановлюються судом.
Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті спору до суду не надійшли.
У цій справі суд вчинив такі процесуальні дії.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 (а.с. 41) цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т.М. за номером справи № 917/336/25.
Суд встановив, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 43) Бігун Тетяна Сергіївна була зареєстрована як фізична особа - підприємець 07.04.2020 року.
10.01.2025 державний реєстратор вніс до вказаного Реєстру запис про припинення підприємницької діяльності Бігун Тетяни Сергіївни.
Звертаючись із цим позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за за кредитним договором № 20.59.0000000845 від 06.10.2021, укладеним між ним та Фізичною особою - підприємцем Лимар Тетяною Сергіївною (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Надалі Лимар Тетяна Сергіївна змінила прізвище на Бігун (копії паспортів громадянина України - а.с. 26-28).
Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
При цьому, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.06.2018 р. № 14-144цс18 у справі № 338/180/17, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Враховуючи, що кредитний договір № 20.59.0000000845 від 06.10.2021, на підставі якого заявлені позовні вимоги, укладений між позивачем та Бігун Тетяною Сергіївною, саме як фізичною особою-підприємцем, правовідносини між сторонами пов'язані безпосередньо з підприємницькою діяльністю останньої, тому спір у цій справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Ухвалою від 21.02.2025 (а.с. 45-46) суд відкрив провадження у справі № 917/336/25, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвала від 21.02.2025 була вручена позивачу та представнику позивача 21.02.2025 о 16:27, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 21.02.2025 до електронного кабінету у системі "Електронний суд" (а.с. 47, 48).
Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідач не скористався правом зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами у судових справах, що передбачено ст. 6 ГПК України.
За даними, що вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 43) та Єдиному державному демографічному реєстрі (а.с. 44), відповідач зареєстрований на цей час за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, м. Світлогірське, вул. Осіння, буд. 69.
Ухвала від 21.02.2025 надсилалась відповідачу засобами поштового зв'язку на його адресу реєстрації, зазначену в Єдиних державних реєстрах (а.с. 43, 44).
Вказане поштове відправлення повернулося до суду, відповідно до довідки АТ "Укрпошта" Ф20 підстави невручення "адресат відсутній за вказаною адресою", дата штемпеля організації поштового зв'язку 25.02.2025 (а.с. 50-53).
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини п'ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Пунктом 81 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім'ї про надходження поштового відправлення, поштового переказу адресат (одержувач) інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв'язку.
Згідно з п. 104 Правил у разі неможливості вручення адресату (одержувачу) поштового відправлення, поштового переказу таке відправлення, переказ повертаються відправнику, крім випадків, якщо відправник під час оформлення поштового відправлення, поштового переказу визначив інший порядок розпорядження поштовим відправленням, поштовим переказом. Невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - такими, що не виплачені. Невручені поштові відправлення, невиплачені поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку до закінчення строку, встановленого оператором поштового зв'язку, але не менше одного місяця. Протягом зазначеного строку відправник/адресат (одержувач) може звернутися до оператора поштового зв'язку щодо одержання такого поштового відправлення, коштів за таким поштовим переказом.
У постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 910/2654/22 викладено висновок, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у низці постанов, а саме від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 07.09.2022 у справі №910/10569/21, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21 тощо.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20 тощо).
Верховний Суд зауважує, що неотримання заявником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції.
У наявному у справі кредитному договорі № 20.59.0000000845 від 06.10.2021 відповідач вказав своєю адресою: 49108, м. Дніпро, вул. Верещагіна, буд. 60 (а.с. 8-14).
Відповідно до інформації, розміщеної на сайті Дніпровської міської ради https://dniprorada.gov.ua/uk/page/perejmenuvannya-vulic-mista-dnipra вулиця Верещагіна у місті Дніпрі перейменована на вулицю Базавлуцьку.
Ухвала від 21.02.2025 надсилалась відповідачу засобами поштового зв'язку на адресу: 49108, м. Дніпро, вул. Базавлуцька, буд. 60 (а.с. 43, 44) та повернулась до суду, відповідно до довідки АТ "Укрпошта" Ф20 підстави невручення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 54-57).
Іншої адреси для листування відповідач суду не повідомляв та матеріали справи її не містять.
Отже, ухвала від 21.02.2025 вважається врученою відповідачу в установленому порядку.
За приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
З інформації на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала Господарського суду Полтавської від 21.02.2025 у справі № 917/336/25 оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень, до неї надано загальний доступ 25.02.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125342395), а отже відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Відповідач також не скористався правом зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами у судових справах, що передбачено ст.6 ГПК України.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На офіційному сайті Судової влади України 25.02.2025 суд розмістив відповідне оголошення про розгляд цієї справи (а.с. 49).
Отже, суд вчинив всі дії, передбачені ГПК України, для повідомлення відповідача про розгляд цієї справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (далі по тексту - AT "А-Банк", Банк, Кредитор, Позивач) та Фізичною особою - підприємцем Лимар Тетяною Сергіївною (далі - Позичальник, Відповідач) у письмовій формі був укладений кредитний договір № 20.59.0000000845 від 06.10.2021 (далі - Кредитний договір, а.с. 8-15).
Надалі Лимар Тетяна Сергіївна змінила прізвище на Бігун (копії паспортів громадянина України, а.с. 26-28).
Істотні умови кредитування визначені в розділі А Кредитного договору:
- вид кредиту - строковий кредит (п. А1 Договору);
- ліміт цього договору: у розмірі 125 000,00 грн - на фінансування поточної діяльності (п. А2 Договору);
- термін повернення кредиту 04.10.2024 року. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежу (додаток №1 Договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування.
Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:
сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором*((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування(міс.)*процентна ставка за місяць)/((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1);
сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом*річна процентна ставка/кількість днів поточного року)*кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу;
сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення кредиту-сума щомісячного платежу за %.
- у пункті А4 Договору зазначено рахунок для обслуговування кредиту НОМЕР_2 (в гривнях), отримувач: AT "A-Банк", МФО 307770, код ЄДРПОУ/ код ІПН 3135312966;
- за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних (п. А6 Договору);
- нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та Процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів факт/360).
Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день (п. А.8 Договору);
- позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну Дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Сплата винагороди здійснюється згідно з Графіком платежу та, в разі дострокового погашення кредиту, згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з Графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту (п. А10 Договору).
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1 цього договору, з лімітом та на цілі, значені у п. А.2 договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеною у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Строковий кредит (далі - кредит) надається Банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.
Термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього Договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п. А.12, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору (п. 1.2 Договору).
Зобов'язання позичальника визначені у п. 2.2 Договору, зокрема: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3. цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору; сплатити Банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору.
Пунктом 5.8. Кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
В п. 6.1 Кредитного договору сторони передбачили, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами.
Цей Договір у частині п. 4.4 цього Договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах, зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (п. 6.2 Договору).
Умовами п. 6.3 Кредитного договору визначено, що він може були змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.
Позивач та Відповідач підписали додаток № 1 до Договору "Графік погашення" (а.с. 14-15), де визначені дати повернення частини кредиту та сплати процентів у період 06.11.2021 - 04.10.2024, а також вказані суми відповідних платежів.
Як свідчать надані до справи докази, на виконання умов Кредитного договору Банк 06 жовтня 2021 року перерахував на поточний рахунок Позичальника (відповідача) грошові кошти у розмірі 125 000,00 грн як видача кредиту, що підтверджується меморіальним ордером № TR.19556429.30227.64999 від 06.10.2021 (а.с. 18).
Позивача у позові вказує, що станом на 10.02.2025 року заборгованість відповідача за цим кредитним договором становить 28 202,45 грн, яка складається з:
- 15 792,18 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту),
- 408,97 грн загальний залишок заборгованості за процентами,
- 4751,30 грн загальний залишок заборгованості за винагородою,
- 1000,00 грн штраф (фіксована складова),
- 6250,00 грн штраф (змінна складова).
Позивач у позові вказує, що відповідач вказані суми не сплатив. Це стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (ладі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1056 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що сторони уклали кредитний договір № 20.59.0000000845 від 06.10.2021, на виконання зобов'язань за яким Банк 06.10.2021 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти кредиту у розмірі 125 000,00 грн.
З 06.10.2021 відповідач користувався кредитними коштами, проте суму кредиту повернув не у повному обсязі, що підтверджується випискою банку з рахунку за період 06.10.2021 - 10.02.2025 (а.с. 19-24).
В постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у № 554/4300/16-ц викладено правовий висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Станом на 10.02.2025 року заборгованість відповідача за цим кредитним договором складається з 15 792,18 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); (детальний розрахунок позивача - а.с.16-17).
У розділі А3 Кредитного договору вказано термін повернення кредиту 04.10.2024 року. Така ж кінцева дата повернення кредиту зазначена у Графіку платежу (додаток №1 Договору).
