адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
27.03.2025 Справа № 917/1963/24
м. Полтава
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Дерій Ю.В., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури, пр. Свободи, 4а, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 02910060
в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства освіти і науки України, пр. Перемоги, 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ38621185
до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця Возного Станіслава Володимировича, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ;
2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, код ЄДРПОУ 42769539;
3) Регіонального центру професійно-технічної освіти № 1 м. Кременчука, просп. Лесі Українки, 44, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 02546720
про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та зобов'язання повернути приміщення,
представники учасників справи: згідно з протоколом судового засідання
Суть спору. У листопаді 2024 року заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства освіти і науки України до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця Возного Станіслава Володимировича, 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, 3) Регіонального центру професійно-технічної освіти № 1, про:
1.визнання недійсним договору оренди державного нерухомого майна, що належить до державної власності № 61/53/21-Н від 24.11.2021, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, фізичною особою-підприємцем Возним Станіславом Володимировичем та Регіональним центром професійно-технічної освіти № 1 м. Кременчука;
2.зобов'язання фізичної особи-підприємця Возного Станіслава Володимировича звільнити державне нерухоме майно площею 8,3 кв.м, розміщене на першому поверсі будівлі гуртожитку, що перебуває на балансі Регіонального центру професійно-технічної освіти № 1 м. Кременчука за адресою: вулиця Республіканська, 87, місто Кременчук, Полтавська область, а Регіональний центр професійно-технічної освіти № 1 м. Кременчука - прийняти вказане державне нерухоме майно шляхом підписання акту приймання-передачі.
Процесуальні дії суду.
За результатами здійсненого автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024, матеріали справи № 917/1963/24 передані до розгляду судді Пушку І.І.
Згідно з ухвалою від 14.11.2024 позовна заява була залишена без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України. Прокурору надано строк для усунення недоліків позовної заяви не пізніше трьох днів з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою від 25.11.2024 суд прийняв справу до розгляду в порядку загального позовного провадження; призначив підготовче засідання у справі на 12.12.2024; встановив сторонам процесуальні строки на подання заяв по суті спору.
02.12.2024 до суду надійшов відзив на позов від відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вх. № 16218).
Також 02.12.2024 надійшов відзив на позов від відповідача - фізичної особи-підприємця Возного Станіслава Володимировича (вх. № 16282).
04.12.2024 від Кременчуцької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вх. № 16410).
05.12.2024 до суду надійшли додаткові пояснення позивача (вх. № 16502).
06.12.2024 від відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях надійшли заперечення (вх. № 16530).
06.12.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача - Регіонального центру професійно-технічної освіти № 1 м. Кременчука (вх. № 16549).
Відповідач - фізична особа-підприємець Возний Станіслав Володимирович звернувся до суду з клопотанням від 07.12.2024 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 16561 від 09.12.2024).
Ухвалою від 09.12.2024 суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання фізичної особи-підприємця Возного Станіслава Володимировича у зв'язку із відсутністю в Господарському суді Полтавської області вільних майданчиків для проведення відеоконференції.
09.12.2024 до суду надійшов лист Кременчуцької окружної прокуратури з доданими до нього доказами направлення відповіді на відзив відповідачу - Регіональному центру професійно-технічної освіти № 1 м. Кременчука (вх. № 16584).
Згідно з ухвалою від 12.12.2024 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання в справі відклав на 30.01.2025; викликав учасників справи у підготовче засідання, визнавши явку представників сторін обов'язковою.
Відповідач - фізична особа-підприємець Возний Станіслав Володимирович звернувся до суду з клопотанням від 13.12.2024 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 16979 від 13.12.2024).
Ухвалою від 19.12.2024 суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання фізичної особи-підприємця Возного Станіслава Володимировича у зв'язку із відсутністю в Господарському суді Полтавської області вільних майданчиків для проведення відеоконференції.
17.12.2024 від Кременчуцької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив Возного С.В. (вх. № 17100).
26.12.2024 через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання від Міністерства освіти і науки України від 16.12.2024 про долучення відзиву на позовну заяву до матеріалів справи.
Від Фізичної особи-підприємця Возного Станіслава Володимировича надійшло клопотання від 27.01.2025 (вх. № 991) про відкладення судового засідання для надання йому можливості особистої участі в засіданні в режимі відео конференції.
Згідно з ухвалою від 30.01.2025 суд відклав підготовче засідання у справі на 20.02.2025; визнав явку представників учасників процесу у підготовче засідання обов'язковою; заяву Возного Станіслава Володимировича що проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задовольнив; судове засідання у справі № 917/1963/24, призначене на 20.02.2025 об 11:40 год, постановив проводити засідання в режимі відеоконференції за допомогою використання комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EASYCON» у приміщенні Господарського суду Полтавської області.
В судовому засіданні 20.02.2025 суд закрив підготовче провадження у справі; справу призначив до судового розгляду по суті на 20.03.2025.
Згідно з ухвалою від 20.02.2025 клопотання відповідача - Возного Станіслава Володимировича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції суд задовольнив; судове засідання у справі № 917/1963/24, призначене на 20.03.2025 о 10:45 год, постановив проводити в режимі відеоконференції за допомогою використання комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EASYCON» у приміщенні Господарського суду Полтавської області.
В судовому засіданні 20.03.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши час проголошення рішення 27.03.2025.
В судовому засіданні 27.03.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення з урахуванням положень абзацу другого частини першої статті 240 ГПК України.
Виклад позицій сторін.
Мотивуючи звернення до суду з позовом прокурор зазначив, що 24.11.2021 Регіональним відділення Фонду державного майна України по Полтавській області з Фізичною особою - підприємцем Возний Станіслав Володимирович укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 61/53/21-Н.
Відповідно до п.п. 3.3, 4.1 розділу І Договору, об'єктом оренди є частина нежитлового приміщення, за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Республіканська, 87, площею 8,3 кв.м, балансоутримувачем якого є РЦПТО № 1 м. Кременчука.
На переконання прокурора, оскаржуваний договір є таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема, частині 4 статті 80 Закону України «Про освіту», згідно з якою об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
За висновком прокурора, визначаючи коло цільового призначення майна закладів освіти, яке надається в оренду, ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» встановлює лише два види діяльності, для здійснення яких орендар може використати таке майно:
- для провадження видів діяльності, передбачених спеціальними законами;
- надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Інші види діяльності або випадки, за яких є можливим відступлення від вимог ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» законодавець не передбачає.
Прокурор зазначив, що як вбачається з умов оспорюваного договору оренди, майно закладу освіти передано в оренду з будь-якою метою за будь-яким цільовим призначенням, крім груп цільових призначень, визначених у Додатку № 3 до Порядку передачі в оренду державного і комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020.
Згідно з інформацією, наданої прокурору РЦПТО № 1 м. Кременчука, ФОП Возний С.В. використовує частину нежитлового приміщення на першому поверсі будівлі гуртожитку та надає юридичні консультації учням та працівникам закладу. При цьому, РЦПТО № 1 на запит прокуратури щодо підтвердження факту отримання студентами училища послуг у ФОП Возного С.В., які відносяться до освітнього процесу, вказано, що між закладом освіти та Орендарем договір про надання юридичних послуг не укладався.
За доводами прокурора, послуги ФОП Возного С.В. за Договором не мають жодного відношення до освітнього процесу.
Отже, спірне приміщення передано в оренду для розміщення суб'єкта господарювання, який провадить господарську діяльність щодо обслуговування населення, тобто суто в цілях підприємницької діяльності орендаря.
Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, також посилається на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22, якою підтверджено сталі висновки Верховного Суду про те, що нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об'єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом.
При цьому, саме по собі невикористання навчальним закладом приміщень для навчального процесу не дає права передавати їх в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об'єктів освіти для цілей, не пов'язаних з освітньою діяльністю.
Прокурор вважає , що внаслідок передання ФОП Возному С.В. нерухомого майна державної власності для здійснення ним підприємницької діяльності приміщення гуртожитку закладу освіти використовується не за цільовим призначенням, чим порушуються права здобувачів освіти РЦПТО № 1 м. Кременчука.
Відтак, за доводами прокурора, використання навчальним закладом спірного приміщення для цілей, не пов'язаних із навчальним процесом, є підставою для визнання договору недійсним згідно зі ст. 203, 215 Цивільного Кодексу України, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні. Як наслідок, об'єкт оренди підлягає звільненню співвідповідачем 1 та поверненню балансоутримувачу шляхом підписання акту приймання-передачі.
Співідповідач-1 Возний С.В. проти позовних вимог заперечує. У відзиві на позовну заяву, зокрема, зазначив, що:
- він є законним орендарем приміщення (частини нежитлового приміщення за адресою: Полтавська область м. Кременчук, вул. Республіканська,87 площею 8,3 кв.м) згідно з чинним законодавством, подав всі документи на оренду та пройшов аукціон, де був переможцем; в подальшому було укладено договір оренди між ФОП Возним С.В. та РВФДМУ по Полтавській та Сумській області приміщення, балансоутримувачем якого є Регіональний центр професійно-технічної освіти № 1 м. Кременчука.
- РВФДМУ по Полтавській та Сумській області та Регіональний центр професійно-технічної освіти № 1 м. Кременчука, з яким було укладено договір про оренду до ФОП Возного С.В., як до орендаря, не заявляє вимоги щодо розірвання договору оренди № 61/53/21-Н від 24.11.21;
- Міністерство освіти і науки України не заявляло вимог щодо розірвання договору оренди а, навпаки, ним був наданий дозвіл на укладення договору оренди № 61/53/21-Н від 24.11.21;
- Міністерство освіти і науки України, РВФДМУ по Полтавській та Сумській області, а також Регіональний центр професійно-технічної освіти № 1 м. Кременчука не звертались щодо порушення чинного законодавства України при укладені оспорюванного Договору;
- до ФОП Возного С.В. неодноразово звертались як учні, так і працівники закладу РЦПТО № 1 м. Кременчука, яким завжди надавалась безкоштовна юридична консультація щодо соціального правового захисту по сімейним спорам, трудовим спорам та спадковим справам а також у спорах, що виникають з банками та фінансовими установами щодо кредитних спорів;
- об'єкт оренди не використовується навчальним закладом в освітньому процесі.
- послуги, пов'язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, які не можуть бути забезпечені РЦ ПТО № 1 м. Кременчука надаються, шляхом консультацій в юридичних питаннях учнів та працівників закладу;
- потреби у користуванні нерухомим майном, яке передане в строкове платне користування під час освітнього процесу, не має;
- приміщення орендується ФОП Возним С.В не в навчальному закладі безпосередньо, а в гуртожитку, який є відокремленою будівлею навчального закладу;
- Кременчуцька окружна прокуратура вже зверталась до суду з позовною заявою про визнання договору недійсним до ФОП Возного С.В. та Регіонального відділення - справа № 917/1133/23, яка розглядалась Господарським судом Полтавської області, Східним апеляційним господарським судом та Касаційним господарським судом та є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. В зв'язку з наведеним, співвідповідач -1 просить суд закрити провадження у справі.
У відповіді на відзив Возного С.В. прокурор, зокрема, зазначив, що
- із викладеного у відзиві вбачається, що Возний С.В. сам визнає те, що він надає юридичні консультації учням та працівникам РЦПТО № 1, тобто громадянам з особистих правових питань, проте у самому закладі освіти наявний юрист. Вказане жодним чином не спростовує обґрунтування, що викладені у позовній заяві, адже у діяльності відповідача відсутні будь-які ознаки освітнього процесу або надання послуг, пов'язаних із забезпеченням такого процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу;
- виходячи з вимог законодавства про освіту, об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17, від 25.07.2018 у справі № 906/143/17, від 10.10.2018у справі № 917/1934/17).
Прокурор зауважив, що надання в оренду приміщень освітніх закладів, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов'язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу;
- наявність дозволу Міністерства освіти і науки України не робить правомірним Договір оренди. Погодження Міністерства освіти і науки України Договору оренди не може бути підставою для використання об'єкта освіти не за цільовим призначенням, оскільки така господарська діяльність порушує імперативні приписи Закону України «Про освіту»;
- у постановах Верховного Суду від і червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц, від 22 травня 2019 року у спрш № 640/7778/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 910/16868/19, від 19 трави 2020 року у справі № 910/6569/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 417/7171/19, від 31 травня 2022 року у справі № 916/2853/20 міститься висновок про те, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами і обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суд заінтересованих осіб за вирішенням спору;
- у позовній заяві прокуратури у справі № 917/1963/24 інший суб'єктний склад, на відміну від позовної заяви, що переглядалась у справі №917/1133/23.
Співвідповідач-2 - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях проти позовних вимог також заперечує. У відзиві на позов від 29.11.2023, зокрема, зазначив, що:
- Регіональне відділення наполягає, що жодними доказами у справі не підтверджується факт того, що спірним договором обмежуються права здобувачів вищої освіти відповідного навчального закладу чи інших осіб на якість надання їм освітніх послуг, чи права працівників цього закладу. При цьому сам навчальний заклад не виявляв ініціативи чи бажання, щодо наміру використовувати спірне приміщення з метою надання освітніх послуг;
- прокуратурою не обґрунтовано, яким чином договір порушує права громадян на отримання якісної освіти та перешкоджає реалізації державної політики у сфері освіти, а також не доведено порушення соціально-побутових умов цих осіб;.
- у позовній заяві зазначається лише те, що діяльність ФОП Возного С.В. не пов'язана з освітнім процесом, що не виключає та не спростовує того факту, що ФОП Возний С.В. надає і може надавати послуги, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти, та пов'язані із обслуговуванням учасників освітнього процесу;
- звертаючись з позовом прокурор мав зазначити вимоги про двосторонню реституцію, оскільки оспорюваний правочин в частині передачі майна в оренду та в частині стягнення орендної плати за час, що передує зверненню прокурора з позовом до суду є виконаним. У даному випадку прокурор у супереч положенням ст. 216 ЦК України не вимагає двосторонньої реституції, вимога про повернення Орендарю сплаченої ним орендної плати за користування державним майном прокурором не заявляється.
- звертає увагу суду, що органом прокуратури подавався тотожний позов про визнання договору недійсним до ФОП Возного С.В. та Регіонального відділення (справа № 917/1133/23), та є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що тягне за собою застосування наслідків пункту 2 частини першої ст. 175 ГПК України.
У відповіді на відзив співвідповідача-2 прокурор, зокрема, зазначив, що:
- державне майно надане закладам освіти повинно використовуватися виключно на освітні потреби цих закладів освіти сприяти їм у освітній діяльності за своїм цільовим призначенням;
- згідно офіційних даних, розміщених на сайті Міністерства освіти і науки України в реєстрі суб'єктів освітньої діяльності не містяться будь-які відомості про здійснення освітньої діяльності ФОП Возного С.В. Вказане свідчить про те, що Орендар в розумінні положень Закону України «Про освіту» не є суб'єктом освітнього процесу, не надає освітні послуги, не є учасником освітнього процесу в закладі вищої освіти;
- приміщення вищого закладу освіти передане в оренду суб'єкту господарювання, підприємницька (господарська) діяльність якого не пов'язана з наданням послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
- ФОП Возний С.В. не здійснює освітню діяльність, не має ліцензії на надання освітніх послуг, а його підприємницька (господарська) діяльність не пов'язана із забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням учасників освітнього процесу.
В свою чергу, співвідповідач-2, ознайомившись з відповіддю на відзив прокурора, надав свої заперечення на доводи прокурора, зокрема, зазначив, що правова позиція органу прокуратури, яка ґрунтується на тому, що обслуговування учасників освітнього процесу має бути пов'язане із освітнім процесом, суперечить змісту частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту», яка такої вимоги не містить.
Регіональне відділення звернуло увагу суду, що відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про освіту», учасниками освітнього процесу є: здобувачі освіти; педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти. При цьому чинне законодавство не містить заборони щодо одержання вказаними особами юридичної допомоги під час реалізації ними своїх прав та обов'язків, визначених Законом України «Про освіту».
Також зазначає, що посилання прокуратури на постанови Верховного Суду є безпідставним, оскільки правові висновки, викладені у наведених постановах були сформовані щодо застосування положень статей Закону України «Про освіту» у редакції, чинній до 10.07.2021, які не регулюють спірні правовідносини у даній справі, тому безпідставними є доводи прокуратури про необхідність їх врахування під час вирішення спору у цій справі.
У відзиві на позов від 06.12.2024 співвідповідач- 3 - Регіональний центр професійно-технічної освіти № 1 м. Кременчука звернув увагу суду на те, що РЦ ПТО №1 м. Кременчука не має прав розпоряджатися державним майном на власний розсуд і будь-які дії щодо такого майна, в тому числі і передача в оренду нерухомого майна відбувається лише з дозволу Міністерства освіти та науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях відповідно до Статуту навчального закладу Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 №483 (далі Порядок).
Окрім цього, співвідповідач - 3 у відзиві на позовну заяву зазначив, зокрема, таке.
- приміщення у гуртожитку площею 8,3 кв. м, у м. Кременчуці Полтавської області по вул. Республіканській, 87 було у належному (неаварійному) стані, але не використовувалося ні навчальним закладом, ні учнями РЦ ПТО №1 м. Кременчука в продовж останніх трьох років, що надає право власника майна передати його в оренду, але за умови дотримання норм чинного законодавства;
- ініціатором оренди приміщення у гуртожитку виступив ФОП Возний С.В. на підставі заяви від 10.06.2021.
- Міністерство освіти та науки України надало ФОП Возному С.В згоду від 10.09.2021 № 1/11-6718 на передачу об'єкта в оренду державного майна;
- ФОП Возний С.В. використовує частину нежитлового приміщення на першому поверсі будівлі гуртожитку та надає юридичні консультації фізичним особам в приватному порядку, які не пов'язані з освітнім процесом, при цьому між закладом освіти та Орендарем договір про надання юридичних послуг не укладався;
- оскільки спірні приміщення належать до майна закладу освіти, хоча закладом освіти і не використовуються, від цього статус майна залишається незмінним, також незмінними залишаються і заборони щодо передачі його в оренду з будь-якою метою, у тому числі з метою надання послуг, не пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу;
- діяльність ФОП Возного С.В. не пов'язана з освітнім процесом, у штаті закладу освіти є юрисконсульт, що виконує свої обов'язки у межах освітнього процесу та надає консультації учасникам освітнього процесу, а спірне приміщення передано в оренду для розміщення суб'єкта господарювання, що діє на основі приватної власності і проводить господарську діяльність щодо обслуговування населення в приватному порядку, тобто суто в цілях підприємницької діяльності орендаря, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту»;
- оскільки Прокуратура представляє інтереси Міністерства освіти і науки, враховуючи наявність порушень щодо передачі в оренду державного майна, яке використовувалося орендарем не в освітньому процесі, а в приватному, співвідповідач вважає за доцільне, в порядку ч. 2 ст. 46 ГПК України визнати позовні вимоги в повному обсязі та вважає, що договір оренди №61/53/21-Н від 24.11.2021 державного нерухомого майна підлягає визнанню недійсним в судовому порядку. При цьому судові витрати відповідно до ст. 130 ГПК України повинні бути покладені на відповідача у розмірі 50 %.
