адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018
Код ЄДРПОУ 03500004
03.04.2025 Справа № 917/1044/22
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак" на дії (бездіяльність) приватного виконавця по справі
за первісною позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак", вул. Незалежної України, буд. 60б, м. Запоріжжя, 69037
про стягнення 15 596 133,27 грн.
та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак", вул.Незалежної України, буд. 60 б, м. Запоріжжя, 69037
до відповідача Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м.Полтава, 36022
про стягнення 18 441 469,14 грн,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Представники учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 03.04.2025,
установив:
10.03.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла скарга (вх. №3200) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак" на дії (бездіяльність) приватного виконавця.
Суд ухвалою від 12.03.2025 прийняв скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак" на дії (бездіяльність) приватного виконавця по справі №917/1044/22 до розгляду, призначив розгляд скарги в судовому засіданні на 01.04.2025 року на 10:00 год, запропонував Акціонерному товариству "Полтаваобленерго" та приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Горбульову Антону Вадимовичу в термін до 28.03.2025 року надати суду (копію - учасникам справи) письмове реагування на скаргу.
24.03.2025 через систему "Електронний суд" приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Горбульовим Антоном Вадимовичем подано письмове пояснення на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак" на дії (бездіяльність) приватного виконавця по справі №917/1044/22 (вх № 3932).
24.03.2025 року від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова А.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №3935), у задоволенні якої суд відмовив ухвалою від 25.03.2025.
27.03.2025 через систему "Електронний суд" Акціонерним товариством "Полтаваобленерго" подано заперечення на скаргу боржника (вх № 4164).
28.03.2025 через систему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Аламак" подано заву про проведення судового засідання за відсутності його представника (вх № 4207).
01.04.2025 через канцелярію суду Акціонерним товариством "Полтаваобленерго" подано заву про проведення судового засідання за відсутності його представника (вх № 4338).
Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.09.2024 у справі №917/1044/22 первісний позов Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак" задоволений частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак" на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 13 721 597,12 грн пені за порушення строків виконання робіт за період з 29.12.2021 по 29.06.2022, 1 049 739,74 грн штрафу за порушення строку виконання зобов'язання, 119 961,06 грн витрат за проведення експертизи та 221 570,04 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог у первісному позові відмовлено.
Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак" до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення 18 441 469,14 грн.
Східним апеляційним господарським судом 04.02.2025 прийнято постанову у справі №917/1044/22, якою апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак" залишена без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 17.09.2024 залишено без змін.
На виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 року, які набрали законної сили 04.02.2025 Господарським судом Полтавської області видано Наказ про примусове виконання рішення.
05.03.2025 стягувач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича з заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Полтавської області виданого 04.03.2025 на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 року у справі №917/1044/22.
05.03.2025 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77401399, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження.
10.03.2025 року від боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак" на адресу господарського суду Полтавської області надійшла скарга (вх. №3200) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 77401399.
Скаргу обґрунтовано тим, що ТОВ "Аламак" є юридичною особою місцезнаходженням Боржника є адреса: 69037, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Незалежної України, будинок 60-Б, тому з урахуванням норм ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", дії приватного виконавця Києва Горбульова Антона Вадимовича щодо прийняття до виконання заяви стягувача та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 77401399 від 05.03.2025 року, на думку скаржника, є противоправними та незаконними, оскільки виконавчим округом приватного виконавця Горбульова А.В. визначено місто Київ.
Рішення про прийняття до виконання вказаного виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження "за місцезнаходженням майна боржника" було прийнято приватним виконавцем у зв'язку з тим, що стягувач у заяві зазначив, що у боржника наявний відкритий розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритому в АТ "УкрСиббанк", місцезнаходженням якого є місто Київ, чим, на думку боржника, грубо порушив імперативні положення Закону.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Статтею 339 ГПК України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Статтею 339-1 ГПК України передбачено що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
У частині 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 343 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яка кореспондується з нормами статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно з частиною другою статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (пункт 4 частини 2 статті 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документу визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", до яких законодавець відносить: (1) місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, (2) місцезнаходження боржника - юридичної особи, (3) місцезнаходження майна боржника.
Зі змісту наведених норм закону, зокрема частин 1 та 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", слідує, що виконавець (державний/приватний) має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване: для державного виконавця у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби; для приватного виконавця - у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов'язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.
Вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення визначені у частинах 2 4 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", а також у пункті 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України N 512/5 від 02 квітня 2012 року.
