Справа № 344/577/24
Провадження № 2/344/378/25
07 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства « Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» про стягнення належних працівникові сум при звільненні, -
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, у якому з урахуванням збільшених позовних вимог від 15.07.2024 ( а.с. 52-55, т. 2) просив стягнути з відповідача у свою користь заборгованість, що виникла в результаті невиплат на момент звільнення належних працівнику сум, які складаються із : 814 624,80 грн. - невиплаченої вихідної допомоги, 159 636,54 грн.- невиплаченої компенсації за невикористані відпустки, та середній заробіток за весь час затримки розрахунку з подальшим нарахуванням середнього заробітку починаючи з 20.10.2023 по день фактичної виплати прострочених сум за кожен робочий день, але не більше як за шість місяців в сумі 1 705 197 грн.; судові витрати, зокрема на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до рішення Наглядової Ради Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» від 25.05.2022, протокол №25/05-2022, позивача з 23.06.2022 обрано до складу Правління Товариства на посаду фінансового директора.
23.06.2022 між позивачем та відповідачем було укладено контракт на підставі якого виникли трудові правовідносини ( на умовах строкового трудового договору), де обумовлені суттєві умови трудової угоди. Строк дії контракту з 01.07.2022 по 30.06.2025. Його положеннями передбачено також дострокове припинення.
Відповідно до п. 9 Додатку до Контракту з членом правління «АТ ОСГ» Волиньгаз від 23.06.2022, працівнику можуть сплачуватись інші місячні премії ( заохочення) за рішенням Наглядової Ради Товариства.
12.05.2023 за рішенням Наглядової Ради товариства, протокол №12/05-2023 вирішено виплатити Голові та членам Правління товариства премію (заохочення за перші чотири місяці 2023 року, в тому числі фінансовому директору - 1 242 240 грн. І таку премію виплачено згідно з наказом голови Правління від 18.05.2023 №80-ОП.
Згідно із Наказу Товариства від 20.10.2023 №1 886-к/тр, на підставі рішення Наглядової ради Товариства, позивача звільнено з роботи на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП, тобто достроково розірвано договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку припинення повноважень посадових осіб.
Таким Наказом, відповідно до ст. 44 КЗпП, передбачено виплату вихідної допомоги в розмірі шести заробітних плат та компенсацію за 56 календарних днів невикористаної основної відпустки.
Згідно із розрахункового листка за жовтень 2023 року на день звільнення позивачу нараховано : 1 332 374, 36 грн., з яких : вихідна допомога - 916 806 грн; 275 199,68 грн. - компенсація за невикористані дні відпустки ( 56 днів); 25 000 грн. - посадовий оклад; 162,25 грн. - індексація зарплати за жовтень 2023 року; 115 206,42 грн. - відпускні. З урахуванням сум, які підлягають утриманню, в розмірі 254 005, 68 грн., з них : 239 827,38 грн. - суми податку на доходи фізичних осіб ( ПДФО) -239 827,38 грн., військовий збір - 19 985, 62 грн., 4 155, 68 грн. - профспілкові внески - 4 155,68 грн.; 37 грн. - утримання за медичне страхування. Здійснення виплат товариством в сумі 1 068 368, 68 грн., з них : аванс - 15 863 грн., відпускні за 14 днів відпустки - 91 586,10 грн.; вихідна допомога та компенсація за 56 днів відпустки - 960 916,58 грн.
Однак в день звільнення, 20.10.2023, виплата всіх сум, що належали позивачу, товариством не була проведена, так як позивач вважає, що розрахунок проведено неправильно.
Зокрема, при розрахунку вихідної допомоги відповідачем не враховано підпункту «є» приписи п. 1 розділу І Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за №100.
Також підприємством при розрахунку компенсації за невикористані додаткові відпустки як батьку двох дітей віком до 15 років за 2021 - 2023 роки в кількості 30 днів, що передбачено ст. 19 Закону України «Про відпустки».
На запит позивача, відповідачем було надано інформацію про розмір нарахованих сум заробітної плати, премій, індексації заробітної плати, які включаються у розрахунок для обчислення заробітної плати за період жовтня 2022 року по жовтень 2023 року. Відтак, позивачем з урахуванням висновку експерта проведено наступний розрахунок.