У відзиві співвідповідачем - 3 заявлене клопотання про проведення підготовчого засідання та усі подальші судові засідання без участі представника РЦ ПТО №1 м. Кременчука за наявними документами у справі.
У письмових поясненнях від 05.12.2024 позивачем - Міністерством освіти і науки України, зазначено, зокрема, таке:
- частиною дванадцятою статті 78 Закону України «Про освіту» встановлено, що заклади освіти мають право отримувати фінансування різних видів та з різних джерел, не заборонених законодавством;
- згідно зі статтею 79 Закону одним із джерел фінансування суб'єктів освітньої діяльності визначено доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;
- частиною четвертою статті 80 Закону встановлено, що об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства;
- нерухоме майно, яке належить до сфери управління Міністерства складається з будівель закладів освіти, гуртожитків, майстерень, спортивних майданчиків та споруд, певна частина яких не задіяна в освітньому процесі та не використовується за призначенням в силу різних причин;
- у вільних приміщеннях закладів освіти також розташовуються органи влади, зокрема, територіальні підрозділи прокуратури, Національної поліції, Міністерства внутрішніх справ, тощо;
- з метою додаткових надходжень коштів для забезпечення надійної експлуатації будівель, котельного господарства, інженерних мереж та підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази в закладах освіти, ураховуючи нормативно-правові та законодавчі акти, Міністерство надає позитивні висновки щодо надання майна в оренду та рекомендації щодо істотних умов при оформленні договорів оренди, якщо це не погіршує проведення навчального процесу та проживання студентів і учнів в гуртожитках;
- Міністерство не є стороною укладання договорів оренди між балансоутримувачами, Регіональними відділеннями Фонду державного майна України та орендарями, а як орган управління, при зверненні балансоутримувачів щодо надання погодження на укладення, продовження та внесення змін до договорів оренди, розглядає питання на Комісії з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства (далі - Комісія) та надає пропозиції щодо погодження або відмови на укладення, продовження та внесення змін до таких договорів оренди та повідомляє Балансоутримувача про прийняте рішення;
- ураховуючи пропозиції Комісії (протокол №13 від 31.08.2021), Міністерство надало позитивні висновки щодо погодження рішення про намір передачі державного майна в оренду, з надання кваліфікованої юридичної допомоги і повідомило балансоутримувача листом від 10.09.2021 № 1/11-6718 про прийняте рішення;
- звертає увагу суду, що до Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.082010 № 769 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» (далі - Перелік) включено: виготовлення, реалізація та ремонт взуття, швейних і галантерейних виробів, товарів широкого вжитку, власної сувенірної продукції (підпункт 5 пункту 5 Переліку), а також надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі освіти (підпункт 2 пункту 8 Переліку).
У вказаних поясненнях Міністерство освіти і науки України просить справу № 917/1963/24 розглядати без участі представника.
Щодо наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави у спірних правовідносинах, суд враховує таке.
Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
За частинами 4, 7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Наведені правові висновки узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Прокурор вважає, що інтереси держави у даному випадку полягають у захисті прав дітей на отримання освіти у навчальному закладі зі створеними відповідними умовами для їх функціонування і розвитку, зокрема і їх матеріальної бази, а також забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання та праці. Порушення вимог законодавства під час передачі в оренду майна навчального закладу має наслідком порушення інтересів держави в галузі освіти.
В даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в оренду приміщення об'єкту освіти, що з огляду на значимість питання забезпечення державою права освіти, і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес.
Прокурором самостійно визначено, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає в незаконному, нецільовому використанні приміщення навчального закладу, загрозі збереження існуючої мережі навчальних закладів та їх матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності.
Згідно ч. 1-3 ст. 69 Закону України «Про освіту» державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в цій сфері та спрямований на забезпечення інтересів суспільства щодо належної якості освіти та освітньої діяльності.
Державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальними органами. Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені цим Законом та іншими законами України.
Оскільки спірне майно є державною власністю та перебуває в сфері управління Міністерства освіти і науки України, то саме до компетенції вказаного Міністерства віднесені повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у разі укладення незаконних договорів щодо зазначеного майна.
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство освіти і науки України (затверджене постановою КМУ від 16.10.2014 № 630, далі - Положення) МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики в сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги в сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління (підпункт 89 пункту 4 Положення).
Згідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником РЦПТО № 1 м. Кременчука є Міністерство освіти і науки України.
Відповідно до п. 1.1 Статуту РЦПТО № 1 м. Кременчука, затвердженого наказом МОН України від 13.01.2017 № 46 (далі - Статут), РЦПТО № 1 м. Кременчука є підпорядкованим МОН України державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює первинну професійну підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємних професій та підготовку за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» або робітників, діяльність яких пов'язана зі складною організацією праці, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів.
Згідно з п. 1.2 Статуту, РЦПТО № 1 м. Кременчука утворено та зареєстровано в порядку, визначеному законодавством, що регулює діяльність відповідного неприбуткового закладу (організації).
Пунктом 1.9 Статуту визначено, що МОН України та місцевий орган управління професійно-технічною освітою, відповідно до повноважень, визначених актами законодавства України, здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства і Статуту та приймають відповідні рішення в разі їх порушень.
У п. 6.1 Статуту зазначено, що РЦПТО № 1 м. Кременчука належить до сфери управління МОН України та місцевого органу управління професійно-технічною освітою відповідно до повноважень, визначених нормативно- правовими актами. Згідно з п. 7.9 Статуту, майно закладу освіти є об'єктом державної власності, що закріплені за РЦПТО № 1 м. Кременчука на праві оперативного управління. Функції управління майном, яке закріплено за РЦПТО № 1 м. Кременчука, здійснює МОН України.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Республіканська, 87, зареєстровані будівлі та споруди (гуртожиток, учбовий корпус, їдальня, замощення, спортивний майданчик, огорожа та ворота), власником яких є держава в особі Міністерства освіти і науки України. Загальна площа гуртожитку складає 5083,3 кв.м. Приміщення, яке надано в оренду, закріплене на праві оперативного управління за РЦПТО № 1 м. Кременчука.
