07 квітня 2025 року Справа № 915/509/25
м.Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В.,
розглянувши матеріали
за позовом: Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)»,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»,
про: визнання недійсними додаткових угод та стягнення 247586,13 грн безпідставно набутих грошових коштів,-
Державна установа «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №12-1097/Шм від 25.03.2025 (вхід.№4924/25 від 31.03.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», з такими вимогами:
- визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 22.08.2022 укладену між Державною установою «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до Договору 47/2064/К-2 від 04.05.2022;
- визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 21.09.2022 укладену між Державною установою «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до Договору 47/2064/К-2 від 04.05.2022;
- визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 20.10.2022 укладену між Державною установою «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до Договору 47/2064/К-2 від 04.05.2022;
- визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 20.06.2023 укладену між Державною установою «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до Договору 47/2064/К-2 від 11.04.2023;
- визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 21.07.2023 укладену між Державною установою «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до Договору 47/2064/К-2 від 11.04.2023;
- визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 16.08.2023 укладену між Державною установою «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до Договору 47/2064/К-2 від 11.04.2023;
- визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 20.09.2023 укладену між Державною установою «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до Договору 47/2064/К-2 від 11.04.2023;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на користь Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 247586,13 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху, виходячи з наступного.
Частиною 3 ст.162 ГПК України встановлено вимоги до позовної заяви, а саме позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються (пункт 3).
Позивачем не надано обґрунтованого розрахунку суми безпідставно набутих грошових коштів, що стягується.
Крім того, у відповідності до п.2 ч.1 ст.164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п.п.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 гривень.
Таким чином, за вимогу майнового характеру (стягнення 247586,13 грн безпідставно набутих грошових коштів) судовий збір повинен складати 3713,79 грн (247586,13 грн х 1,5%), а за сім немайнових вимог (визнання недійсними семи додаткових угод до договорів 47/2064/К-2 від 04.05.2022 та 47/2064/К-2 від 11.04.2023) - повинен складати 21196,0 грн (3028,0 грн х 7), що загалом становить - 24909,79 грн судового збору.
Позивачем надано суду лише платіжну інструкцію №390 від 20.03.2025 про сплату 3713,79 грн судового збору.
Тобто, всупереч вимог ст.164 ГПК України, позивач не надав доказів підтверджуючих сплату судового збору у сумі 21196,0 грн за сім немайнових вимог (визнання недійсними семи додаткових угод до договорів 47/2064/К-2 від 04.05.2022 та 47/2064/К-2 від 11.04.2023).
Тобто, позивачу слід доплатити 21196,0 грн судового збору та надати суду документи, які підтверджують сплату судового збору.
До того ж, за приписами п.1 ч.1 ст.164 ГПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.172 ГПК України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Позивачем надано суду лише накладну №5500218542574 від 25.03.2025 про здійснення поштового відправлення на адресу відповідача, при цьому позивачем не надано суду опису вкладення до такого поштового відправлення, що унеможливлює встановлення факту направлення копії позовної заяви №12-1097/Шм від 25.03.2025 з усіма додатками на адресу відповідача.
Тобто, позивачу слід надіслати відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї документами з їх ідентифікуючими ознаками листом з описом вкладення та докази здійснення такого надсилання надати суду.
Відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем при поданні позову не дотримано вимог ст.ст.162, 164, 172 ГПК України, що відповідно до вимог ч.1 ст.174 ГПК України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст.174, 234, 235 ГПК України, суд,-
1. Позовну заяву Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» №12-1097/Шм від 25.03.2025 (вхід.№4924/25 від 31.03.2025), - залишити без руху.
2. Позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки не пізніше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити позивачу, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.
4. Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.В.Мавродієва