Середня заробітна плата для розрахунку компенсації за невикористані відпустки буде становити : 5 056,27 грн. ( 1 845 540,44 грн. /365 кількості календарних днів у розрахунковому періоді), де компенсація за 86 днів відпустки повинна була становити 434 839,22. Сума компенсації за невикористані відпустки 434 839,22 грн. - 275 199, 68 грн. = 159 639,54 грн. Заборгованість за затримку виплати вихідної допомоги за 130 робочих днів до квітня 2024 року - 1 705 197 грн. (13 116, 90 грн. (середньоденна заробітна плата для розрахунку вихідної допомоги згідно розрахунку судового експерта становить 13 116,90 грн. х 130 робочих днів).
Щодо нарахування та виплати премій відповідно до рішення Наглядової Ради від 12.05.2023, то вважає, що зокрема п.6.1. Контракту, працівнику за виконання обов'язків, передбачених Контрактом, встановлюється щомісячна винагорода, у розмірі визначеному Додатком до цього Контракту. Також, працівник, відповідно до п.6.3. Контракту може отримувати додаткову винагороду за результати діяльності товариства з рік. Розміри річної премії та умови її виплати визначаються у додатку до цього Контакту. Відповідно до п.9 Додатку до Контракту та п.6.2. Контракту, працівнику можуть виплачуватися інші місячні премії ( заохочення) за рішенням Наглядової Ради Товариства.
Відповідачем не зазначено жодного нормативно-правового акту на своє твердження про не систематичність виплати премій.
Позовні вимоги жодним чином не стосуються діяльності та оцінки правильності рішення Наглядової Ради «АТ ОГС Волиньгаз».
У розмінні норм закону, зокрема №2464, сума премій відповідно до рішення Наглядової ради від 12.05.2023 - є базою для нарахування страхових внесків, а отже складовою «заробітної плати за видами виплат,у тому числі у натуральній форм, що визначаються відповідно до Закону України « Про оплату праці» та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт за цивільно - правовими договорами.
Що стосується відзиву, де зазначено про завдані збитки підприємству в сумі 87 837 грн., що відображено у Звіті, то за квартал 2023 року фінансовий результат склав 3 950,28 тис грн.. , тобто підприємство було прибутковим.
19.02.2024 представником відповідача подано відзив. У позові просив відмовити ( а.с. 59-74 т.1). В обґрунтування зокрема зазначено, що позивачем до свого розрахунку безпідставно додатково включено суму одноразової премії при обчисленні середньомісячного заробітку, яка не повинна враховуватись, а також нараховано компенсацію відпустки, право на яку не було заявлено і не підтверджено на день звільнення.
Щодо премій та її включення при нарахуванні вихідної допомоги, то слід вказує, що відбулось перевищення повноважень Наглядовою Радою у питанні виплати позивачу одноразової грошової виплати в особливо великому розмірі, про що свідчить і зміст пункт 10.2.2.23 Статуту, за яким потрібно було затвердити положення про винагороду членів Правління за відповідними вимогами, однак такого здійснено не було.
Така виплата премій була також здійснена із порушенням норм Закону України «Про акціонерні товариства», а саме ч.3 ст. 75.
Всупереч також п. 8.21. Положення про Наглядову раду, для виплати премій проголовувало лише два члена Наглядової ради, третій утримався, мали щонайменше проголосувати троє.
Відповідачем цілком правильно було не включено розмір одноразової премії за чотири місяці 2023 року відповідно до протоколу Наглядової ради товариства №12/05-2023 від 12.05.2023.
Як вбачається із KPIs керівників підприємств на 2023 рік позивачу була встановлена річна премія в розмірі 4 окладів, будь-яких інших виплат премії не передбачено. Колективним договором також не передбачено такий період виплати премій як місяць чи 4 місяці.
Пунктом 2.6.4.Колективного договору чітко передбачено, що критерії визначення та порядок преміювання також визначаються політикою винагородження підприємства на визначений період, відповідними окремими Положеннями, затвердженими головою правління, а виплати до них проводяться за умови фінансових можливостей підприємства. При цьому відповідно до фінансової звітності за І квартал 2023 АТ «Волиньгаз» за підприємством задекларовано збиток на суму 86 906 000 грн.
Разом з тим, розмір премії у 1 242 240 грн. втричі перевищує розмір річної премії такого члена Правління, передбаченої додатком до контракту, відтак не може вважатися систематичною виплатою.
