ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.04.2025Справа № 910/14006/24
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрансінвест" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/14006/24;
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрансінвест"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про стягнення 647500 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників справи.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРАНСІНВЕСТ" (далі - позивач) 647500 грн сплачені за Банківською гарантією №2-24-Г від 08.01.2024, посилаючись на умови положень п. 10.3 договору поставки №УБГ 9/015-24 від 11.01.2024 (далі - Договір).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 позов задоволено повністю та стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрансінвест" 647500 грн безпідставно набутих коштів, а також 9712,50 грн судового збору.
Через систему "Електронний суд" 24.03.2025 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, що були понесені позивачем на надання правової допомоги адвокатом при розгляді даної справи. У поданій заяві позивач просить суд покласти на відповідача 65000 грн витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до положень пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Судом враховано, що відповідну заяву було подано позивачем у строки встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України, а тому ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 прийнято для розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу при розгляді справи №910/14006/24, встановлено відповідачу строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат у строк до 02.04.2025 включно.
Через систему "Електронний суд" 02.04.2025 від відповідача надійшли письмові заперечення щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
У своїх запереченнях відповідачем було зазначено, що вартість наданих адвокатом послуг з правничої допомоги при розгляді даної справи є завищеною та неспівмірною зі складністю справи та не відповідає обсягу адвокатських послуг, які були надані позивачу в межах розгляду цієї справи.
Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що підготовка позовної заяви здійснювалася на основі попередньо поданої представником позивача позовної заяви у аналогічній судовій справі №910/12409/24 та є подібною за предметом, змістом і юридичною структурою. При цьому, у справі №910/12409/24 позивач просив стягнути 15000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Тому, враховуючи вище наведені обставини, відповідач вважає заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно неспівмірним та безпідставним з обсягом та зусиллями наданої правової допомоги адвоката Шмиги Г.С., у зв'язку з чим у прохальній частині заперечень просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення судових витрат повністю.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та письмові заперечення відповідача, дослідивши наявні докази, які долучені до матеріалів справи, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положеннями абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, на підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до вище наведеної заяви про ухвалення додаткового рішення було надано: копію Договору про надання правничої допомоги №38-09/24АО від 24.09.2024, укладеного між Адвокатським бюро "Ганни Шмиги" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрансінвест", копію Додаткової угоди №1 від 05.12.2024 до Договору про надання правничої допомоги №38-09/24АО, копію рахунку-фактури №02-12/24 від 05.12.2024, копію платіжною інструкції на підтвердження оплати за отримані юридичні послуги №1022 від 06.12.2024 та копію ордеру на надання правової (правничої) допомоги серія АІ№1747860.
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правничої допомоги №38-09/24АО від 24.09.2024 Виконавець зобов'язується надати Замовнику юридичні послуги, передбачені цим Договором, а Замовник зобов'язується прийняти юридичні послуги та оплатити їх.
Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що вартість наданих юридичних послуг Виконавець визначає самостійно після одержання від Замовника замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє замовнику відповідний рахунок. Вартість наданих правових (правничих) послуг адвокат розраховує самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної (правничої) допомоги.
Так, відповідно до умов Додаткової угоди №1 від 05.12.2024 до Договору про надання правничої допомоги №38-09/24АО у п.3 сторони зазначили, що оплата послуг здійснюється в наступному порядку: 30000 грн у строк до 15.12.2024 та 35000 грн у строк протягом десяти календарних днів з моменту прийняття судового рішення у справі.
Таким чином, пунктом 1 Додаткової угоди сторони погодили, що сума (розмір) витрат Замовника на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції при розгляді даної справи становить 65000 грн, виходячи із погодженого між Замовником та Виконавцем фінансового гонорару за надання послуг правничої допомоги.
Згідно із долученої до заяви копії рахунку-фактури №02-12/24 від 05.12.2024 убачається, що загальна вартість за підготовку, подання позову та супроводження справи у суді першої інстанції становить 65000 грн.
Платіжної інструкцією №1022 від 06.12.2024 підтверджується факт оплати позивачем у сумі 30000 грн за отримані юридичні послуги у справі №910/14006/24.
Що ж стосується письмових заперечень відповідача щодо співмірності ціни та обсягу наданих адвокатом послуг, то суд приймає до уваги відповідні зауваження та зазначає наступне.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19 наведений правовий висновок про те, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, частиною 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинились.
Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід / Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Відповідач у своїх письмових запереченнях на заяву позивача про відшкодування витрат на правову допомогу зазначив, що сума витрат на професійну правничу допомогу позивача є неспівмірною та такою, що не відповідає критерію розумності, розмір таких витрат є необґрунтовано високим та не відповідає існуючим ринковим цінам на аналогічні адвокатські послуги.
При цьому, відповідач звернув увагу суду на те, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/12409/24, у якій предмет, підстави та учасники у справі є подібними до справи №910/14006/24, а тому на думку відповідача представником позивача не здійснювалися юридичні дії, які потребували значних витрат часу адвоката та інших ресурсів, оскільки справа не є складною.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи предмет і підстави позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, проаналізувавши опис наданих позивачу послуг, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, наявність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, суд дійшов висновку про те, що обсяг наданих адвокатом послуг та сума адвокатських витрат, яку просить стягнути позивач з відповідача (65000 грн) не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості.
Також, судом враховано те, що у справі №910/12409/24, яка є цілком ідентичною за предметом, змістом, юридичною структурою та учасниками процесу було стягнуто з відповідача на користь позивача 15000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вище викладені обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрансінвест", з покладанням на відповідача обов'язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн.
Керуючись статтями 126, 129, 244 ГПК України, суд
Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрансінвест" (01013, м. Київ, Наддніпрянське шосе, 2-А, кв. 195; ідентифікаційний код 35217247) 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.