ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.04.2025Справа № 910/1009/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А, м. Київ, 03038; ідентифікаційний код 30859524)
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» (вул. Володимирська, 69, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код 19350062)
про стягнення 9 410, 13 грн,
без виклику представників учасників справи,
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» (далі за текстом - ПрАТ «СК «УСГ», Позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» (далі за текстом - ПрАТ «СК «Інтер-Поліс», Відповідач) про стягнення пені - 5 194, 13 грн, 3 % річних - 590, 49 грн, інфляційних втрат - 3 625, 51 грн, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо сплати суми страхового відшкодування за полісом № ЕР-221123612.
В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що Відповідачем здійснено відшкодування за полісом № ЕР-221123612 за шкоду спричинену його страхувальником однак з пропуском визначеного чинним законодавством строку, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних витрат згідно наданого розрахунку.
2. Стислий виклад позиції Відповідача
Із поданого відзиву вбачається, що Відповідачем заперечуються заявлені вимоги з огляду на наступне:
- на підставі абзацу 4 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має обов'язок призупинити розгляд справи;
- визначення розміру шкоди відбулося лише з прийняттям рішення Господарським судом міста Києва від 13.01.2025 по справі № 910/12486/24, а тому неможливо здійснювати заявлені Позивачем до стягнення нарахування з моменту ДТП.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
19.02.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
20.02.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 910/12486/24 встановлено обов'язок ПрАТ «СК «Інтер-Поліс» виплати суми страхового відшкодування за полісом № ЕР-221123612 на користь ПрАТ «СК «УСГ» за шкоду спричинену його страхувальником в розмірі 69 903,07 грн. Зазначеним рішенням стягнуто з ПрАТ «СК «Інтер-Поліс» на користь ПрАТ «СК «УСГ» вказані кошти.
Також вказаним рішенням стягнуто з ПрАТ «СК «Інтер-Поліс» на користь ПрАТ «СК «УСГ» 2 422, 40 грн. витрат по оплаті судового збору, 4 000 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.
Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 910/12486/24 набрало законної сили 04.02.2025, а на його примусове виконання Господарським судом міста Києва 19.02.2025 видано наказ.
Позивач зазначає, що 08.07.2024 він звертався до Відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування № 51740, яка отримана останнім 12.07.2024 згідно доданого до позову рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303801280946.
Оскільки така заява залишена Відповідачем без задоволення Позивач був вимушений звернутися до суду з відповідним позовом, що і було ним вчинено (справа № 910/12486/24).
Присуджена до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 910/12486/24 сума в загальному розмірі 76 325, 47 грн сплачена ПрАТ «СК «Інтер-Поліс» на користь ПрАТ «СК «УСГ» 22.01.2025 згідно платіжної інструкції № 579 від 22.01.2025.
Так, Позивач стверджує, що Відповідачем пропущено визначений пунктом 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 90-то денний строк на прийняття рішення про виплату чим порушено зобов'язання та допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, що стало підставою для нарахування пені на підставі пункту 36.5. статті 36 зазначеного закону та на підставі статті 625 Цивільного кодексу України - 3 % річних та інфляційних втрат.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 108 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як встановлено судом вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 910/12486/24 стягнуто за полісом № ЕР-221123612 з ПрАТ «СК «Інтер-Поліс» на користь ПрАТ «СК «УСГ» шкоду в розмірі 69 903, 07 грн.
Відповідно до частини 1 та 5 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Вказана стаття також закріплює вимоги до такої заяви.
Відповідно до пунктів 36.1 та 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний виплатити страхове відшкодування або ж відмовити у такій виплаті.
В силу зазначеного, враховуючи те, що заява на виплату страхового відшкодування № 51740 від 08.07.2024 отримана Відповідачем 12.07.2024 останній не пізніше як через 90 днів з вказаної дати зобов'язаний виплатити страхове відшкодування або ж відмовити у такі виплаті.
Доказів прийняття Відповідачем рішення за наслідками розгляду заяви № 51740 від 08.07.2024 матеріали справи не містять.
Також Відповідачем не надано доказів того, що розгляд вказаної заяви призупинявся, про що ним зазначається у відзиві.
Відтак, в силу наданих Позивачем доказів Відповідачу, враховуючи відсутність відмови останнього у відшкодуванні, Відповідач зобов'язаний був здійснити виплату за шкоду спричинену його страхувальником у строк до 10.10.2024.
Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати рішення у строк до 10.10.2024 Відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання з 11.10.2024 до 21.01.2025 (22.01.2025 дата оплати).
Суд зазначає, що встановлений судом період порушення зобов'язання не залежить від дати прийняття рішення у справі № 910/12486/24, а ґрунтується на фактичних обставинах при тому, що Позивачем здійснено нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат саме внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання, а не за невиконання рішення суду.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (стаття 992 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 ЦК України).
Відповідно до пункту 36.5 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня
Відповідно до частини 1 та 2 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу зазначеного вище, суд дійшов висновку, що нарахування Позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірним, перевіривши розрахунок яких судом також встановлено їх арифметичну вірність, що свідчить про обґрунтованість заявлених вимог.
Також Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн на підтвердження понесення яких Позивачем до справи надано:
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 10423/10 від 20.12.2021;
- договір № 20-12/24-ЮП про надання правової допомоги від 26.12.2024, пунктом 5.1 якого сторонами погоджено розмір гонорару 3 000 грн у справах де ціна позову не перевищує 10 000 грн;
- довіреність № 0125-5 від 02.01.2025;
- акт виконаних робіт від 27.01.2025 до договору № 20-12/24-ЮП про надання правової допомоги від 26.12.2024, яким сторонами підтвердження надання адвокатом послуг на суму 20 000 грн, зокрема, в межах даної справи на суму 3 000 грн, яка є фіксованою та складається із консультації клієнта, вчинення підготовчих дій та підготовка позовної заяви до суду;
- платіжна інструкція № 6017 від 27.01.2025 на суму 20 000 грн.
Заявлену до відшкодування суму витрат на професійну правничу допомогу Відповідач вважає завищеною, оскільки представник Позивача представляє інтереси останнього і в інших справах у зв'язку з чим правова позиція для адвоката вже давно сформована та досліджена.
Відповідач вказує, що адвокатом Позивача були лише витрачено час на підготовку позовної заяви.
Пунктом 1 та 2 частини 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із визначеними частиною 4 вказаної статті критеріями.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд вказує, що з аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та/або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Враховуючи встановлення між Позивачем та його адвокатом фіксованого розміру адвокатських витрат, предмет та категорію даної справи, а також чинені адвокатом дії в межах її розгляду, зокрема, підготовка та подача позову, відповіді на відзиву, суд не вважає, що витрати в розмірі 3 000 грн є завищеними оскільки даний спір і є знайомий адвокату однак судом не може виключатися фактично виконана адвокатом робота.
В силу зазначеного, витрати в розмірі 3 000 грн підлягають відшкодуванню Позивачу як такі, що фактично понесені стороною та з врахуванням того, що даний спір виник виключно з огляду на неправильні дії Відповідача в частині виконання грошового зобов'язання.
Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання в силу чого заявлені Позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» - задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» (вул. Володимирська, 69, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А, м. Київ, 03038; ідентифікаційний код 30859524) пеню - 5 194 (п'ять тисяч сто дев'яносто чотири) грн 13 коп, 3 % річних - 590 (п'ятсот дев'яносто) грн 49 коп, інфляційні втрати - 3 625 (три тисячі шістсот двадцять п'ять) грн 51 коп, витрати на професійну правничу допомогу - 3 000 (три тисячі) грн та судовий збір 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 03.04.2025
Суддя Антон ПУКАС