Отже, Міністерство освіти і науки України є компетентним державним органом - суб'єктом управління спірним нежитловим приміщенням державного навчального закладу.
Зважаючи на викладене, Міністерство освіти і науки України є органом уповноваженим у даних правовідносинах на захист інтересів держави у розумінні положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
З матеріалів справи вбачається, що Кременчуцька окружна прокуратура на підставі та в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернулась до МОН України з листом від 17.10.2024, у якому повідомлено про факт укладення оспорюваного Договору та його невідповідність вимогам Закону України «Про освіту». У цьому листі також висловлювалось прохання повідомити щодо вжиття уповноваженим органом заходів спрямованих на поновлення порушеного права, в тому числі шляхом звернення до суду з позовною заявою.
З відповіді Міністерства освіти і науки України встановлено, що уповноважений орган не вбачає порушення чинного законодавства України при укладені оспорюваного Договору, а також просить окружну прокуратуру вжити заходи на захист інтересів держави, в разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами.
У зв'язку із вищенаведеним, має місце бездіяльність органу, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: уповноваженому органу було відомо про порушення інтересів держави, проте відповідних заходів, згідно з нормами чинного законодавства не вжито. Вказане є підставою для захисту порушених інтересів держави прокуратурою шляхом представництва в суді.
Водночас прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
У зв'язку із наведеним Кременчуцька окружна прокуратура скерувала на адресу Міністерства освіти і науки України повідомлення про звернення до суду з даним позовом № 52-15838вих-24 від 05.11.2024.
Таким чином, прокурор повідомив позивача про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.
За висновком суду, прокурором належним чином обґрунтовані підстави представництва інтересів держави в спірних правовідносинах в особі позивача.
Розглянувши матеріали справи суд встановив таке.
24.11.2021 між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Полтавській області (далі - Орендодавець, РВ ФДМУ по Полтавській області, співвідповідач - 2) та Фізичною особою - підприємцем Возним Станіславом Володимировичем (далі - Орендар, ФОП Возний С.В., співвідповідач -1) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 61/53/21-Н (далі - Договір, том 1, а.с. 17-28).
Підставами для укладення договору стали:
- заява ФОП Возного С.О. на ім'я начальника РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях щодо включення майна, яке перебуває на балансі Регіонального центру професійно-технічної освіти № 1 м. Кременчука (далі - РЦПТО № 1 м. Кременчука), за адресою: м. Кременчук, вул. Республіканська, 87, площею 8,3 кв.м., до Переліку першого типу, мета оренди - надання населенню кваліфікованої юридичної допомоги, термін - 5 років;
- лист Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України) від 02.08.2021 № 1/11-734 відповідно до якого Міністерством опрацьовано звернення РЦПТО № 1 м. Кременчука та надано дозвіл на укладення договору оренди державного нерухомого майна, яке перебуває на балансі закладу освіти, а саме: першого поверху гуртожитку, за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Республіканська, 87, площею 8,3 кв.м., з метою надання кваліфікованої юридичної допомоги, терміном до 5-ти років;
- лист РЦПТО № 1 м. Кременчука від 23.09.2021 № 917 щодо включення майна, яке перебуває на балансі РЦПТО № 1 м. Кременчука, за адресою: м. Кременчук, вул. Республіканська, 87, площею 8,3 кв.м., до Переліку першого типу, а саме частини нежитлового приміщення п'ятиповерхового гуртожитку, строком на 5 років;
- лист РЦПТО № 1 м. Кременчука від 23.09.2021 № 915, відповідно до якого частина нежитлового приміщення, яке перебуває на балансі РЦПТО № 1 м. Кременчука, за адресою: м. Кременчук, вул. Республіканська, 87, площею 8,3 кв.м, не використовується за цільовим призначенням більше трьох: років, майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням, крім обмежень встановлених Порядком передачі в оренду державного і комунального майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020;
- протокол про результати електронного аукціону № LLЕОО1-UА- 20211012-80904, затверджений наказом РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях від 10.11.2021 № 1176, відповідно до якого переможцем аукціону щодо оренди частини нежитлового приміщення, за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Республіканська, 87, площею 8,3 кв.м., є ФОП Возний С.В.
Умовами Договору сторони узгодили, зокрема, таке:
Відповідно до п.п. 3.3, 4.1 розділу І Договору, об'єктом оренди є частина нежитлового приміщення, за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Республіканська, 87, площею 8,3 кв.м, балансоутримувачем якого є РЦПТО № 1 м. Кременчука.
Згідно з п.п. 7.1, 7.1.1, 7.1.2, 7.1.3 розділу І Договору, майно може бути використано орендарем за будь-яким цільовим призначенням, крім груп цільових призначень, визначених у Додатку № 3 до Порядку передачі в оренду державного і комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020, а саме:
- Науково-дослідні установи, наукові парки;
- Нічні клуби. Ресторани з нічним режимом роботи (після 22 год.) Сауни, лазні. Організація концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності. Готелі, хостели, турбази, мотелі, кемпінги, літні будиночки. Комп'ютерні клуби та Інтернет-кафе;
- Ритуальні послуги. Громадські вбиральні. Збір і сортування вторинної сировини.
Згідно з п . 6.1 розділу І Договору, балансова залишкова вартість орендованого майна визначена станом на останню дату місяця, що передувала даті оприлюднення оголошення становить 2362,18 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 12.1 розділу І та п. 12.1. розділу II Договору, строк договору - 5 років з дня його підписання, тобто до 24.11.2026.
Згідно з п. 2.1.розділу ІІ Договору орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акта приймання-передачі Майна.
На підставі укладеного Договору, Актом приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 24.11.2021, РЦПТО № 1 м. Кременчука передало ФОП Возному С.В. частину нежитлового приміщення, за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Республіканська, 87, площею 8,3 кв.м (том 1, а.с. 29-30).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Республіканська, 87, зареєстровані будівлі та споруди (гуртожиток, учбовий корпус, їдальня, замощення, спортивний майданчик, огорожа та ворота), власником яких є держава в особі Міністерства освіти і науки України. Загальна площа гуртожитку складає 5083,3 кв.м. Приміщення, яке надано в оренду, закріплене на праві оперативного управління за РЦПТО № 1 м. Кременчука.
