вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.04.2025м. ДніпроСправа № 904/5562/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Скриннікової Н.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ (код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро (код ЄДРПОУ 40081237) до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 24432974) про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу на суму 43 538, 28 грн.
Рух справи та процесуальні дії у справі.
Позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу на суму 43 538, 28 грн. за вересень 2024.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддю Скриннікову Н.С., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024.
27.12.2024 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву залишено без руху. Рекомендовано позивачу протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати докази сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
02.01.2025 року до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої було надано докази сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
07.01.2025 своєю ухвалою господарський суд Дніпропетровської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Визнав справу малозначною та вирішив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
23.01.2025 відповідач подав відзив на позов у якому просить суд ухвалити рішення у справі з урахуванням доводів викладених у відзиві, судовий збір залишити за Позивачем.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява №30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява №30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи наведене вище, виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Стислий виклад позиції позивача
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу на суму 43 538, 28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вересні 2024 року за накладними позивачем було прийнято до перевезення на адресу відповідача порожні власні вагони, які були затримані за наказом №201 від 12.09.2024 через зайнятість колій на станції призначення Кривій Ріг-Головний з вини відповідача.
За фактом затримки станцією Кривий Ріг-Сортувальний було складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а№44 від 12.09.2024, №43 від 12.09.2024; акт загальної форми ГУ-23 №15194 від 12.09.2024. Після повідомлення залізницею вантажовласника про готовність подавання вагонів під навантаження , вагони своєчасно не забиралися одержувачем на під'їзну колію, про що було складено відповідні акти ГУ-23.
За весь час затримки вагонів було нараховано плату за користування з відомості форми ГУ-46 та за зберігання вантажу за накопичувальною карткою в загальній сумі 43 538,28 грн.
Стислий виклад позиції відповідача
На думку відповідача, плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу були нараховані неправомірно, оскільки сума позову завищена, за власним розрахунком відповідача плата за користування вагонами становить 17 129,20 грн. з урахуванням ПДВ, а збір за зберігання вантажів - 285,00 грн. з урахуванням ПДВ. Просить суд, в разі задоволення позовних вимог врахувати, що в Дніпропетровській області повітряні тривоги оголошувалися за вересень 2024 - 153 рази, що склало більше ніж 157 годин часу; за період нарахування Позивачем суми позову з 11.09.2024 по 19.09.2024 повітряна тривога оголошувалась 49 разів, а розрахунок позивача не враховує час періоду оголошеної тривоги.
Рішення просить ухвалити з урахуванням доводів викладених у відзиві, судовий збір залишити за Позивачем.
Господарський суд розглянув подані докази, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті на предмет їх належності, достовірності, вірогідності та
Відповідно до ст.17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовується на договірних засадах Надання залізницею вантажовласнику (вантажовласником, в даному випадку, виступає ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг») послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, здійснюється на підставі Договору про наслання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020.
Предметом Договору про надання послуг є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (т. 1.1. Договору про надання послуг).
13.11.2017 укладено договір між позивачем та відповідачем № ПР/М-17-2/1-651/НЮдч «Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», яка примикає до станції Кривий Ріг-головний, Кривий Ріг, Новоблочна регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».
На кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведено в додатку 1 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 263/52000р. Nє 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за Nє 863/5084 (зі змінами та доповненнями). Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. ... Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004р. Nє 856 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.10.2004р. за Nє 1316/9915 (зі змінами та доповненнями) встановлено, що перевезення власних вагонів у завантаженому і порожньому стані у всіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з правилами оформлення перевізних документів. Згідно п. 1.5 Правил оформлення перевізних документів перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 "Найменування вантажу" відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів - "Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, державної
вагонної компанії, оператора, орендаря)"; для порожніх вагонів - Порожній власний (орендований) вагон. 3-під... (найменування вантажу). Власник (орендар) і (найменування власника, державної вагонної компанії, оператора або орендаря). Направляється до пункту
навантаження (в ремонт тощо)".
Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у п. 14 розділу 2 Тарифного керівництва 1.
Згідно п.1.6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.09.08р. № 04-5/225 порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема обов'язоку разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1.
Виходячи з положень статей 46, 47 Статуту залізниць України, п. 15 Договору одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо). За несвоєчасне забирання вантажу справляються відповідні плата і збори.
У вересні 2024 за накладними (номери яких наведено у позові) залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» порожні власні вагони.