Відповідно до абзацу 30 пункту 3 розділу III Інструкції (в редакції станом на момент звернення позивача до приватного виконавця з заявою про примусове виконання наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 04.02.2025 року) у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей) знаходиться (яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Передбачена цією нормою необхідність стягувача додати до заяви докази місцезнаходження майна боржника обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію як місцезнаходження майна боржника та лише в ракурсі того, що майно боржника знаходиться на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зазначена норма передбачає надання стягувачем лише доказів місцезнаходження майна боржника на цій території, а не доказів фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.
При цьому, норма Інструкції (у разі, якщо стягувач в якості майна боржника зазначає грошові кошти) не може тлумачитися як така, що передбачає обов'язок стягувача додавати до заяви про примусове виконання рішення докази фактичної наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) ця норма суперечила б статті 60 та пункту 1 частини першої статті 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за змістом яких відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів є банківською таємницею, забезпечення збереження якої є обов'язком банку, зокрема шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю. Правовий аналіз наведених норм Закону України "Про банки і банківську діяльність" свідчить про те, що стягувач, який не входить до кола осіб, які мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю, та не є особою, якій відповідно до частини 1 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, обмежений у можливостях надати органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю відомості про стан рахунків боржника у банках. Таке тлумачення цієї норми Інструкції також суперечить частині 1 статті 19 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Отже, стягувач, звертаючись до виконавця із заявою про примусове виконання рішення має довести саме обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати (додати до заяви) докази місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.
Так, у разі посилання стягувача на наявність у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах, стягувач, який обмежений в отриманні інформації, що є банківською таємницею, має надати наявні у нього докази існування таких рахунків боржника, докази, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника (ділова переписка, правочини, первинні, розрахункові документи тощо).
Крім того, відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За змістом пункту 21 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець саме під час здійснення виконавчого провадження (тобто після його відкриття) має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника.
Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
З правового аналізу вказаних норм Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, статей 13, 18, 26, 36, 48 Закону, слідує, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документу до виконання та після відкриття виконавчого провадження. Перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні.
Чинне спеціальне законодавство, що визначає порядок пред'явлення виконавчих документів до виконання, порядок примусового виконання рішень, не містить прямої норми, яка б передбачала повноваження виконавця вчиняти на стадії вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна.
З огляду на викладене, до прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження виконавець не має права вчиняти дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або повернення виконавчого документа у виконавця відсутній будь-який механізм, передбачений чинним законодавством, спрямований на перевірку відомостей щодо стану банківських рахунків боржника.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника виконавець має дослідити цей критерій не в ракурсі фактичного знаходження майна у його (зазначеному стягувачем) місцезнаходженні, а саме, для встановлення обставини наявності майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, за формальними ознаками: по доданим стягувачем до заяви про примусове виконання рішення доказам місцезнаходження майна боржника на такій території. Встановлення обставин фактичної наявності майна боржника у його місцезнаходженні (зазначеному стягувачем) (у тому числі і грошових коштів) відноситься до дій виконавця з розшуку майна боржника, які вчиняються у процесі здійснення виконавчого провадження після прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження.
За результатом дослідження цих доказів виконавець приймає одне з рішень: про відкриття виконавчого провадження відповідно до статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" або про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
За відсутності доданих стягувачем до заяви доказів знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, у виконавця, який не має повноважень до відкриття виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії, пов'язані з розшуком майна боржника, відсутні підстави приймати до виконання виконавчий документ за місцезнаходженням майна боржника.
Так, у виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника лише за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зокрема, відомостей про відкриті на ім'я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби або у межах виконавчого округу приватного виконавця. Сама лише констатація стягувачем у заяві про примусове виконання рішення про наявність у боржника певних рахунків у банківських та / або фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця, за відсутності доданих до заяви доказів у підтвердження цих обставин, не є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.
У правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 925/384/21, між іншим, зазначено, що суди при розгляді скарг на рішення, дії/бездіяльність виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з підстави порушення виконавцем територіальної юрисдикції (не за місцезнаходженням майна боржника) мають досліджувати обставини дотримання стягувачем вимог абзацу 11 (або 12, 28, у залежності від того, яка редакція Інструкції підлягає застосуванню) пункту 3 розділу III Інструкції щодо надання доказів місцезнаходження майна боржника у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Суди мають встановити, чи були додані стягувачем до заяви про примусове виконання рішення відповідні передбачені цією нормою докази існування у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, майна боржника, зокрема, рахунків боржника у банківських, фінансових установах, докази, з яких стягувачу стало відомо про таке майно (про існуючі рахунки боржника), та чи підтверджують ці докази обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Схожий за змістом правовий висновок викладено і у постановах Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 925/791/21, від 15.07.2021 року у справі № 924/408/19, від 30.06.2021 року у справі № 905/2190/14, від 25.06.2021 року у справі № 905/2214-908/5, від 21.05.2021 року у справі № 905/64/15.
