номер провадження справи 22/215/24
27.03.2025 Справа № 908/3058/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
При секретарі судового засідання Литвинюк А.О.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Варбанська-Козирь М.І., ордер АР № 1207311 від 13.11.2024
від відповідача - адвокат Шерстюк А.О., ордер АР № 1225678 від 28.02.2025
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/3058/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» (вул. Червона, буд. 34, м. Запоріжжя, 69010)
до відповідача: Приватного підприємства “ГАЛНАФТААВТОГАЗ» (вул. Космічна, буд. 93, кв. 42, м. Запоріжжя, 69050)
про стягнення 415008,66 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
22.11.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № б/н від 21.11.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю “АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» до відповідача: Приватного підприємства “ГАЛНАФТААВТОГАЗ» про стягнення 406198,81 грн. безпідставно набутих коштів, 7311,58 грн. інфляційних втрат, 1498,27 грн. 3% річних.
Також просив стягнути з відповідача 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Між сторонами в справі укладено договір оренди нежитлового приміщення № 4063 від 29.12.2022, за умовами якого позивач (орендар) щомісячно сплачує орендну плату. 08.10.2024 на підставі договору позивач перерахував відповідачу 46198,81 грн. орендної плати на розрахунковий рахунок відповідача. Проте, окрім сплати орендної плати, 08.10.2024 позивачем було помилково перераховано відповідачу 406198,81 грн. Ця дія не ґрунтується на вільному волевиявленні позивача, а є наслідком помилкових дій його працівників. Оскільки орендна плата за жовтень вже була сплачена в повному обсязі, відповідно призначення платежу не може бути підставою для зарахування сплачених коштів у розмірі 406198,81 грн. в якості розрахунків за договором № 4063 від 29.12.2022. Таким чином, відповідачем отримані грошові кошти без достатньої правової підстави та зберігаються за рахунок позивача. Позивач повідомив про вказане директора ПП “ГАЛНАФТААВТОГАЗ» у телефонному режимі та надіслав відповідачу лист від 10.10.2024 та лист від 04.11.2024 щодо повернення коштів, які були залишені без задоволення.
Позов обґрунтовано ст.ст. 625, 1212, 1214 ЦК України.
12.02.2025, у встановлений судом строк, через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 11.02.2025), надійшла відповідь на відзив. З доводами відповідача не погодився. Позивач надсилав відповідачу листи щодо повернення коштів, які не були вручені останньому. Звернення в телефонному режимі до директора ПП “ГАЛНАФТААВТОГАЗ» останнім були проігноровані. Тобто, відповідач не бажав врегулювати питання в позасудовому порядку. Договором оренди не передбачено попередньої оплати. Таким чином, грошові кошти в сумі 406198,81 грн. набуті відповідачем без достатньої правової підстави та він не міг розпоряджатися ними чи використовувати в якості погашення заборгованості за виконавчим провадженням. Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань, у тому числі й на позадоговірні, що виникли на підставі ст. 1212 ЦК України.
17.02.2025, на виконання ухвали суду від 04.02.2025, через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 14.02.2025), надійшли додаткові пояснення. За період з квітня 2023 по лютий 2025 позивачем було сплачено в рахунок орендної плати 1051636,10 грн. та помилково перераховані кошти в сумі 406198,81 грн. Станом на 11.02.2025 у позивача відсутня заборгованість перед позивачем за договором № 4063 від 29.12.2022.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
13.12.2024 через систему “Електронний суд» надійшов відзив. Зазначено, що відповідач вважав грошові кошти в розмірі 406198,81 грн. передплатою за оренду нежитлового приміщення по договору оренди № 4063 від 29.12.2022, оскільки в призначенні платежу зазначено саме цей договір. Вважає, що наявність діючого договору оренди № 4063 від 29.12.2022, неодноразове перерахування коштів позивачем на банківський рахунок відповідача свідчать про добровільність та системність таких дій. Відтак, відсутні підстави для ствердження про безпідставне набуття та користування відповідачем грошовими коштами позивача. Зазначив про неотримання будь-яких листів від позивача, які б стосувалися повернення суми. 08.10.2024 після надходження на розрахунковий рахунок грошових коштів від позивача в сумі 406198,81 грн., приватним виконавцем в рамках відкритого відносно відповідача виконавчого провадження, було стягнуто заборгованість у розмірі 380129,50 грн. Оскільки спірні відносини між сторонами не набули статусу кредитора та боржника в розумінні ст. 625 ЦК України, дія цієї статті не поширюється на правовідносини між сторонами. Щодо стягнення з відповідача 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, то на підтвердження надання правничої допомоги позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу. Просив відмовити в задоволенні позову.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/30584/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 27.11.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.