На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. Nє 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції країни 15.03.1999р. за Nє 165/3458, спірні
вагони було затримано за наказом № 201 від 12.09.2024 через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг-Головний з вини одержувача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Наказ про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення було видано через наявність на коліях станції призначення неприйнятих Відповідачем вагонів, що надійшли на його адресу, та які заважали залізниці виконувати технологічні операції з вантажами.
За фактом затримки станцією Кривий Ріг - Сортувальний у порядку, передбаченому пунктами 9.10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а Nє44 від 12.09.2024, Nє 43 від 12.09.2024; акт загальної форм ТУ-23 Nє15194 від 12.09.2024.
На станції Кривий Ріг-Головний, у відповідності з п.4 Правил користування вагонами, вантажоодержувача було повідомлено про прибуття вагонів на станцію призначення та готовність їх подавання під навантаження, про що зроблено відповідні записи в Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2. Окрім цього, повідомлення одержувача про прибуття вантажу підтверджується відмітками у графі 49 накладних внутрішнього сполучення та графі 35 накладних міжнародного сполучення (Е-повідомлення).
Після повідомлення залізницею вантажовласника про готовність подавання вагонів під навантаження, вагони своєчасно не забиралися одержувачем на під'їзну колію, про що було складено акти загальної форми ГУ-23 Nє6118 від 12.09.2024, 6126 від 12:09.2024, Nє6129 від 12.09.2024, Nє6131 від 12.09.2024, Nє6136 від 12.09.2024, Nє6138 від 12.99.2024, Nє6146 від 12.09.2024, Nє6154 від 12.09.2024, Nє6161 від 12.09.2024, Nє6181 від 12.09.2024, Nє6170 від 12.99.2024, Nє6192 від 13.09.2024, Nє6206 від 13.09.2024, Nє6364 від 16.09.2024;
Nє6365 від 16.09.2024, Nє6374 від 17.09.2024, Nє6375 від 17.09.2024, Nє6383 від 17.09.2024, Nє6414 від 17.09.2024, Nє6418 від 17.09.2024, Nє6425 від 18.09.2024, Nє6426 від 18.09.2024, Nє6451 від 18.09.2024, Nє6453 від 18.09.2024, Nє6460 від 19.09.2024, Nє6469 від 19.09.2024.
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування за відомостями ф. ГУ-46 NєNє15099155, 16099156, 16099157, 16099158 10099159, 16099160, 16099161, 16099162, 16099163, 17099164, 17099165, 17099166, 17099167, 17099168, 17099169, 18099170, 18099171, 18099176, 18099177, 19099180, 20099181, 20099182, 20099183, 20099184, 20699185, 22099190, 22099191, 22099192, 22099193, 22099195, 17099098, 17099099, 17099100, 17699101, 17099102, 17099103, 17099104, 17099107, 22099114, 22099115, 23099118, 23099120, 23099121 та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою ф. ФДУ-92 Nє 22099003 в загальній сумі 43538,28 грн. (з ПДВ).
Відомості плати за користування вагонами та накопичувальну картку працівниками ПАТ «АрселорМігтал Кривий Ріг» було підписано із запереченням, згідно якого Відповідач не визнає своєї вини в затримці та посилається при цьому на п.6.1 Договору про надання послуг, однак це порушує вимоги ст.46 Статуту залізниць України.
Статтею 121 Статуту залізниць України та п.16 Правил користування вагонами та контейнерами визначено перелік обставин, за яких вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами.
Пунктом 16 правил користування вагонами передбачено, випадки, за якими вантажовласники звільняються від сплати плати за користування вагонами, а саме: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне, лихо, що спричинили припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; 6) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці.
Заперечення, наведені Відповідачем у відомостях ф. ГУ-46, не підпадають під жоден з випадків звільнення ПАТ «АрселорМітал Кривий Ріг» від плати за користування вагонами.
Відповідачем не доведено, яким чином введений 24.02.2022 в Україні воєнний станів якості форс-мажорної обставини вплинув на факт затримки спірних вагонів та спроможність виконувати визначені договором обов'язки.
Згідно з п. 6.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором у випадку виникнення після укладення Договору обставин непереборної сили, якими є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме! загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дій поземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, воєнний стан, дії суспільного ворога, збурення. тощо.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі Nє913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Введення воєнного стану на території України не означає, що Відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на Даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
Відповідно до умов п.6.2 Договору про надання послуг, сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна Протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або торгово-промисловою палатою
о країни, на території якої мали місце такі обставини (п. 6.3 Договору про надання послуг).
