адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
07.04.2025 Справа № 917/163/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Голик В.М., розглянувши матеріали
за позовною заявою Фізичної особи підприємця Поспішенка Олександра Сергійовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1
до Фізичної особи підприємця Мерейди Миколи Валерійовича, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_2
про стягнення 252241,44 грн
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до cт. 247 ГПК України.
Суть справи: Фізична особа підприємець Поспішенко Олександр Сергійович звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи підприємця Мерейди Миколи Валерійовича про стягнення заборгованості по договору поставки №007/075 від 02.07.2024 у розмірі 252 241,44 грн, в тому числі: 165 320,00 грн основного боргу, 20 509,74 грн пені, 16 532,00 штрафу 10% за прострочення оплати, 16 532,00 штрафу 10% за прострочення оплати більше, ніж за 30 днів, 18 760,87 грн відсотків за послуги товарного кредиту, 12 241,72 грн інфляційних витрат, 2 345,11 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати поставленого йому товару, згідно умов договору поставки №007/075 від 02.07.2024.
Ухвалою від 05.02.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановив сторонам процесуальні строки на подання заяв по суті справи. Зокрема, відповідачу надано строк на подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня вручення цієї ухвали.
Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про покладені на нього обов'язки, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.44).
Проте, останній не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позовну заяву чи то будь-які інші заяви чи клопотання суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки необхідних для вирішення спору доказів у справі достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
02.07.2024 між Фізичною особою підприємцем Поспішенко Олександром Сергійовичем та Фізичною особою підприємцем Мерейдою Миколою Валерійовичем укладено договір поставки №007/075 від 02.07.2024 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товари білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми, премікси, концентрати, білкові продукти, кормосуміші, зернові та інший товар (далі - Товар) відповідно до його заявки, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений Товар на умовах визначених цим Договором.
Найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що поставляється згідно з цим Договором вказуються у Видаткових накладних до даного Договору «Видаткова накладна на поставку Товару»), які є невід'ємною частиною цього Договору. Кожна Видаткова накладна на поставку Товару підписується уповноваженими представниками Сторін, скріплюється печатками чи підписами обох Сторін (пункт 1.2. Договору №007/075).
Ціна Товару вказується у Видаткових накладних на поставку Товару (п. 2.1. Договору №007/075).
Оплата здійснюється після постачання Товару Постачальником. Покупець зобов'язаний сплатити товар протягом 30-х календарних днів з дня його отримання.
Оплата товару Покупцем здійснюється в розмірі 100% вартості Товару відображеної в рахунках-фактурах (рахунках) та накладних документах на Товар Постачальника по факту відвантаження партії Товару за адресою поставки протягом 30 банківських днів, з дати отримання Товару (п. 3.1.1. Договору №007/075).
Оплата за Товар здійснюється Покупцем в національній валюті України безготівково, шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок Постачальника, зазначений в Розділі 13 «Адреси та реквізити сторін» цього Договору (п. 3.2. Договору №007/075).
Датою оплати за Товар вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 3.4. Договору №007/075) .
Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві Товар у строки, за умовами та за адресою поставки, зазначеними у даному Договорі (п. 5.1. Договору №007/075). Відвантаження товару здійснюється автомобільним або іншими видами транспорту за взаємною згодою сторін. Вартість доставки (перевезення) Товару не включається у ціну (вартість) Товару (п. 5.3. Договору №007/075).
03.07.2024 Постачальник здійснив поставку Товару Покупцю, що підтверджується Видатковою накладною № 1213 від 3 липня 2024 на загальну суму 165 320,00 грн (копія видаткової накладної додається). За вказаною видатковою накладною товаром є КПК 5-4 Стартовий для бройлерів 0-21 днів фас 20 кг, у кількості 3600 кг 180 шт. за ціною 17,30 на суму 62 280,00 грн; КПК 6-4 Ростовий для бройлерів 22-42 днів фас 20 кг, у кількості 6 400 кг 320 шт. за ціною 16,10 на суму 103 040,00 грн. Всього найменувань 2, на суму 165 320,00 грн (сто шістдесят п'ять тисяч триста двадцять гривень 00 копійок).
У межах дії договору позивач виставив відповідачу Рахунок на оплату № 1213 від 3 липня 2024 року на суму 165 320,00 грн (копія рахунку додається). Таким чином, свої зобов'язання стосовно поставки на адресу Покупця Товару зазначеного у Видатковій накладній № 1213 від 03 липня 2024 позивачем виконано в повному обсязі.
Згідно п. 3.1.1. Договору №007/075 Покупець повинен сплатити за поставлений Товар протягом 30-х календарних днів з дня його отримання. Згідно з Видатковою накладною № 1213 від 03 липня 2024 Постачальник поставив, а Покупець отримав Товар 03 липня 2024 року.