Вирішуючи позов в частині вимоги про визнання недійсним Договору оренди від 24.11.2021 № 61/53/21-Н нерухомого майна, що належить до державної власності, судом враховуються наступні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства суд не має підстав для задоволення відповідного позову. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21 та постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 04.06.2024 у справі № 910/11425/21, від 13.08.2024 у справі № 922/2219/19.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга) тощо.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього Кодексу.
Тобто закон визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України).
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.
Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічні висновки сформовано у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.
При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. До таких висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19.
Таким чином, для визнання правочину недійсним у судовому порядку необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону або його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібні висновки викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.
Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).
Власником орендованого майна є держава в особі Міністерства освіти і науки України, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №402578235 (том 1, а.с. 86). РЦПТО № 1 має право оперативного управління вказаним майном.
Як зазначалась судом, Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 630 (зі змінами), визначено, що МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Пунктом 5 зазначеного Положення встановлено, що МОН з метою організації своєї діяльності зокрема: контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; організовує планово-фінансову роботу в апараті МОН, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 19 Господарського кодексу України (визначено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
Частиною четвертою статті 19 ГК України передбачено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти на час укладення договору оренди від 24.11.2021 регулювалися положеннями Закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року.
Керуючись пунктом 12 статті 78 Закону України «Про освіту» заклади освіти мають право отримувати фінансування різних видів та з різних джерел, не заборонених законодавством.
Згідно зі статтею 79 Закону України «Про освіту» одним із джерел фінансування суб'єктів освітньої діяльності визначено доходи від реалізації продукції навчальновиробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
Відповідно до частини першої статті 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
Частиною четвертою статті 80 Закону України «Про освіту» передбачено, що об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (аналогічний висновок викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 906/143/17, від 10.10.2018 у справі № 917/1934/17, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17).
З урахуванням викладеного суд зазначає, що чинний на момент укладення Договору оренди Закон України «Про освіту» імперативно забороняв використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23, від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 23.07.2024 у справі № 912/673/23, від 14.02.2024 у справі № 910/14998/22.
Суд встановив, що починаючи з 24.11.2021, між сторонами склались правовідносини з оренди нерухомого майна державної власності, що врегульовані положеннями §5 глави 30 Господарського кодексу України (далі ГК України), §1, §4 глави 58 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Законом України Про оренду державного та комунального майна, а також Порядком передачі в оренду державного та комунального майна (затверджений постановою КМУ від 03.06.2020 № 483, зі змінами)
Ініціатором оренди приміщення у гуртожитку площею 8,3 кв.м, розташованого за адресою: вул. Республіканська, 87, м. Кременчук, Полтавська область виступив ФОП Возний С.В., про що свідчить відповідна заява, адресована Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях від 10.06.2021 (том 1, а.с. 39).
Міністерство освіти та науки України надало ФОП Возному С.В згоду від 10.09.2021 № 1/11-6718 на передачу об'єкта в оренду державного майна (том1, а.с. 40).
Наказом Регіонального відділу Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях від 10.11.2021 затверджено протокол електронного аукціону (том1, а.с. 116-117) №LLE001-UA-20211012-80904 від 10.11.2021 з передачі в оренду майна, що належить до державної власності - частини нежитлового приміщення площею 8,3 кв.м, за адресою: вул. Республіканська, 87, м. Кременчук, Полтавська область, сформований 01.11.2021.
РЦ ПТО №1 м. Кременчука, як балансоутримувач державного майна, передав на підставі цього договору та акту ФОП Возному С.В. в оренду нежитлове приміщення у гуртожитку площею 8,3 кв. м, у м. Кременчуці Полтавської області по вул. Республіканській, 87.
Відповідно до п. 12.1 розділу І та п. 12.1. розділу II Договору, строк договору - 5 років з дня його підписання, тобто до 24.11.2026.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основний вид економічної діяльності ФОП Возного С.В. - діяльність у сфері права (за кодом КВЕД 69.10) (том 1, а.с. 12), тобто не пов'язана з освітнім процесом.
Згідно з умовами оспорюваного договору оренди, майно закладу освіти передано в оренду з будь-якою метою за будь-яким цільовим призначенням, крім груп цільових призначень, визначених у Додатку № 3 до Порядку передачі в оренду державного і комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020.
Відповідно до п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об'єкти оренди: майно закладів охорони здоров'я; майно закладів освіти; об'єкти соціально-культурного призначення (майно закладів культури, фізичної культури і спорту); нерухоме майно, в якому розміщені органи державної влади або органи місцевого самоврядування, Збройних Сил, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, правоохоронних органів і органів доходів і зборів; майно, що було закріплене на праві господарського відання за Національним банком і передане до сфери управління інших державних органів або у комунальну власність або закріплене на праві господарського відання за Національним банком з цільовим функціональним призначення для зберігання запасів готівки Національного банку та проведення технологічних процесів щодо забезпечення готівкового грошового обігу; майно, щодо якого відповідним представницьким органом місцевого самоврядування прийняте рішення про його використання за конкретним цільовим призначенням.
Такі об'єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов'язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об'єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.
Обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров'я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об'єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебиває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об'єктів протягом трьох років (для об'єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п'яти років (для об'єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов, осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об'єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно- оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.
Відповідно до інформації РЦПТО № 1 м. Кременчука (том 1, а.с. 58), орендоване приміщення за Договором не перебуває в аварійному стані. За період з 24.11.2018 по 23.11.2021 приміщення використовувалось наступним чином: з 24.11.2018 по 09.06.2021 використовувалось ФОП Возним С.В. на підставі Договору оренди № 67/09-н від 09.10.2009; з 10.06.2021 по 23.11.2021 приміщення було вільне.
У відзиві на позовну заяву співвідповідач-3 підтвердив той факт, що приміщення у гуртожитку площею 8,3 кв. м, у м. Кременчуці Полтавської області по вул. Республіканській, 87 знаходиться у належному (неаварійному) стані, але не використовувалося ні навчальним закладом, ні учнями РЦ ПТО №1 м. Кременчука в продовж останніх трьох років, що надає право власника майна передати його в оренду, але за умови дотримання норм чинного законодавства.
З листа РЦПТО № 1 від 14.10.2024 № 832, адресованому заступнику керівника Кременчуцької окружної прокуратури вбачається, що приміщення, яке передане ФОП Возному С.В. в строкове платне користування, знаходиться на першому поверсі 5-ти поверхового гуртожитку; ФОП Возний С.В. консультує в юридичних питаннях учнів та працівників закладу; приміщенням, переданим в строкове платне користування ФОП Возному С.В., учні та працівники РЦПТО № 1 не користуються, у використанні вказаного приміщення під час освітнього процесу не має потреби (том 1 а.с. 16).
В той же час, згідно з листом РЦПТО № 1 № 850 від 18.10.2024 на ім'я заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури слідує, що договір про надання юридичних послуг між РЦПТО № 1 та ФОП Возним С.В. не укладався (том 1, а.с. 36).
У відзиві на позовну заяву співвідповідач-3 також зазначає, що заклад освіти забезпечений юридичними послугами, пов'язаними із освітнім процесом або обслуговуванням учасників освітнього процесу, які надаються штатним юристом в межах трудових відносин.
Ці обставини також підтверджуються співвідповідачем - 1 ФОП Возним С.В. у відзиві на позовну заяву від 27.11.2024, де зазначено: «в РЦ ПТО №1 м. Кременчука працює юрисконсульт правознавець, штатний працівник організації (юридичної особи), що забезпечує дотримання законодавства, як організацією, так і по відношенню до організації з боку інших учасників правовідносин, але до мене (ФОП Возного С.В.) звертались, як вище зазначалось, учні та працівники училища з особистими питаннями».
Суд звертається до численних висновків Верховного Суду про те, що саме по собі невикористання навчальним закладом своїх приміщень не надає права передачі таких приміщень в оренду з іншою метою, ніж надання послуг, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об'єктів освіти для цілей, не пов'язаних з освітньою діяльністю. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23, від 04.06.2024 у справі № 927/1125/23.
Закон України «Про освіту» не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте, враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов'язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Отже, питання про те, чи пов'язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях, з обслуговуванням учасників освітнього процесу, суди мають вирішувати, виходячи із конкретних обставин справи, з урахуванням того, чи не погіршує надання в оренду майна закладів освіти соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23, від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 22.05.2024 у справі № 906/1105/22.
Системний аналіз вищенаведених приписів закону передбачає, що договір оренди майна закладів освіти має обмеження щодо використання такого майна і такі обмеження (цільове призначення) повинні бути встановлені у самому договорі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23, від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 23.07.2024 у справі № 912/673/23.
Всупереч вищенаведених вимог законодавства у п. 7.1 «Цільове призначення майна» договору визначено, що майно може бути використане за будь-яким цільовим призначенням як виключення, передбачене у Додатку № 3 до Порядку передачі в оренду державного і комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020.
Відсутність у Договорі оренди нерухомого майна конкретного цільового призначення та, навпаки, надання відповідачу- 1 права самостійно, на власний розсуд використовувати орендоване приміщення, зокрема і для розміщення офісу та свідчить про пряме порушення приписів частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту». Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 09.04.2024 у справі № 927/400/23.
Жодних умов про можливість використання орендованого майна для навчально-виховного процесу оспорюваний договір не містить. Докази зворотнього у матеріалах справи відсутні, тому посилання першого співвідповідача щодо надання ним послуг, пов'язаних із забезпеченням або обслуговуванням освітнього процесу, які не можуть бути забезпечені РЦ ПТО №1 м. Кременчука, відхиляються судом як необґрунтовані.
Отже, мета використання орендованого майна не відповідає меті освітнього (навчально-виховного чи наукового) призначення.
За таких обставин, суд констатує факт передачі Підприємцю Возному С.В. в оренду спірного приміщення за будь-яким цільовим призначенням (для проведення орендарем господарської (комерційної) діяльності щодо обслуговування населення), а не з метою, пов'язаною з навчально-виховним процесом РЦПТО №1 (за освітнім призначенням), у той час як невикористання РЦПТО №1 вказаного приміщення для навчального процесу не надає права передачі його в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним чи науковим процесом, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість позову прокурора в частині визнання недійсним договору оренди від 24.11.2021 № 61/53/21-н, як укладеному всупереч забороні, встановленій чинним на той час законодавством про освіту.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2024 у справі № 914/3310/23, здійснивши комплексний аналіз приписів Закону України «Про освіту», зазначив, що обмеження, встановлені частиною четвертою статті 80 Закону України "Про освіту", поширюються на всі заклади освіти незалежно від рівня акредитації, в тому числі на заклади вищої та передвищої освіти.
Суд також вважає на необхідне врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування приписів частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту» в подібних правовідносинах, викладені в постанові від 16.04.2024 у справі № 922/3883/23, у якій констатовано, що вказаною нормою чітко встановлена заборона на використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, можливе лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, та пов'язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Беручи до уваги, що об'єкт оренди використовується не за освітнім призначенням та в цілях, не пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу, тому договір укладено з порушенням чинного законодавства. Суд вважає, що Прокурором доведено порушення вимог законодавства в процесі укладення договору оренди, а також порушення інтересів Позивача, що в силу положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для задоволення позову в частині визнання недійсним договору оренди нерухомого майна.
З урахуванням викладеного, заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди № 61/53/21-Н від 24.11.2021 нерухомого майна, що належить до державної власності, нежитлового приміщення загальною площею 8,3 кв.м за адресою: вул. Республіканська, 87, м. Кременчук, Полтавська область, що перебуває на балансі РЦ ПТО №1 та фізичною особою-підприємцем Возним С.В. визнаються судом обґрунтованими.
Щодо вимоги про повернення орендованого майна балансоутримувачу.
Згідно зі ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У пунктах 66, 67, 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 викладені такі висновки: за змістом абзацу 1 частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов'язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов'язана повернути іншій в натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац 2 частини 1 статті 216 ЦК України).
За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов'язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац 2 частини 1 статті 216 ЦК України).
Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: (1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац 2 частини 1 статті 216 ЦК України); (2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано в зв'язку із вчиненням такого правочину (частина 2 статті 216 цього Кодексу).
Наслідком недійсності договору є проведення реституції між сторонами недійсного правочину (схожий за змістом висновок наведений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17 дійшла висновку про те, що укладений з порушенням частини 5 статті 63 Закону України № 1060-XII договір оренди об'єкта освіти має визнаватися судом недійсним як оспорюваний правочин, а правовим наслідком визнання такого договору недійсним є повернення орендованого приміщення орендодавцю (до аналогічних висновків прийшла Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 51 постанови від 16 лютого 2024 року у cправі № 917/1173/22).
У ч. 1 ст. 785 ЦК України зазначено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, бо у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно із ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту, як правило, договір найму припиняється.
Таким чином, у зв'язку із визнанням судом оспорюваного договору оренди недійсним, у орендаря виникає обов'язок по поверненню орендованого майна, тому ФОП Возний С.В. необхідно зобов'язати повернути державне нерухоме майно - приміщення площею 8,3 кв.м, розміщене за адресою: м. Кременчук, Полтавська обл., РЦПТО № 1 м. Кременчука балансоутримувачу.
Судом враховано, що приміщення, яке надано в оренду, закріплене на праві оперативного управління за РЦПТО № 1 м. Кременчука.
З огляду на встановлені судом обставини, суд задовольняє вимогу прокурора про зобов'язання ФОП Возного Станіслава Володимировича звільнити приміщення - державне нерухоме майно площею 8,3 кв.м, розміщене на першому поверсі будівлі гуртожитку, що перебуває на балансі за адресою: вулиця Республіканська, 87, місто Кременчук, Полтавська область, а Регіональний центр професійно-технічної освіти № 1 м. Кременчука прийняття цього приміщення, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Посилання Возного С.В. та РВ ФДМ України по Полтавській та Сумській областях щодо наявності підстав для закриття провадження у справі згідно з п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України оскільки є таке, що набрало законної сили рішення між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, судом відхиляються в зв'язку з наступним.
Пунктом 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Згідно з положеннями пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; є рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення; є рішення суду іноземної держави або міжнародного комерційного арбітражу, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
Відповідно до частини другої статті 175 ГПК України суд не має права відмовити у відкритті провадження у справі у випадках, визначених пунктами 4, 5 частини першої цієї статті, якщо відповідне рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу було скасовано і розгляд справи в тому самому третейському суді, міжнародному комерційному арбітражі виявився неможливим.
Передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Отже, для закриття провадження у справі, на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Так, Господарським судом Полтавської області розглядалась справа № 917/1133/23 за позовом Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури, м. Кременчук, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: 1. Міністерства освіти і науки України, м. Київ, 2. Полтавської обласної військової адміністрації, м. Полтава, до 1-го відповідача: Фізичної особи-підприємця Возного Станіслава Володимировича, м. Кременчук, до 2-го відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, м. Полтава, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Регіонального центру професійно-технічної освіти № 1, м. Кременчук про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та зобов'язання повернути приміщення. Рішенням суду від 07.09.2023 було визнано недійсним договір оренди № 61/53/21-Н від 24.11.2021; зобов'язано ФОП Возного С.В. звільнити та повернути приміщення. Вподальшому, постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2024, яка підтримана Верховним Судом згідно з постановою від 28.08.2024, рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.
З наведеного вбачається, що суб'єктний склад як позивачів так і відповідачів у справі № 917/1133/23 та у справі № 917/1133/23 різний. Окрім того, постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1133/23 було скасоване лише з тих підстав, що позов був пред'явлений не до всіх сторін оспорюваного договору. Позов у справі №917/1963/24 пред'явлений прокурором до Фізичної особи-підприємця Возного Станіслава Володимировича, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Регіонального центру професійно-технічної освіти № 1, тобто до всіх сторін оспорюваного договору.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами і обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суд заінтересованих осіб за вирішенням спору (подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 916/2853/20).
Таким чином, в даному випадку відсутні підстави для закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в зв'язку з відсутністю такого, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Стосовно інших заперечень співвідповідачів 1, 2, викладених у відзивах на позовну заяву, суд оцінивши їх з урахуванням обставин, які входять в предмет доказування, зазначає, що останні не містять належних обґрунтувань та доказів, які б спростовували викладені прокурором у позовній заяві обставини.
Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати покладаються на співвідповідачів у таких розмірах:
- за позовну вимогу про визнання договору недійсним (3028,00 грн) - на трьох співвідповідачів в рівних частках (3028,00 : 3 = 1009,33 грн);
- за позовну вимогу про зобов'язання повернути майно (3028,00 грн) - на першого співвідповідача повністю.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Судом враховується, що до початку розгляду справи по суті РЦПТО № 1 було реалізоване право на визнання позову (відзив від 04.12.2024), таким чином, 50% судового бору у розмірі 505,67 грн підлягають поверненню прокурору з бюджету відповідно до статті 129 ГПК України, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, витрати зі сплати інших 50 відсотків судового збору у розмірі 505,67 грн грн покладаються на співвідповідача-3.
Керуючись ст. 73, 74, 76, 77-79, 86, 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти здійснене Регіональним центром професійно-технічної освіти № 1 м. Кременчука визнання позову (вх. № 16549 від 06.12.2024).
2. Позов Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури задовольнити повністю.
3. Визнати недійсним договір оренди № 61/53/21-Н від 24.11.2021 державного нерухомого майна, що належить до державної власності - Частини нежитлового приміщення площею 8,3 кв.м, що перебуває на балансі Регіонального центру професійно-технічної освіти № 1 м. Кременчука, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Фізичною особою-підприємцем Возним Станіславом Володимировичем та Регіональним центром професійно-технічної освіти № 1 м. Кременчука.
4. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Возного Станіслава Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити державне нерухоме майно площею 8,3 кв.м, розміщене на першому поверсі будівлі гуртожитку, що перебуває на балансі Регіонального центру професійно-технічної освіти № 1 м. Кременчука за адресою: вулиця Республіканська, 87, місто Кременчук, Полтавська область, а Регіональний центр професійно-технічної освіти № 1 м. Кременчука прийняти державне нерухоме майно шляхом підписання акту приймання-передачі.
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Возного Станіслава Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури за наступними реквізитами: (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, реєстраційний рахунок № UA 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ - 02910060) витрати на сплату судового збору в розмірі 4037,33 грн.
6. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, код ЄДРПОУ 42769539) на користь Полтавської обласної прокуратури за наступними реквізитами: (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, реєстраційний рахунок № UA 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ - 02910060) витрати на сплату судового збору в розмірі 1009,33 грн.
7. Стягнути з Регіонального центру професійно-технічної освіти № 1 м. Кременчука (просп. Лесі Українки, 44, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 02546720) на користь Полтавської обласної прокуратури за наступними реквізитами: (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, реєстраційний рахунок № UA 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ - 02910060) витрати на сплату судового збору в розмірі 505,67 грн.
8. Повний текст рішення складений та підписаний 07.04.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Пушко