Докази на підтвердження належного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором матеріали справи не містять.
Відповідач доказів сплати залишку кредиту до суду не надав.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про наявність у Банка права вимагати стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15 792,18 грн, що має наслідком задоволення заявлених Банком вимог у названій частині.
Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 про те, що за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
У розділі А3 Кредитного договору вказано термін повернення кредиту 04.10.2024 року. Така ж кінцева дата повернення кредиту зазначена у Графіку платежу (додаток №1 Договору).
Суд дійшов висновку про наявність у позивача права нараховувати проценти та винагороду до 04.10.2024 включно, оскільки в зазначену дату сплинув строк кредитування, визначений у Кредитному договорі.
Проте, АТ "Акцент-Банк" було здійснено нарахування процентів та винагороди по 05.02.2025, тобто після закінчення строку кредитування, визначеного договором.
З викладених обставин, господарський суд, здійснивши розрахунок процентів та винагороди у строк до 04.10.2024, дійшов висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк заборгованості за процентами у розмірі 247,97 грн. та заборгованості за винагородою у розмірі 3763,80 грн.
Відповідно до ст.13, 74 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи (ч. 3, ч.4 ст. 74 ГПК).
У ч. 1 ст. 79ГПК Українизазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Доказів в спростування викладеного, доказів своєчасного повернення кредитних коштів, сплати боргу з процентів чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач порушив права позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 792,18 грн - заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами у розмірі 247,97 грн. та заборгованості за винагородою у розмірі 247,97 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
В іншій частині вимоги про стягнення процентів за користування кредитом та винагороди суд відхиляє, оскільки позивач їх нарахував після строку кредитування, визначеному у Кредитному договорі.
При цьому суд зазначає, що у разі проведення відповідачем платежів на погашення кредиту після дати, врахованої позивачем у розрахунку заборгованості, відповідач має право звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню на сплачені суми.
З посиланням на умови п. 5.8 кредитного договору АТ "Акцент-Банк" також заявив вимоги про стягнення 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 6250,00 грн штрафу (змінна складова).
За умовами п. 5.8 договору у випадку порушення позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило за собою звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок + 5 (п'ять) % від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від сплати страхових платежів та платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Проте позивач не врахував наступних положень законодавства.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX був доповнений розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18 такого змісту:
"18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України", на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. На сьогодні режим воєнного стану був продовжений та триває.
Позивач у позові не конкретизує, за порушення якого саме грошового зобов'язання він застосував штраф і за яким саме період прострочення.
У позові позивач вказав про існування заборгованості із кредиту та процентів станом на 10.02.2025, а у поданому позивачем розрахунку прострочення платежів більше 30 днів відбувалося з 31.05.2022, тобто після введення в Україні воєнного стану. Нарахування вказаних сум штрафів проведено позивачем лише при зверненні з позовом. Отже, вказані суми штрафів нараховані позивачем після 10.02.2025 (іншого у позові позивач не вказує), тобто у період дії в Україні воєнного стану. Тому відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу) за таке прострочення.
Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1000,00 грн (фіксована складова) та штрафу у розмірі 6250,00 грн (змінна складова). У задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів суд відмовляє.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про часткове задоволення заявлених Акціонерним товариством "Акцент-Банк" до Бігун Тетяни Сергіївни позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача 15 792,18 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 247,97 грн загального залишку заборгованості за процентами, 3763,80 грн загального залишку заборгованості за винагородою. В іншій частині позову необхідно відмовити.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору.
Суд встановив, що за подачу цього позову позивач сплатив 3028,00 грн судового збору за платіжним дорученням № 6005315462708 від 10.02.2025 (а.с. 7). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 11.02.2025 (а.с. 42).
Із загальної суми позовних вимог, які задоволені судом, судовий збір належить сплачувати у сумі 3028,00 грн.
Отже, відповідно до п. 2 ч. 1 та ч.9 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 3028,00 грн, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.
Суд роз'яснює, що в разі сплати суми боргу після 05.02.2025, якщо платежі не були враховані судом, або в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Бігун Тетяни Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074; ідентифікаційний код 14360080) 15792 грн 18 коп. загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 247 грн 97 коп. загального залишку заборгованості за процентами, 3763 грн 80 коп. загального залишку заборгованості за винагородою, 3028 грн 00 коп. - відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного судового рішення: 07.04.2025.
Суддя Т. М. Безрук