02.12.2024 до суду від позивача через систему “Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.12.2024 відкрито провадження у справі № 908/3058/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 04.02.2025, з огляду на докази та обставини, які суд має дослідити, у зв'язку з тим, що у суду виникло коло питань, які мають бути досліджені при розгляді справи, зокрема щодо наявності/відсутності у позивача заборгованості за договором оренди № 4063 від 29.12.2022, здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/3058/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.03.2025. Витребувано в позивача в строк до 14.02.2025 письмове пояснення з документальним обґрунтуванням щодо наявності/відсутності станом на 11.02.2025 заборгованості за договором оренди № 4063 від 29.12.2022.
04.03.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів: актів виконаних робіт, підписаних сторонами, яке розглядалося по суті в підготовчому засіданні 04.03.2025.
Згідно ч.ч. 1, 2, 4, 5, 8 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Позивач у позовній заяві не зазначав про неможливість подання доказів: актів виконаних робіт; причини неподання позивачем доказів у встановлений законом строк у клопотанні не зазначено.
Представник позивача в підготовчому засіданні 04.03.2025 заявив усне клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів.
Представник відповідача проти заявленого клопотання заперечив.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Оскільки позивачем не було заявлено причин неподання ним доказів у встановлений законом строк, суд поважності причин неподання таких доказів не встановив, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про долучення доказів; акти виконаних робіт, що долучені до вказаного клопотання, судом до розгляду не прийняті.
Ухвалою суду від 04.03.2025, що занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 13.03.2025.
Ухвалою суду від 13.03.2025 підготовче провадження в справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 27.03.2025.
У судове засідання 27.03.2025 з'явилися представники сторін.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 27.03.2025 судом справу розглянуто по суті, підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
29.12.2022 між Приватним підприємством “ГАЛНАФТААВТОГАЗ» (орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» (орендар, позивач) укладено договір оренди нежитлового приміщення, предметом якого є передання орендарю в строкове платне користування нерухомого майна: нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 25.
Згідно п. 4.1 договору, розмір орендної плати за місяць користування об'єктом оренди складає 43957,00 грн. Орендна плата підлягає щорічному коригуванню в сторону зростання (кожний календарний рік з врахуванням офіційного індексу інфляції, розрахованого за повний календарний рік, на підставі індексів інфляції, визначених центральним органом виконавчої влади з питань статистики).
Усі платежі за договором, згідно п. 4.4, здійснюються сторонами в національній валюті України - гривні, у формі безготівкових розрахунків, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця, зазначений у цьому договорі, чи інший рахунок орендодавця, про що орендаря було повідомлено письмово.
За умовами п. 4.5, орендар сплачує орендну плату щомісячно, до 10 числа розрахункового місяця шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця, на підставі умов договору.
Згідно п. 7.1, строк оренди за цим договором становить 120 календарних місяців та починає обчислюватися з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди у користування орендарю.
Згідно п. 11.12, будь-які повідомлення та інші документи, що направляються стороні для виконання договору чи в зв'язку з ним, будуть важатися переданими стороні належним чином, якщо вони вручені нарочним, передані кур'єрською службою чи відправлені поштою (рекомендованим/цінним листом, з повідомленням про вручення).
Договір оренди посвідчений 29.12.2022 приватним нотаріусом запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В., за реєстровим № 4063.
Об'єкт оренди був переданий в користування відповідачем позивачу згідно акту приймання-передачі приміщення від 01.04.2023.
Згідно матеріалів справи, позивач щомісячно перераховував на рахунок відповідача орендну плату за вказаним договором оренди.
