ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.04.2025Справа № 910/814/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи №910/814/25
за позовом Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Міністерства юстиції України
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії
Представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання
Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 02.08.2024 №1948/7, за підписом міністра юстиції Дениса Малюськи про залишення скарги Департаменту без розгляду по суті;
- зобов'язати Міністерство юстиції України розглянути по суті скаргу Департаменту на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 08.07.2024 № 064-8876, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 10.07.2024 за № СК-3669-2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
06.02.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яку 06.02.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/814/25, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.03.2025.
26.02.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 26.02.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
03.03.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яку 03.03.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
12.03.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про закриття провадження у справі, яку 12.03.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 12.03.2025 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 12.03.2025 судом прийнято до розгляду відзив та відповідь на відзив, оголошено перерву до 02.04.2025.
17.03.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 17.03.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
24.03.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 24.03.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 02.04.2025 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 02.04.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали про закриття провадження у справі.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі №367/4695/20).
Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб'єктна юрисдикція адміністративних, господарських та цивільних судів, а саме Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України та Цивільним процесуальним кодексом України.
Частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
У свою чергу, відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.
Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Визначаючи юрисдикційність спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб'єктний склад учасників у цій справі.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 у справі №925/352/22.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом із тим визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Така правова позиція наведена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18, від 25.02.2020 у справі № 916/385/19 та постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 920/277/22, від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22.
Відповідачем у даній справі є Міністерство юстиції України, тобто суб'єкт владних повноважень.
Водночас, предметом позову є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 02.08.2024 № 1948/7 "Про залишення скарги без розгляду по суті", тобто оскарження наказу суб'єкта владних повноважень.
При цьому, спір виник у зв'язку зі здійсненням відповідачем владних повноважень з розгляду скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, а саме - порушення процедури прийняття та проведення відповідачем розгляду поданої скарги, шляхом залишення скарги без розгляду по суті.
Позивач у своїй позовній заяві зазначає про незаконність дій відповідача, просить визнати наказ недійсним та зобов'язати останнього розглянути по суті скаргу позивача на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 08.07.2024 № 064-8876.
З наведеного вбачається, що спір у справі виник з публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.12.2019 у справі №826/13961/17 зазначила, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Верховний Суд у постановах від 15.08.2018 у справі № 826/8625/15, від 30.03.2021 у справі № 400/1825/20 та від 21.02.2024 у справі № 826/8774/16 погодився із судами попередніх інстанцій, що спірні правовідносини щодо визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту, прийнятого за результатом розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, та зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну скаргу, є публічно-правовими та їх належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, висновок про публічно-правову природу спору зроблений у справах, в яких предметом оскарження були виключно накази Мін'юсту за результатом розгляду скарг на рішення (дії або бездіяльність) державного реєстратора (суб'єкта державної реєстрації) з підстав порушення відповідачем встановленої процедури розгляду відповідних скарг або невідповідністю змісту наказу встановленим вимогам законодавства, але без необхідності безпосереднього втручання суду у самі реєстраційні дії та підстави їх вчинення.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 420/8202/23.
Водночас, позивач оскаржує лише рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо неналежного розгляду скарги на дії (рішення) державного реєстратора стосовно здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно, однак не заявляє при цьому позовних вимог про зобов'язання відповідача скасувати саму реєстраційну дію.
Відтак задоволення цього позову зумовить лише здійснення відповідачем розгляду скарги на рішення державного реєстратора, однак не забезпечить остаточного вирішення спору про право власності на майно, щодо якого було здійснено державну реєстрацію.
Зважаючи на викладене та наведені вище критерії розмежування судової юрисдикції, беручи до уваги предмет і підстави заявленого позову, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин справи, суд дійшов висновку про непідвідомчість цього спору господарському суду та необхідність його розгляду адміністративним судом.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у цій справі.
В частині другій статті 231 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Суд роз'яснює позивачеві, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у цій справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає розгляду в судах господарської юрисдикції, сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 6 056,00 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 231 - 235 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір", суд
1. Провадження у справі № 910/814/25 за позовом Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії закрити.
2. Повернути Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Україна, 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корп. 2; ідентифікаційний код: 34926981) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп., сплачений на підставі платіжних інструкцій №24 (внутрішній номер 399746567) від 22.01.2025 та №58 (внутрішній номер 402379431) від 04.02.2025.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 07.04.2025.
Суддя О.В. Нечай