Строк оплати за поставлений Товар за видатковою накладною № 1213 від 03 липня 2024 є таким, що закінчився 02.08.2024 року. Покупець оплату не здійснив, тому має заборгованість перед Постачальником.
Вказаний товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується його підписом на відповідній Видатковій накладній без зауважень та заперечень.
Таким чином, станом на дату звернення з позовною заявою за відповідачем утворилася заборгованість в розмірі 165 320,00 грн. Крім того, позивачем було нараховано відповідачу 20 509,74 грн пені, 16 532,00 штрафу 10% за прострочення оплати, 16 532,00 штрафу 10% за прострочення оплати більше, ніж за 30 днів, 18 760,87 грн відсотки за послуги товарного кредиту, 12 241,72 грн інфляційних витрат, 2 345,11 грн 3% річних. Всього заборгованіть відповідача складає 252 241,44 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію №21/10 від 21.10.2024 року з вимогою сплатити заборгованість, яка залишилася без відповіді.
Суд при вирішенні спору враховує таке.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу товар на загальну суму 165 320,00 грн.
Щодо строків оплати суд враховує, що за змістом п. 3.1.1 розрахунок за товар Покупець здійснює протягом 30 календарних днів з дня отримання товару. Оплата товару Покупцем здійснюється в розмірі 100% вартості товару, відображеної в рахунках-фактурах (рахунках) та накладних документах на товар Постачальника по факту відвантаження партії товару за адресою поставки протягом 30 календарних днів з дати отримання товару.
За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Таким чином, обов'язок відповідача щодо оплати товару витікає з положень Цивільного Кодексу України, а строк оплати за поставлений товар за видатковою накладною №1213 від 03.07.2024 є таким, що настав 02.08.2024.
Доказів оплати товару в повному обсязі відповідачем не надані.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначені поняття неустойки. Частиною 1 встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ч.2 штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно ч.3 пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Згідно з п. 9.5.1 Договору У разі прострочення Покупцем термінів оплати за партію Товару, визначених п. 3.1.1 цього Договору Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, на суму заборгованості по Видатковій накладній на поставку Товару по якій допущено прострочення за кожен день такого прострочення і штраф у розмірі 10% від суми заборгованості згідно з Видатковою накладною на поставку Товару, по якій допущено прострочення.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не виконав умови договору та не сплатив всю суму за товар в обумовлений Договором строк, що є порушенням зобов'язання в розумінні ст. 610 ЦК України, він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у відповідності до п. 9.5.1 Договору.
Так, згідно з п. 9.5.1 Договору позивач заявив про стягнення з відповідача пені за загальний період прострочення з 03.08.2024 по 22.01.2025 у розмірі 20 509,74 грн.
Як встановлено судом, згідно п.3.1.1 Договору Покупець повинен сплатити за поставлений Товар протягом 30-х календарних днів з дня його отримання.
Згідно з Видатковою накладною № 1213 від 03 липня 2024 Постачальник поставив, а Покупець отримав Товар 03 липня 2024 року.
Суд зазначає, що першим днем прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару згідно видаткової накладної №1213 від 03 липня 2024 - є 03.08.2024, і саме з цієї дати у позивача виникло право нараховувати пеню.
Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, визнав його арифметично вірним, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 03.08.2024-12.12.2024 підлягають задоволенню повністю в сумі 20 509,74 грн.
Як зазначалося вище, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 10% від суми заборгованості згідно з видатковою накладною на поставку Товару по якій допущено прострочення, що складає 16 532,00 грн. Дана вимога про стягнення штрафу в розмірі 16 532,00 грн. підлягає задоволенню, оскільки вказаний штраф нарахований згідно п. 9.5.1 Договору та не суперечить чинному законодавству.
Стосовно додаткового штрафу за прострочення оплати більше, ніж 30 календарних днів слід зазначити наступне.
Пунктом 9.5.2 Договору встановлено, що у разі прострочення Покупцем термінів оплати за партію Товару визначених п. 3.1.1 цього Договору більш, ніж на 30 календарних днів, Покупець на вимогу Постачальника сплачує додатково штраф у розмірі 10% від суми заборгованості по видатковій накладній на поставку Товару по якій допущено прострочення.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Разом з тим умовами договору сторони, крім нарахування пені, погодили штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості згідно видаткової накладної на поставку товару, по якій допущено прострочення, та додатково штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості згідно видаткової накладної на поставку товару, по якій допущено прострочення за порушення строку оплати товару на строк понад 30 календарних днів.
Однак стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 30 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов'язання є подвійною відповідальністю за порушення зобов'язання, оскільки відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов'язання за договором підряду.
Вказане свідчить про подвійне стягнення штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання на строк понад 30 календарних днів, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19.
Тому в задоволенні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості згідно видаткової накладної на поставку товару, по якій допущено прострочення за порушення строку оплати товару на строк понад 30 календарних днів в розмірі 16 532,00 грн слід відмовити.
Також позивач просить стягнути із відповідача відсотки за товарний кредит в розмірі 18 760,87 грн, нараховані згідно п.9.6 Договору, де встановлено, що відсотки за товарний кредит нараховуються Покупцю щомісячно з розрахунку 24% річних від суми заборгованості за відповідною видатковою накладною на поставку Товару, з дати настання терміну розрахунку, визначеного п. 3.1.1 цього Договору та нараховуються до моменту повного фактичного погашення заборгованості Покупцем.
Виходячи з розрахунку 24% річних на загальну суму заборгованості по видатковій накладній починаючи з 03.08.2024 розрахунок заборгованості має здійснюватись наступним чином:
Відсотки за товарний кредит складають 165320,00 грн х 24%річних х 173 днів прострочки = 18 760,87 грн. Таким чином, вимога про стягнення відсотків за товарний кредит в сумі 18 760,87 грн підлягає задоволенню.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.
Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, суд визнає його обґрунтованим. До стягнення підлягає 12 241,72 грн інфляційних витрат за загальний період з серпня 2024 - грудень 2024 та 2345,11 грн 3% річних.
Перевірка правильності розрахунків пені, інфляційних витрат та річних проводилась за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «ЛІГА».
Щодо вимог позивача в частині зазначення в рішенні суду про нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат до моменту виконання рішення суду суд враховує наступне.
За змістом ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до приписів статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Норма, встановлена ч.10 ст. 238 ГПК України, введена в дію з 01 січня 2019 року та призвана убезпечити особу, на користь якої ухвалено рішення, від повторних звернень до суду з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.
Як зазначено в частинах 11 та 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Позивач у позовній заяві просив зазначити в рішенні суду про нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань до моменту виконання рішення суду. Стягнення інфляційних нарахувань до моменту виконання рішення суду не передбачене ч.10 ст.238 ГПК України, тому в цій частині слід відмовити.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі № 910/14524/22 зазначено, що під час ухвалення рішення про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, суд не має права зазначати в рішенні про нарахування одночасно відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду (п.п.121-127 даної постанови).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість застосування механізму нарахування, визначеного частиною 10 статті 238 ГПК України, виключно щодо 3% річних.
Нарахування 3 % річних здійснювати за наступною формулою:
Сума санкції (3% річних) = С x Z(3) x Д : 365 : 100, де С - сума основного боргу, простроченого відповідачем, Z (3) - відсоток річних, Д - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу, 365 - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача 165 320,00 грн основного боргу, 20 509,74 грн пені, 16 532,00 грн штрафу, 18 760,87 грн відсотків за послуги товарного кредиту, 2 345,11 грн 3% річних, 12 241,72 грн втрат від інфляції.
В іншій частині позов задоволенню не підлягає з огляду на обставини, встановлені судом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, при зверненні до суд із цим позовом позивач сплатив 3026,90 грн судового збору (з урахуванням коєфіцієнта 0,8).
Суд визнав правомірними вимоги про стягнення 165 320,00 грн основного боргу, 20 509,74 грн пені, 16 532,00 грн штрафу 10% за прострочення оплати, 18 760,87 грн відсотків за послуги товарного кредиту, 2 345,11 грн 3% річних, 12 241,72 грн втрат від інфляції.
В загальній сумі це становить 235 709,44 грн.
Отже, витрати по сплаті судового збору, що покладаються на відповідача складають 2828,64 грн.
Керуючись ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Мерейди Миколи Валерійовича (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Фізичної особи підприємця Поспішенка Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 165 320,00 грн основного боргу, 20 509,74 грн пені, 16 532,00 грн штрафу 10% за прострочення оплати, 18 760,87 грн відсотків за послуги товарного кредиту, 2 345,11 грн 3% річних, 12 241,72 грн втрат від інфляції, 2828,64 грн витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
4. В іншій частині вимог - в позові відмовити.
5. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області по справі №917/163/25, в порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3 % річних на фактичну (не сплачену) суму основної заборгованості, починаючи з 23.01.2025 року до моменту виконання рішення за такою формулою: Сума санкції (3% річних) = С x Z(3) x Д : 365 : 100, де С - сума основного боргу, простроченого відповідачем, Z (3) - відсоток річних, Д - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу, 365 - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути вказану суму нарахованих процентів з Фізичної особи підприємця Мерейди Миколи Валерійовича (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).
Роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Суддя Пушко І.І.