Платіжною інструкцією від 08.10.2024 № 55391 ТОВ “АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» перераховано на банківський рахунок ПП “ГАЛНАФТААВТОГАЗ» 46198,81 грн. з призначенням платежу: «Орендна плата за жовтень 2024 року за адресою Нижньодніпровська, 25. Договір оренди нежитлового приміщення № 4063 від 29.12.2022 р.».
Платіжною інструкцією від 08.10.2024 № 55392 позивачем перераховано на банківський рахунок відповідача 406198,81 грн. з призначенням платежу: «Орендна плата за жовтень 2024 року за адресою Нижньодніпровська, 25. Договір оренди нежитлового приміщення № 4063 від 29.12.2022 р.».
Перерахування вказаних сум підтверджується також банківською випискою по особовому рахунку, наданою відповідачем.
Відповідач у відзиві визнав обставини укладення договору оренди та отримання від позивача грошових коштів у сумі 406198,81 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
14.10.2024 позивач надіслав відповідачу на адресу місцезнаходження останнього рекомендованим поштовим відправленням № 6909100025906 лист № 66 від 10.10.2024, яким вимагав терміново повернути помилково перераховані кошти згідно платіжної інструкції від 08.10.2024 у сумі 406198,81 грн. на зазначені платіжні реквізити. До листа було додано копію платіжної інструкції від 08.10.2024 № 55392.
Відправлення підтверджується описом вкладення та поштовою накладною від 05.11.2024.
17.10.2024 вказане поштове відправленням № 6909100025906, відповідно трекінгу АТ «УКРПОШТА», прибуло до поштового відділення відповідача « 69050» та 31.10.2024 було здійснено повернення відправнику в зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
05.11.2024 позивач надіслав відповідачу на адресу місцезнаходження останнього рекомендованим поштовим відправленням № 6909100032856 лист № 04/11 від 04.11.2024, яким повторно вимагав у 3-денний термін повернути помилково перераховані кошти згідно платіжної інструкції від 08.10.2024 у сумі 406198,81 грн. на зазначені платіжні реквізити. До листа було додано копії платіжних інструкцій від 08.10.2024 №№ 55392.
09.11.2024 вказане поштове відправленням № 6909100032856, відповідно трекінгу АТ «УКРПОШТА», прибуло до поштового відділення відповідача « 69050» та 23.11.2024 було здійснено повернення відправнику в зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
Як зазначив відповідач, після надходження на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 406198,81 грн., приватним виконавцем було стягнуто з ПП “ГАЛНАФТААВТОГАЗ» заборгованість в межах виконавчого провадження № 76084413 у розмірі 380129,50 грн. та завершено виконавче провадження за фактом виконання в повному обсязі.
11.02.2025 позивач поштовим відправленням № 6909100080850 надіслав відповідачу акт звірки взаєморозрахунків за період: 01.04.2023 - 11.02.2025, що підтверджується описом вкладення та поштовою накладною.
Дане поштове відправлення вручене відповідачу не було через невдалу спорбу вручення, що підтверджується трекінгом АТ «УКРПОШТА».
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У відповідності до норм ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Відповідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами, між ТОВ “АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» та ПП “ГАЛНАФТААВТОГАЗ» укладено договір оренди нерухомого майна від 29.12.2022, за умовами якого позивач, як орендар, щомісячно перераховував на поточний рахунок відповідача орендну плату.
В усіх платіжних документах позивач вказував у призначенні платежу, що оплата здійснюється за оренду приміщення, та за який період (місяць).
За умовами п. 4.5, пп. 4.1.4 п. 4.1 договору оренди, орендна плата мала сплачуватися орендарем щомісячно до 10 числа розрахункового місяця. Орендна плата за перший місяць користування мала бути сплачена протягом 7 банківських днів з дати підписання договору за перший місяць користування в розмірі 43957,00 грн.
Орендна плата за перший місяць користування - квітень 2023 була внесена орендарем кількома платежами згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів від 27.04.2023, 28.04.2023, 01.05.2023, 02.05.2023, 03.05.2023.
Надалі, згідно наданих позивачем платіжних документів, позивачем здійснювалася оплата орендної плати не в строк, встановлений договором, та не одноразово, а кількома платежами.
08.10.2024 позивач двома платіжними інструкціями №№ 55391, 55392 перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 46198,891 грн. та 406198,81 грн., відповідно, зазначивши в призначеннях платежу, що оплата здійснюється за оренду згідно договору, за жовтень 2024.
Тобто, виходячи з несвоєчасності здійснення платежів з орендної плати та здійснення перерахувань не в розмірі місячної плати одним платежем, а кількома, відповідач міг вважати, що сума 406198,81 грн. надійшла саме за укладеним між сторонами договором оренди.
Разом з тим, у подальшому, 11.11.2024 позивач перерахував на рахунок відповідача 46198,81 грн. з призначенням платежу: «Орендна плата за листопад 2024», після звернення до суду 10.12.2024 перерахував 46198,81 грн. з призначенням платежу: «Орендна плата за грудень 2024», 10.01.2025 перерахував 50818,69 грн. з призначенням платежу: «Орендна плата за січень 2025», 10.02.2025 перерахував 50818,69 грн. з призначенням платежу: «Орендна плата за лютий 2025».
Відтак, враховуючи наведене, оскільки сума 406198,81 грн. значно перевищує місячний розмір орендної плати, договором не встановлено внесення орендної плати наперед, суд приходить до висновку, що ця сума була перерахована позивачем відповідачу не в межах договору оренди від 29.12.2022.
Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 викладена така правова позиція: кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18 вказав, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Відповідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
У постанові Верховного Суду від 11.03.2023 у справі № 548/741/21 зазначено, що тлумачення норм ст. 1212 ЦК України свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
Матеріали справи не містять та сторонами не надано доказів передання відповідачем позивачу товарно-матеріальних цінностей чи надання послуг на суму 406198,81 грн.
Крім того, оскільки 08.10.2024 була перерахована як сума 46198,81 грн., так і сума 406198,81 грн. з однаковим призначенням платежу, суми візуально є схожими, суд вбачає здійснення помилкового переказу суми 406198,81 грн. відповідачу. Поведінка позивача не може вважатися судом суперечливою.
Посилання відповідача на списання цієї суми з його рахунку в рамках виконавчого провадження не спростовує висновків суду того, що спірна сума була набута відповідачем без достатньої правової підстави та мала бути повернута позивачу після того, як відповідач довідався про факт безпідставності перерахування цієї суми на його рахунок.
Доказів того, що позивач 08.10.2024 телефоном повідомляв директора ПП “ГАЛНАФТААВТОГАЗ» про безпідставне перерахування суми 406198,81 грн. матеріали справи не містять.
Відтак, отримавши 11.11.2024 на свій рахунок суму 46198,81 грн. від позивача з призначенням платежу: «Орендна плата за листопад 2024», відповідач мав, як контрагент позивача, звернутися до останнього за роз'ясненнями щодо платежу в сумі 406198,81 грн.
Такі дії відповідача були б передбачуваними та добросовісними, відповідали б чесній діловій практиці.
Як встановлено судом, позивач 14.10.2024 надіслав відповідачу на адресу місцезнаходження останнього рекомендованим поштовим відправленням № 6909100025906 лист № 66 від 10.10.2024, яким вимагав терміново повернути помилково перераховані кошти згідно платіжної інструкції від 08.10.2024 у сумі 406198,81 грн. на зазначені платіжні реквізити. До листа було додано копію платіжної інструкції від 08.10.2024 № 55392.
17.10.2024 вказане поштове відправленням № 6909100025906, відповідно трекінгу АТ «УКРПОШТА», прибуло до поштового відділення відповідача « 69050» та 31.10.2024 було здійснено повернення відправнику в зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
Відповідач зазначив про неотримання будь-яких листів від позивача.
Суд зазначає, що неотримання відповідачем листів від позивача про повернення коштів, які надсилалися за офіційним місцезнаходженням відповідача, є свідомими діями останнього, який з власної волі не отримував адресовані йому поштові відправлення.
Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд встановив, що відповідач міг вважати перерахування суми 406198,81 грн. саме за договором оренди, а тому, враховуючи існування між сторонами договірних зобов'язань, у нього не виникло негайного повернення грошових коштів відповідачу.
17.10.2024 лист позивача з вимогою негайного повернення суми 406198,81 грн. прибув до поштового відділення відповідача.
Таким чином, оскільки в листі позивача № 66 від 10.10.2024 не було встановлено конкретного строку для повернення коштів, суд застосує приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Відтак, кошти в сумі 406198,81 грн. мали бути повернуті відповідачем позивачу 24.10.2024.
Доказів повернення відповідачем позивачу суми 406198,81 грн. сторонами не надано.
Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача 406198,81 грн. безпідставно набутих коштів визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на його користь 7311,58 грн. інфляційних втрат, нарахованих за жовтень 2024, та 1498,27 грн. 3% річних, нарахованих за період з 08.10.2024 по 21.11.2024 (45 днів прострочення).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 910/15410/21, права на стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальною гарантією, що надає кредитору можливість захистити майнові інтереси. Позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Правомірність стягнення з набувача на користь потерпілого, крім безпідставно одержаних коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, також річних та інфляційних втрат за період безпідставного користування такими коштами відповідно до статті 625 ЦК України є усталеною в судовій практиці (наприклад, постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17).
Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту, коли відповідач довідався (міг довідатися) про безпідставність одержання ним грошових коштів позивача.
Як встановлено судом, відповідач мав отримати лист позивача, в якому зазначено про помилкове перерахування 406198,81 грн. та викладена вимога про повернення цієї суми, 17.10.2024.
Семиденний строк, встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України, сплинув 24.10.2024.
Згідно зі статтею 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, 3% річних слід нараховувати за період з 25.10.2024 по 21.11.2024 (у межах визначеного позивачем періоду).
Згідно розрахунку суду, 3% річних в межах цього періоду складають суму 932,26 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. У стягненні 566,01 грн. 3% річних судом відмовляється в зв'язку з необґрунтованістю позову в цій частині.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що як 3% річних, так й інфляційні втрати позивач має право нараховувати до дня фактичного погашення відповідачем заборгованості.
Згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Оскільки заборгованість виникла з 25.10.2024, у стягненні 7311,58 грн. інфляційних нарахувань за жовтень 2024 судом відмовляється.
Таким чином, позов у цілому задовольняється судом частково.
6. Судові витрати
Відповідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Судовий збір у сумі 4885,57 грн. стягується з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно прохальної частини позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у постанові № 922/1964/21 відступила від правового висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідного для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, визначивши, що учасник справи повинен деталізувати опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги № 3 від 13.11.2024, укладеного між ТОВ “АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» та адвокатом Варбанською-Козирь М.І., за умовами якого адвокат приймає на себе захист та представництво інтересів, а також надає консультації щодо захисту та представництва інтересів клієнта в Господарському суді Запорізької області по справі № 908/3058/24. Клієнт здійснює оплату всіх судових витрат, а також інших витрат, пов'язаних з виконанням даного договору. оплата послуг адвоката здійснюється за домовленістю сторін (п.п. 1, 5, 6 договору).
13.11.2024 адвокатом Варбанською-Козирь М.І., згідно договору № 3 від 13.11.2024, було видано ТОВ “АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» ордер серії АР № 1207311.
При цьому, у порушення ст. 126 ГПК України, позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Варбанською-Козирь М.І., та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості (правова позиція, викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.01.2019 у справі № 922/445/19).
Оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження обсягу наданих адвокатом Варбанською-Козирь М.І. послуг і виконаних робіт за договором № 3 від 13.11.2024, зокрема не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства “ГАЛНАФТААВТОГАЗ» (вул. Космічна, буд. 93, кв. 42, м. Запоріжжя, 69050, код ЄДРПОУ 32638675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» (вул. Червона, буд. 34, м. Запоріжжя, 69010, код ЄДРПОУ 41696968) 406198 (чотириста шість тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 81 коп. безпідставно набутих коштів, 932 (дев'ятсот тридцять дві) грн. 26 коп. 3% річних та 4885 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 57 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 07 квітня 2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко