вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.04.2025м. ДніпроСправа № 904/435/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФУДКОМПАНІ", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМАРІУС", м. Дніпро
про стягнення заборгованості
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФУДКОМПАНІ"(далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМАРІУС" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 14 від 27.12.2022 у загальному розмірі 24 146, 13 грн.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 22 611,96 грн. - сума основного боргу;
- 1 094, 62 грн. - пеня;
- 123,00 грн. - відсотки за користування грошовими коштами;
- 316,55 грн.- інфляційні збитки.
Ухвалою від 05.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
07.04.2025 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки № 14 від 27.12.2022 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Згідно положень ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Так, згідно даних підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМАРІУС" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 16.10.2023 11:29.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвалу від 05.02.2024 було доставлено до електронного кабінету відповідача 06.02.2025 (а.с.66).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних із встановленням факту поставки товару та порушення відповідачем домовленості з оплати товару на обумовлену суму, правомірність нарахування штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрфудкомпані" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прімаріус" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 14 від 27.12.2022 з протоколом розбіжностей від 27.12.2022 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупцеві товари (далі - товар) в асортименті, упаковці та за цінами, зазначеними у специфікації та/або видатковій накладній, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
Поставка товару проводиться відповідно до заявок, які узгоджуються сторонами в усному порядку або на вимогу однієї із сторін можуть бути узгоджені у письмовій формі (п. 1.2 договору).
Партією товару вважається його кількість, указана у видатковій накладній (п. 1.3 договору).
Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що ціна на товар встановлюється в гривнях і узгоджується в підписаній обома сторонами специфікації. До ціни включається вартість упаковки.
Загальна сума цього договору обумовлюється сумами, зазначеними у видаткових накладних на товар, що був поставлений за цим договором (п. 2.3 договору).
За змістом абзацу першого пункту 2.4 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 27.12.2022) сторони можуть укласти нову специфікацію, яка набирає чинності з дати її підписання, якщо інше не зазначено у самій специфікації. З набранням чинності нової специфікації попередня специфікація втрачає чинність.
Згідно з пунктом 3.1 договору поставка товару зі складу постачальника на склад покупця здійснюється силами та за рахунок постачальника. Постачальник зобов'язаний надати товар не пізніше 5 днів з моменту узгодження заявки покупця (якщо інше не погоджено сторонами). Поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад покупця) в розумінні термінів Інкотермс у редакції 2010 року, якщо інші умови поставки окремих партій товару не визначені сторонами у письмовій формі.
Датою поставки вважається дата підписання покупцем видаткових накладних на товар (п. 3.2 договору).
Пунктом 3.3 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 27.12.2022) визначено, що при поставці кожної партії товару постачальник повинен надати покупцю: накладну на товар та рахунок, підписані повноважною особою постачальника та скріплену печаткою постачальника; товарно-транспортну накладну; інші супровідні документі на товар, якщо наявність таких документів передбачена чинним законодавством України (на вимогу покупця). При поставці першої партії товару постачальник повинен надати покупцю: сертифікат якості виробника; висновки санітарно-гігієнічної експертизи (у випадку, якщо товар підпадає під таку експертизу).
За умовами пункту 4.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 27.12.2022) покупець зобов'язаний сплачувати постачальнику грошові кошти за товар у строк, що не перевищує 21 день. Строк оплати починає відраховуватися з дня підписання видаткової накладної.
У випадку порушення строку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.4 договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 (п. 10.1 договору).
Якщо жодна зі сторін протягом місяця до завершення цього договору не заявить письмово про його розірвання, він вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах (п. 10.5 договору).
Підписаних сторонами специфікацій та письмових заявок покупця на поставку товару матеріали справи не містять.
Водночас, позивач на виконання договору поставив відповідачу товар на загальну суму 22 611,96 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, які підписані сторонами без зауважень: № 3-6022956 від 31.10.2024 на суму 1728,72 грн., № 1-5020772 від 31.10.2024 на суму 1728,72 грн., №3-6023049 від 31.10.2024 на суму 1728,72 грн., №3-6023188 від 31.10.2024 на суму 1728,72 грн., №1-5020880 від 31.10.2024 на суму 1728,72 грн., №3-6023259 від 31.10.2024 на суму 1501,56 грн., №3-6023260 від 31.10.2024 на суму 1501,56 грн., №3-6023261 від 31.10.2024 на суму 1501,56 грн., №1-5020932 від 31.10.2024 на суму 1501,56 грн., №1-5020933 від 31.10.2024 на суму 1501,56 грн., №3-6023508 від 31.10.2024 на суму 1501,56 грн., №3-6023509 від 31.10.2024 на суму 1501,56 грн., №3-6023672 від 31.10.2024 на суму 1728,72 грн., №3-6023673 від 31.10.2024 на суму 1728,72 грн.
Відповідач вартість поставленого товару не сплатив.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 2 від 03.01.2024 про сплату боргу в сумі 22 611,96 грн за договором (а.с. 53-55).
Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.
Вказане є причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Положення аналогічного змісту викладені в частині першій статті 712 Цивільного кодексу України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За приписом частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зважаючи на пункт 4.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 27.12.2022) та нормативні приписи статей 253, 254 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати є таким, що настав.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За наявними у справі доказами позивач своє зобов'язання з поставки товару за договором виконав належним чином. Однак, відповідач своєчасної та повної оплати його вартості не здійснив. Заборгованість відповідача становить 22 611,96 грн.
Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
На момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості за отриманий товару в сумі 22 611,96 грн.
Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 22 611,96 грн є законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Правомірність нарахування пені.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1094,62 грн. за період прострочення з 22.11.2024 по 27.01.2025, суд зазначає таке.
Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Водночас, статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У випадку порушення строку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.4 договору).
При перевірці розрахунку судом встановлено, що розмір пені за визначений позивачем період більший, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 1094,62 грн.
Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок 3% річних за період прострочення оплати з з 22.11.2024 по 27.01.2025, розмір яких склав суму 123,00 грн.
При перевірці розрахунку судом встановлено, що розмір 3% річних за визначений позивачем період більший, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 123,00 грн.
Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 316,55 грн. нараховані за період прострочення оплати з грудня 2024 по січень 2025, однак в розрахунк позивач зазначив, що за січень 2025 індекс інфляції не встановлено..
При перевірці розрахунку судом помилок не виявлено, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 316,55 грн.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на корить позивача 22 611,96 грн основного боргу, 316,55 грн збитків від інфляції, 123,00грн. 3 % річних, 1094,62грн. пені.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФУДКОМПАНІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМАРІУС" про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМАРІУС" (ідентифікаційний код 44498304; місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, вул. Грушевського Михайла, буд. 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФУДКОМПАНІ" (ідентифікаційний код 42104161; місцезнаходження: 69013, м. Запоріжжя, вул. Стартова, буд. 3) основний борг у сумі 22 611,96 грн, пеню в сумі 1 094,62 грн, інфляційні втрати в сумі 316,55 грн, 3% річних у сумі 123,00 грн, судовий збір у сумі 3028,00 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 07.04.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко