Справа № 346/4998/24
Провадження № 1-кп/346/346/25
07 квітня 2025 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
в складі головуючого - судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 1-кп/346/346/25, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 04.08.2024 року за № 12024091180000562, щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , уродженця с. Велика Кам'янка Коломийського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійною технічною освітою, не одруженого, на утриманні нікого не має, не працюючого, не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,-
обвинувачений порушив правила безпеки дорожнього руху як особа, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
03.08.2024 року приблизно о 16:55 год. у світлу пору доби, на мокрому асфальтному дорожньому покритті, водій ОСОБА_4 керував технічно справним автомобілем марки «ВАЗ2107», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », червоного кольору, та рухався прямою ділянкою автомобільної дороги, що в м. Коломия, по вул. С.Бандери, Івано-Франківської області, у напрямку до вул. Мазепи в м. Коломия Івано-Франківської області.
В цей час, правим краєм проїзної частини дороги по вул. С.Бандери в м. Коломия в напрямку руху вищевказаного автомобіля та в попутному із даним автомобілем напрямку на велосипеді вітчизняного виробництва, рама якого пофарбована у червоний та білий кольори, їхав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 .
При наближенні до велосипедиста, водій ОСОБА_4 проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, стан дорожнього покриття та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити велосипедиста, який рухається правим краєм проїзної частини дороги по ходу його руху, не вибрав безпечної дистанції та безпечного інтервалу, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого допустив зіткнення з лівою боковою частиною велосипеда вітчизняного виробництва, рама якого пофарбована у червоний та білий кольори, під керуванням ОСОБА_6 .
При цьому обвинувачений порушив такі вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:
п. 1.5, який вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
п.1.10, в частині терміну «небезпека для руху» - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися;
підпункти «б», «д» п. 2.3, в яких зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п. 12.1, який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
п. 12.3, який зобов'язує водія у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
п. 13.1, згідно з яким водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу;
п.13.3, відповідно якого під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.
У результаті порушення обвинуваченим вказаних пунктів Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого багато відламкового перелому тіла правої лопатки, закритого перелому 8-го ребра справа, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, як таких, що спричинили тривалий розлад здоров'я, але не були небезпечними для життя в момент спричинення.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, заявив, що фактичні обставини справи не оспорює, його позиція є добровільною, підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, вказані в обвинувальному акті. При цьому обвинувачений суду пояснив, що, рухаючись на вищевказаному автомобілі 03.08.2024 року о 16:50 год. в м. Коломия, в строну вул. Бандери, Івано-Франківської області, побачив велосипедиста та, під'їжджаючи до нього, вирішив його обігнати. З метою уникнення зіткнення з ним, намагався гальмувати та викручував кермо автомобіля, однак, уникнути вказаної ДТП не вдалося, потерпілий вдарився об крило транспортного засобу та впав на проїжджу частиниу дороги. Зупинившись на відстані 2 метрів, обвинувачений підбіг до потерпілого, а перехожі викликали швидку допомогу та поліцію. Потерпілий відмовлявся від госпіталізації, однак, враховуючи, що в нього текла кров з голови, його забрала карета швидкої допомоги. Обвинувачений відвідував потерпілого в лікарні, носив йому їжу, а останній не мав до нього претензій, а також просив допомоги забрати йому велосипед із арештмайданчика. Обвинувачений у вчиненому щиро розкаюється, просить його суворо не карати, а також не позбавляти його права керування транспортними засобами.
Потерпілий в судове засідання не з'явився. Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , а також даних Повного витягу витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00049682979, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.п. 48, 62-63 ).
На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, роз'яснено учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.
Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України, оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху як особа, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Прокурор просить призначити обвинуваченому покарання у виді виправних робіт та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування вказаного покарання з іспитовим строком 1 рік, враховуючи визнання обвинуваченим вини, його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Прокурор просить також вирішити питання про долю речових доказів, а також про стягнення процесуальних витрат на залучення експерта.
Захисник просить призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарннян з виробуванням 1 рік, а також на підставі ст. 77 КК україни не призначати додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. При призначенні покарання захисник просить врахувати як наявність пом'якшуючих обстави - повне визнання вини обвинуваченим, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відшкодування шкоди, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, є нетяжким злочином.
Суд вважає, що згідно зі ст.66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, надання медичної та іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, вказаних в ст.67 КК України, не встановлено.
Суд враховує особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.п. 72), позитивно характеризується за місцем проживання (а.п. 77), на обліках в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває (а.п. 73, 74), його відношення до вчиненого, а також те, що на час дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений в стані алкогольного сп'яніння не перебував (а.п. 70).
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує також спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/13) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Згідно з ч. 1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Тому суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції ч.1 ст.286 КК України, а саме у виді обмеження волі на мінімальний строк, з позбавленням права керувати транспортними засобами, та з урахуванням даних про особу обвинуваченого, наявністю обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, звільнити обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, згідно з положеннями ст.75 КК України, з покладенням на нього частини обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстав для призначення обвинуваченому покарання у виді виправних робіт, враховуючи відсутність відповідних підтверджуючих документів щодо його місця роботи, судом не встановлено.
Щодо призначення додаткового покарання суд зазначає наступне.
Правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини ст.ст. 286, 286-1 КК України, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК України. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання.
Підстав для не призначення обвинуваченому додаткового покарання, що передбачене в санкції ч. 1 ст.286 КК України, як обов'язкове, судом під час розгляду кримінального провадження не встановлено. Крім того, ч. 1 ст.77 КК України передбачено право, а не обов'язок суду щодо призначення додаткового покарання, а в даному випадку санкція ч.1 ст.286 КК України передбачає покарання з обов'язковим позбавленням права керувати транспортними засобами.
Необхідності застосування запобіжного заходу до обвинуваченого до набрання цим вироком законної сили немає.
Цивільний позов не заявлено.
Питання про речові докази слід вирішити відповідно до правил ст.100 КПК України.
Розмір процесуальних витрат на залучення експерта (за проведення інженерно-транспортних експертиз) складає 3 029,12 грн. та підлягає стягненню з обвинуваченого відповідно до правил ч.1 ст.124 КПК України.
Відповідно до правил ч. 4 ст. 174 КПК України скасуванню підлягає арешт, накладений на вказані транспортні засоби.
На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 76 КК України додатково покласти на ОСОБА_4 обов'язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта, в розмірі 3 029 (три тисячі двадцять дев'ять ) гривень 12 копійок.
Питання про речові докази вирішити таким чином:
- автомобіль марки «ВАЗ2107», реєстраційний номер « НОМЕР_2 » повернути власнику;
- велосипед вітчизняного виробництва, рама якого пофарбована у червоний та білий кольори, повернути власнику.
Скасувати заходи забезпечення у виді арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.08.2024 року, на автомобіль марки «ВАЗ2107», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », та велосипед вітчизняного виробництва, рама якого пофарбована у червоний та білий кольори.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1