ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.04.2025Справа № 175/4296/24
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , м. Краматорськ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», м.Київ
за участю третьої осою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м.Київ
про стягнення 13090 грн, -
ОСОБА_1 звернуся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» про стягнення 13090 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , є його матір'ю. Вона була власницею семи акцій приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», тобто акціонером заводу. Щорічно, рішенням загальних зборів акціонерів заводу, на акції нараховувались та сплачувались дивіденди шляхом перерахування на банківські картки. Його матері дивіденди перераховувались на її картку Приватбанку. У 2021 році було нараховано дивідендів за 2020 рік у сумі 2 000,00 грн. на кожну акцію. Його матері було нараховано на 7 її акцій 14 000,00 грн. дивідендів. Згідно закону, з цієї суми відраховувався податок на доходи у розмірі 5% та військовий збір у розмірі 1,5%. Тобто до видачі сума дивідендів становить 13 090,00 грн. Проте, з невідомих причин, ця сума не була перерахована на банківську картку його матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Краматорську. У встановлений законом строк позивач прийняв після неї спадщину за законом, у склад якої також увійшли акції Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» та, відповідно, нараховані на них дивіденди. У процесі оформлення спадщини позивач звертався до розрахунково-касового відділу Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» щодо нарахованої суми дивідендів, однак ніяких роз'яснень від них не отримав.
Ухвалою від 27.03.2024 Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області позову заяву ОСОБА_1 було передано за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва.
Ухвалою від 18.06.2024 Подільського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про стягнення суми дивідендів закрито. Роз'яснино позивачу, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарських судів. Протягом десяти днів з дня отримання зазначеної постанови позивач має право звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.
Ухвалою від 17.03.2025 Київського апеляційного суду направлено справу № 175/4296/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про стягнення суми дивідендів за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №175/4296/24 передано на розгляд судді Князькову В.В.
Наразі, суд зазначає, що вимоги до позовної заяви, яка подається у порядку господарського судочинства, передбачені у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 164 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, що подаються до позовної заяви, зокрема вказано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн.
З огляду на вищезазначене положення Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви 3028 грн.
Проте, судом встановлено, що при зверненні до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області позивачем додано квитанцію від 14.06.2024 про сплату судового збору 1212 грн.
Суд звертає увагу, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в Господарському процесуальному кодексі України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності полягає, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає приписам ст.164 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 164, 174, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 .
2. Надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків у позовній заяві шляхом надання доказів сплати ОСОБА_1 судового збору в сумі 1816 грн.
4. Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Князьков