Доставлені залізницею на станцію призначення власні вагони ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг повинно прийняти та забрати на під'їзну колію. Несвоєчасне забирання з колій станції призначення одержувачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п.33 Правил видачі вантажу, ст.46 Статуту залізниць України.
Станційні залізничні колії не є місцем безкоштовного зберігання та простою власних вагонів.
У разі неможливості прийняти спірні вагони на під'їзну колію, вантажовласник вирішує питання щодо їх переадресування на інші станції під навантаження із власником вагонів. Заходів шодо переадресування вагонів Відповідачем здійснено не було.
На адресу Позивача від ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не надходило жодних повідомлень про неможливість виконання визначених договором обов'язків внаслідок введеного в України воєнного стану та оголошення повітряних тривог.
Пунктом 14 Договору про експлуатацію визначено, що власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами.
Відповідно до п. 3.4 Договору про надання послуг Замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Перевізника (далі - плата за користування вагонами Перевізника).
Згідно Статуту залізниць України:
- стаття 46: «Одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу...»;
-стаття 125: «Після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач»;
-стаття 119: «За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати».
Правилами користування вагонами чітко встановлено порядок і умови обліку і нарахування плати за користування вагонами:
п.3: «Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами ф.ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами ф.ГУ-46к.., які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку ф.ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23 ...»;
п.4: Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами»;
п.6: «Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника» п.8: «У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери»;
п.9: «Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ»;
п. 10: «Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією»;
п.12: «Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година».
Плата за користування вагонами нараховується по відомості ф. ГУ-46 після того, як вагон повертається на станцію з під'їзної колії вантажовласника по факту здійснення всіх вантажних операцій, а отже, в різний час та в різні дати. Тому після повернення вагонів з під'їзної колії вантажовласника на затримані за одним наказом вагони формується не одна,, а декілька відомостей ф. ГУ-46.
Порядок нарахування збору за зберігання вантажу визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. Nє 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за Nє 866/5087.
Виходячи з положень п.8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання у вагонах у разі їх затримки з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Відповідно до п.9 Правил зберігання вантажів факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом, визначеним п.2 Розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво Nє 1), затвердженого Наказом Мінтрансзв'язку України від 26.03.2009р. Nє 317, та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за Nє 340/16356.
Пунктом 2.1 п.2 Тарифного керівництва Nє 1 передбачено окремі ставки збору: при зберігання вантажів у вагонах - 4,0 грн. за одну тонну; за зберігання рухомого складу на своїх осях - 5,9 грн. за добу.
У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Згідно абз.3 п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 Nє 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за Nє 864/5085, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи 1 у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника.
Відповідно до всіх перелічених вище нормативних вимог залізницею було оформлено відповідні акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких розраховано плату за користування спірними вагонами в сумі 41828,28 грн. та збір за зберігання вантажу в розмірі 1710,00 грн. (див. розрахунки суми позову), що підлягає стягненню з Комбінату. Документи, додані до позовної заяви, повністю доводять вину Відповідача в затримці вагонів, правомірність нарахування плати за користування та безпідставність викладеного у відомостях ф. ГУ-46 Ча накопичувальній картці заперечення.
Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до пункту 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, з подальшими змінами (далі - Статут), взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю правових підстав для сплати відповідачем плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажів.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Статтею 119 Статуту залізниць України визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Порядок та умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999.
Відповідно до пунктів 6, 8 Правил користування вагонами і контейнерами, усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами).
Згідно з пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порт, підприємства.
Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами).
За змістом пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. У всіх випадках повідомлення про подавання вагонів повинно передаватися станцією не пізніше ніж за дві години до їх подавання. Для запису повідомлень на станції ведеться Книга повідомлень. Термін користування вагонами, що подаються залізницею, обчислюється не раніше часу, зазначеного у повідомленні.
Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Порядок нарахування плати за зберігання вантажів залізницею визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.
Термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача (пункт 4 Правил зберігання вантажів).
Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється:
якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження;
при переадресуванні після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу;
при затримці з моменту затримки (пункт 8 Правил зберігання вантажів).
Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми (пункт 9 Правил зберігання вантажів).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317від 26.03.2009, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9грн за добу; при зберіганні вантажів у вагонах 4,0грн за одну тонну. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Відповідно до абзацу третього пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №864/5085), усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Як убачається з матеріалів справи, залізницею було оформлено відповідні акти на підставі яких розраховано плату за користування вагонами в сумі 41 828, 28грн. та збір за зберігання вантажу в розмірі 1 710, 00 грн.
Суд надав оцінку доводам відповідача, наведеним у відзиві на позов та доданим доказам, однак вони не вплинули на висновки суду про обґрунтованість позовних вимог.
Так, відповідач зазначив у відзиві, що ним розроблена Інструкція з охорони праці «Загальні вимоги для працівників підприємства», які введенні в дію (затверджені) наказом директора департаменту з охорони праці, промислової безпеки та екології № 395 від 09.06.2022 (додається). За твердженням відповідача вказана інструкція зобов'язує працівників негайно та спокійно припинити роботу виконавши інші вимоги переміститися до місяця укриття - тобто, як вказує відповідач, на підприємстві Відповідача працівники під час небезпеки/підвищеної та оголошення повітряної тривоги перебувають в упоряджених укриттях.
Проте суд встановив, що ця інструкція стосується «Зміни №3», тобто не всіх працівників, а лише тих, що працюються у «Зміні №3».
Також за даними цієї інструкції її вимоги стосуються «Порядку укриття в захисних спорудах цивільного захисту в воєнний час». В України не існує такого періоду як «воєнний час», отже суд не враховує цю інструкцію у якості доведеності правової позиції відповідача відносно відсутності обов'язку заплатити.
Крім того, суд встановив, що відповідно до «Інструкції» перед тим, як «працівник має перебувати в укритті, він зобов'язаний вчинити 8 (вісім) правил і навіть їх дотримання лише надало б змогу працівнику «рушати» до захисної споруди за вказаним маршрутом», а не вже перебувати у ній, а саме, після оголошення тривоги працівник має зробити наступне:
-повідомити керівника про припинення робіт - суду не надано докази, що саме у період несвоєчасного забирання вагонів будь-хто із працівників повідомив керівника про припинення робіт, що призвело до обґрунтованості не забирання вагонів з колії;
-вимкнути з електромережі обладнання, техніку, тощо - суду не надано докази виконання цієї вимоги інструкції;
-взяти необхідні речі;
-погасити світло в приміщенні, покинути приміщення, зачинити двері;
-рушати до місця збору;
-на місці збору зареєструватися у особи, яка в структурному підрозділі відповідає за супровід до місця укриття - суду не надано докази, зокрема списки або інші документи, які підтверджують, що працівники, реєструвалися у певної особи, яка потім здійснювала супровід працівників до місця укриття;
- під керівництвом відповідальної особи рушати до визначеної захисної споруди за вказаним маршрутом або до місця посадки в автомобільний транспорт. який перевезе до захисної споруди - суду не надано докази, виконання цих правил, зокрема, доказів призначення відповідальних осіб, залучення транспорту, тощо.
Суд зазначає, що ця інструкція не є доказом, який спростовує позовні вимоги.
Суд надав оцінку наданому відповідачем Листу Департаменту цивільного захисту №3013/0/345-24 від 31.12.2024, за даними якого наведено кількість та тривалість оголошених повітряних тривог у Дніпропетровській області.
Суд встановив, що у цьому листі відсутня інформація щодо окремих територій, зокрема м. Кривий Ріг, відносно станції якого йдеться у позові.
Отже суд не приймає до уваги відомості Листа Департаменту цивільного захисту №3013/0/345-24 від 31.12.2024, оскільки вони мають загальну інформацію по всій Дніпропетровській області, а не по м. Кривий Ріг.
Суд надав критичну оцінку доданим до відзиву розрахункам (контрольний розрахунок за користування вагонами, за зберігання вантажу), оскільки вони ніким не підписані, не містять даних офіційного документа, і не мають ознаки доказів. Тож суд не приймає до уваги ці розрахунки.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за користування вагонами в сумі в сумі 41828, 28 грн, збір за зберігання вантажу в розмірі 1 710, 00 грн обґрунтовані та підтверджені доказами, а тому позов належить задовольнити повністю.
Судовий збір
В силу пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 3 028,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись статями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Задовольнити позов повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (50095, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1; код ЄДРПОУ 24432974) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 40081237) плату за користування вагонами в сумі 41 828, 28 грн, збір за зберігання вантажу в розмірі 1 710, 00 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 07.04.2025
Суддя Н.С. Скриннікова