Визначення місця вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у вже відкритому виконавчому провадженні здійснюється відповідно до загальних норм, якими визначаються вимоги щодо місця вчинення відповідної виконавчої дії - без обмеження дій приватного виконавця виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність (частина 6 статті 25 Закону та абзац 2 частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження").
Зі змісту наведеної норми частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" слідує, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Як слідує із наявних у матеріалах справи документів, звертаючись до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач в заяві зазначив про те, що з інформації щодо проведених процедур закупівлі, отриманої з онлайн-платформи "Prozorro", а саме з відомостей зазначених в договорі № 371022 від 07.10.2022, боржником відкрито розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ "УкрСиббанк", що знаходиться в місті Києві, на підтвердження чого надав копію договору № 371022 від 07.10.2022, тому даний виконавчий документ, на думку стягувача, підлягає виконанню за місцем знаходження інших виконавчих документів.
Грошові кошти в розумінні статті 190 ЦК України є майном.
05.03.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Горбульовим Антоном Вадимовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №77401399.
Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що стягувачем до заяви про відкриття виконавчого провадження було надано докази на підтвердження знаходження майна боржника (у даному випадку наявність відкритого банківського рахунку) у виконавчому окрузі міста Києва, відсутні порушення приватним виконавцем вимог щодо територіальності під час відкриття ним виконавчого провадження № 77401399 від 05.03.2025 року, оскільки сама по собі наявність рахунку боржника в банківській установі, місцезнаходженням якої є місто Київ, є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження і при цьому, ключовим моментом у вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження є надання стягувачем доказів існування рахунків боржника, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суд від 18.12.2023 року у справі №917/1285/21.
Разом з цим, п. 6 частини першої статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункт 4 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов'язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.
Вказаний принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред'явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону).
Залежно від вибору стягувача та після пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" права й обов'язки, зокрема обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.
Зважаючи на зазначені положення, виконавець повинен вчиняти виконавчі дії із дотриманням Закону України "Про виконавче провадження", а також відповідно до інших законів, додержання яких є обов'язковим при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
У пункті 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Суд вважає, що сама по собі наявність рахунку боржника в банківській установі, місцезнаходженням якої є м. Київ, є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 04.02.2025, виданих на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 17.09.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 року у справі №917/1044/22, приватним виконавцем, а той факт, що грошові кошти можуть бути як зараховані, так і списані з рахунку боржника в будь-який момент, виключає можливість підтвердження факту знаходження таких коштів на рахунку на момент відкриття виконавчого провадження.
З огляду на викладене, оскаржувані дії приватного виконавця були вчинені у відповідності до діючого законодавства в межах його повноважень, заявником не доведено порушення його прав під час відкриття виконавчого провадження №77401399 та вчинення держаним виконавцем оспорюваних заявником дій, тому відсутні підстави для визнання дій державного виконавця незаконними, також відсутні підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2025 №77401399.
Вимоги про зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова А. В. вилучити інформацію про виконавче провадження № 77401399, відкритого щодо боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак", з Єдиного реєстру боржників, вилучити інформацію про арешт всього нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак", накладений у межах виконавчого провадження №77401399, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вилучити інформацію про арешт всього рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак", накладений у межах виконавчого провадження № 77401399, з Державного реєстру обтяжень рухомого майна є похідними від вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2025 №77401399.
Оскільки суд не встановив підстав для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2025 №77401399, в задоволенні похідних вимог скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак" на дії приватного виконавця необхідно відмовити.
Крім того, частиною сьомою статті 9 Закону України "Про виконавче провадження", а також пунктом 6 Розділу Х Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, визначено вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників.
Оскільки приписи ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачають існування таких обставин, які склались у даній справі, це також виключає законність вимоги про зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова А. В. вилучити інформацію про виконавче провадження № 77401399, відкрите відносно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак", з Єдиного реєстру боржників, вилучити інформацію про арешт всього нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак", накладений у межах виконавчого провадження № 77401399, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вилучити інформацію про арешт всього рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламак", накладений у межах виконавчого провадження № 77401399, з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Керуючись статтями 233, 234, 340, 342, 343 ГПК України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Аламак» в задоволенні скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова А.В.
2. Ухвалу надіслати учасникам справи та приватному виконавцю.
Ухвалу підписано 07.04.2025
Ухвала набирає законної сили 07.04.2025 і може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання.
Суддя О.В.Ківшик