Загальновідомим є той факт, що з грудня 2023 року розподіл природного газу споживачам на Волині, здійснює Волинська філія ТОВ «Газорозподільні мережі», яке входить до Групи Нафтогаз, що отримала відповідну ліцензію. Натомість дія ліцензії АТ «Волиньгаз» з розподілу природного газу зупинена, а відтак з 01.12.2023 товариство втратило основне джерело доходу.
Щодо компенсації позивачу відпустки як батьку дітей віком до 15 років, що включені позивачем до загальної сум виплат, як невикористання 30 днів додаткової відпустки надавши дві довідки станом на 20.03.2023 та на 01.06.2023 з Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, де зазначено, що ОСОБА_2 не надавалась оплачувана відпустка як матері дітей віком до 15 років ні 2021 -2022, ні у 2023. То в таких довідках, йде мова - в першій, що ОСОБА_2 не скористалась таким правом в 2021-2022 роках, а в іншій лише у 2023 році. Станом на 20.10.2023 у АТ «Волиньгаз» не було жодних доказів використання чи не використання такої відпустки.
Разом з тим, вказане право може бути реалізовано і матір'ю дітей. Отримання відпустки чи її компенсація мала бути заявлена саме ОСОБА_1 в день звільнення та розрахунку із наданням підтверджуючих документів. За відсутності такої заяви ОСОБА_1 , відповідач не мав правових підстав для її нарахування.
26.02.2024 позивачем подано відповідь на відзив ( а..с 157174 т.1)
06.03.2024 представником відповідача подано заперечення на відзив на позовну заяву.
17.04.2024, 17.06.2024, 15.07.2024 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог. ( а.с. 231 т1, 30 т.2, а.с. 52-55 т2).
12.08.2024 - представником відповідача подано заяву на збільшення позовних вимог ( а.с. 67 т. 2). Зокрема, висловлено заперечення проти висновку експерта, оскільки питання поставлені на вирішення експерта виходять за межі судової економічної експертизи.
28.08.2024 - ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
Позивач та його представник - адвокат Соботник В.Й. у вступному слові позовні вимоги підтримали, дали пояснення, які по суті та змісту відповідають викладеному у заявах по суті. Позов просили задоволити.
Представник відповідача - адвокат Каліщук В.П. заперечив відносно задоволення позову з підстав та мотивів, що викладені у заявах по суті. У позові просив відмовити.
Вислухавши вступне слово сторін, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини, а також відповідні правовідносини.
Згідно із Контрактом, що укладений 23.06.2022 між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» та ОСОБА_1 , що обраний членом правління Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» за рішенням Наглядової ради Товариства від 25.05.2022 ( протокол №25/05-2022), останній приймається на роботу в Товариство до складу Правління : членом правління на посаду Директора фінансового, відповідно до рішення Наглядової ради Товариства від 25.05.2022 ( протокол №25/05-2022). Такий контракт є строковим трудовим договором. На його підставі виникають трудові відносини між Товариством та Працівником ( п. 1.2. Контракту, а.с. 11-14 т.1).
Контракт припиняється : а) після закінчення строку його дії, б) за згодою Сторін, в) з ініціативи Товариства до закінчення строку дії Контракту у випадках, передбачених законодавством, Статутом та цим Контрактом та п. 5.3.; г )з ініціативи працівника до закінчення строку дії, у випадках, передбачених законом та цим Контрактом; з інших підстав, передбачених законодавством, Статутом та цим Контрактом ( п. 5.2.)
За виконання обов'язків, передбачених Контрактом, працівнику встановлюється щомісячна винагорода ( посадовий оклад) у розмірі визначеному у Додатку до цього контракту ( п. 6.1 Контракту), як і додаткові виплати ( п. 6.2).
Працівник може отримувати додаткову винагороду за результатами діяльності Товариства за рік ( надалі річна премія. Розмір річної премії та умови її виплати визначаються в Додатку до цього Контракту ( п. 6.3. Контракту).
Працівнику надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 24 календарних дні та інші додаткові відпустки, які передбачені діючим Колективним договором та чинним законодавством, в строки передбачені графіком відпусток ( п. 6.5. Контакту).
Контракт є укладеним з дати його підписання сторонами та діє з 01.07.2022 по 30.06.2025 включно ( п.7.1. Контракту).
Так, 23.06.2022 між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» в особі Голови Правління Короті М.І. та ОСОБА_1 , що обраний членом правління Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» за рішенням Наглядової ради Товариства від 25.05.2022 ( протокол №25/05-2022) від 23.06.2022 підписано Додаток до Контакту (а.с.15 т.1).
Відповідно до пункту 1 такого Додатку до Контракту за виконання обов'язків, передбачених Контрактом, працівнику встановлено щомісячний Посадовий оклад у розмірі 110 000 грн.
Сторони встановили, що в розмірі Посадового окладу працівника вже враховані ті види матеріального заохочення, що відображають характер та інтенсивність роботи члена Правління Товариства (режим роботи, виконувані функції, робоче навантаження, минулі досягнення, відпрацьований стаж, професійну майстерність тощо), і в подальшому не можуть бути додатково нараховані (виплачені) працівнику (п. 2 Додатку до Контракту).
За пунктами 3-8 Додатку до Контракту сторони узгодили порядок та строк виплати Річної премії, розмір якої згідно пункту 5 Додатку сторонами визначено у 440 000 грн., що складає 100 % всього розміру Річної премії.
Згідно п. 9 Додатку до Контракту сторонами визначено, що працівнику можуть сплачуватись інші місячні премії (заохочення), за рішенням Наглядової ради Товариства.
12.05.2023 Наглядовою радою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» затверджено Протокол №12/05-2023 ( заочне голосування) (а.с.10 т.1), за змістом якого, зокрема, по другому питанню порядку денного «Про виплату Голові та членам Правління Товариства премії (заохочення)» вирішено виплатити Голові та членам Правління Товариства премію (заохочення) за перші чотири місяці 2023 року, зокрема, директору фінансовому розмірі 1 242 240,00 грн.
Наказом №1 889-к/тр (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 20.10.2023 ОСОБА_1 , директора фінансового, звільнено з 20.10.2023 згідно п. 5 ст. 41 КЗпП України, підстава звільнення - рішення Наглядової ради АТ «Оператор газорозподільних систем «Волиньгаз». З наказом позивач ознайомлений 20.10.2023 згідно з розписки ( а.с. 16 т.1).
Разом з тим, за таким наказом доручено виплатити працівнику компенсацію за 56 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та вихідну допомогу в розмірі шестимісячного середнього заробітку.
Згідно із повідомленням відповідача ( а.с. 17 т.1) позивачу :
Нараховано наступні суми ( 1 332 374,36 грн) за жовтень 2023 року :
-Оклад 1-20 жовтня 2023 року ( 5 днів, 40 годин) - 25 000 грн.;
-Оплата відпустки 6-19 жовтня 2023 року ( 14 днів) - 115 206,42 грн.;
-Індексація заплати 1-20 жовтня 2023 року - 162, 26 грн.,
-Вихідна допомога 20 жовтня 2023 року (132 дні) -916 806 грн.;
-Компенсація відпустки 20 жовтня 2023 року ( 56 днів) - 275 199,68 грн.
Виплачено 1 068 368,68 грн., а саме :
-Перераховано в банк аванс - 1-31 жовтня 2023 року- 15 863 грн.,
-Перераховано виплату відпустки - 91 589,10 грн.,
-Перераховано в банк чергову виплату -910 916,58 грн.
Утримано : військовий збір - 19 985,62 грн., ПДФО -239 827,38 грн., профспілкові внески -4 155,68 грн., утримання за медичне страхування - 37 грн.
Відповідно до відомості про перерахування заробітної плати АТ «Волиньгаз» №2544 від 20.10.2023 згідно розрахункової відомості №1024 від 20.10.2023 кошти в сумі 960 916,58 грн. перераховано ОСОБА_1 ( а.с. 129 т.1) та здійснено інші виплати ( а.с. 131 т.1- заробітну плату 13.10.2023 - 91 589,10 грн., 20.10.2023 - 15 863 грн- 132 т.1).
Згідно інформацією, що надана позивачу відповідачем 30.11.2023 на його запит від 01.11.2023 ( а.с.17-20 т.1) щодо виплат за період з жовтня 2022 року по жовтень 2023 року, то зокрема, мають місце виплата премій, а саме в лютому 2023 року - 440 000 грн., в травні 1 242 240 грн.
Разом з тим, має місце виплата за відпустки : 5 днів квітня, 12 днів червня, 14 днів - жовтня 2023 року ( а.с. 20 т.1).
При цьому, позивач вказує про неправильний розрахунок середнього заробітку позивача щодо суми вихідної допомоги, компенсації за невикористані 86 днів відпустки ( основної та додаткової 30 днів) при звільненні суми виплаченої у травні 2023 року премії в розмірі 1 242 240,00 грн.
Так, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком ( ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України).
Положеннями ст.44 КЗпП визначено, що у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 1 статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За замістом вказаних норм норм можна дійти висновку, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Частиною першою статті 83 КЗпП України та частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи.
Розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (надалі «Порядок») (в редакції, чинній станом на день звільнення Позивача).
Відповідно до пункту 1 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема: а) надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами) (далі відпустка), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; є) виплати вихідної допомоги.
Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Перелік виплат, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати врегульовано Розділом ІІІ Порядку.
Відповідно до пункту 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати.
При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно до пункту 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:
а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);
б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);
в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);
г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);
д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;
е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;
є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;
ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;
з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;
и) виплати, пов'язані з святковими та ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;
і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;
ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);
й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;
л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати;
м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму;
н) винагороди державним виконавцям;
о) грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов'язків.
При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відтак, за змістом Порядку №100 (чинного на момент здійснення виплат Позивачу) при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані (за механізмом, визначеним Абзацом третім пункту 3 Порядку).
Як вже вищезазначено, сторони у Контракті, так і у Додатку до такого визначили, що до Посадового окладу працівника вже враховані ті види матеріального заохочення, що відображають характер та інтенсивність роботи члена Правління Товариства (режим роботи, виконувані функції, робоче навантаження, минулі досягнення, відпрацьований стаж, професійну майстерність тощо), і в подальшому не можуть бути додатково нараховані (виплачені) працівнику (пункт 2 Додатку до Контракту).
Отже сторони окреслили межі виплат щодо заохочення, які не можуть бути додатково нараховані, а відтак і виплачені. Крім цього, було окремо визначено розмір річної премії ОСОБА_1 .
Посилання сторони позивача на положення п. 9 Додатку до Контракту, за якими передбачено можливість виплати працівнику інших місячних премій (заохочень), за рішенням Наглядової ради Товариства, то такі закріплені без деталізації порядку, підстав та умов застосування, а також періодичності (систематичності) виплат.
На думку суду мова йде саме про одноразові виплати, які залежать від певних умов і не фіксують обов'язковості, періодичності, систематичності.
Так, виплата премії (заохочення) за перші чотири місяці 2023 року у травні у розмірі 1 242 240,00 грн. позивачу як фінансовому директору була здійснена виключно на підставі Протоколу Наглядової Ради відповідача №12/05-2023 від 12.05.2023. Інших підстав (передумов) виплати зазначеної премії, її характер, Протокол №12/05-2023 не містить.
Слід зазначити, що заохочувальна виплата у виді премії може застосовуватися роботодавцем до працівника, так і не застосовуватися, і тому за своєю правовою природою заохочувальна премія не є гарантованою для працівника і може йому не нараховуватися роботодавцем.
Винагороди (премії), що мають одноразовий характер, одноразові заохочення, у структурі заробітної плати належать до «інших заохочувальних та компенсаційних виплат» та не включаються до розміру заробітної плати, що береться до уваги при розрахунку середньої заробітної плати у разі її збереження.
Так, відповідно до положень п. 2.3. Інструкції № 114/8713 інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
На підставі наведеного, суд не приймає до уваги висновок експерта від 12.07.2024 №СЕ-19/120-24/7790-ЕК ( а.с. 57-64 т.2), що здійснений на замовлення сторони позивача, де визначено усі розрахунки з урахуванням одноразової премії. А доводи сторони позивача з тих же підстав про необхідність включення одноразової премії в сумі 242 240,00 грн. до розрахунку його середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки та вихідної допомоги при звільненні, є безпідставним і до задоволення не підлягають.
Що стосується виплати компенсації за 30 днів соціальної відпустки слід зазначити наступне :
Відповідно до статті 4 Закону України «Про відпустки» (у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин), установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); творча відпустка (стаття 16 цього Закону); відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.
09.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» N 1401-IX від 15.04.2021, яким внесено зміни до частини першої статті 19 Закону України «Про відпустки» та статті 182-1 КЗпП України, зокрема, слова «Жінці, яка працює і має» замінено словами «Одному з батьків, які мають».
Таким чином, з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» N 1401-IX від 15.04.2021, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відпустки», яка кореспондує ч. 1 ст. 182-1 КЗпП України, одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями трудового законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку працівникам, що мають двох і більше дітей віком до 15 років, за 30 днів. Оскільки судом встановлено, що станом на день звільнення 20.10.2023, так і на день звернення до суду позивачем відповідно до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» N 1401-IX від 15.04.2021, не надано роботодавцеві підтвердження того, що матері його дітей, за 2021-2023 роки не надавалась соціальна відпустка на дітей чи її компенсація. Адже долучені довідки, що видані Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника, видана ОСОБА_2 про те, що вона дійсно працює у вказаному університеті від 20.03.2023 за №150 - додаткову оплачувану відпустку як матері двох дітей віком до 15 років у 2021,2022,2023 роках не надавалось, а довідка від 01.06.2023 за №241 - має відомості, що додаткова оплачувана відпустка як матері двох дітей віком до 15 років у 2023 роках не надавалась.
Більше того, у процесі розгляді справи, до заяви про збільшення позовних вимог ( а.с. 234 т1) долучено довідку від 03.04.2024 за №151 про те, що додаткову оплачувану відпустку ОСОБА_2 , яка дійсно працює у вказаному університеті по 30.06.2024 як матері двох дітей віком до 15 році у 2021, 2022, 2023 роках не надавалось. Тобто кінцевий зазначений роботи, що визначений 30.06.2024 обумовлює можливість скористатись відповідним правом щодо соціальних відпусток та виплат за такі.
Вже перед судовими дебатами стороною позивача надано довідку №247 від 10.03.2025 про те, що ОСОБА_2 дійсно працює у вказаному університеті за основним місцем роботи по 31.08.2025 у додатковій оплачуваній відпустці як матір двох дітей віком до 15 років у 2021,2022 та 2023 - не перебувала.
Разом з тим, слід зазначити, що і у висновку експерта складеного на замовлення сторони позивача, експертом вказано, що у експерта відсутні відомості ( документи) на підтвердження права позивача на компенсацію 30 днів невикористаної відпустки у період з 2021-2023 року. Даний розрахунок був здійснений довідково ( а.с. 62 т.2).
Відтак, наявна непослідовна процесуальна поведінка та пасивність дій спрямованих на виплату саме бажаної компенсації за 30 днів соціальної відпустки за період з 2022 року по 2023 року безпосередньо до роботодавця, за відсутності належних доказів існування права на таку відпустку на момент вчинення таких процесуальних дій, як і у період звільнення, не тягне за собою виплату компенсації за таку відпустку, так не може характеризувати поведінку роботодавця як винну. Відтак, такі вимоги позивача не підлягають до задоволення.
Разом з тим, вказане не позбавляє матір дітей позивача скористатись зазначеним правом, отримати відповідні виплати.
Згідно з листом Міністерства економіки України від 09.12.2021 № 4712-06/57931-07, якщо працівник, який має право на соціальну відпустку, з якихось причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, і в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні таких відпусток (стаття 24 Закону № 504). При цьому, з огляду на норми статті 19 Закону № 504, що набрали чинності з 09.05.2021, така грошова компенсація, з цієї дати, виплачується у разі підтвердження, що інший з батьків не скористався правом на додаткову соціальну відпустку та не отримав компенсацію за відповідний період. Законодавством не визначено конкретного переліку документів, що підтверджують, що один з батьків не скористався правом на додаткову соціальну відпустку та не отримав компенсацію за неї в поточному році. Тому роботодавцю може бути надано будь-який документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується, що іншому з батьків дітей така соціальна відпустка не надавалася, компенсація за неї не виплачувалася.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» N 1401-IX від 15.04.2021, який набрав чинності 09.05.2021, надано рівні права одного із батьків (матері чи батькові) двох або більше дітей віком до 15 років на отримання щорічної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, тому позивачем під час звільнення з роботи задля отримання компенсації за невикористаний вид відпустки необхідно надати роботодавцеві підтвердження того, що другому з батьків (матері дітей) за 2021-2023 роки не надавалась соціальна відпустка на дітей чи її компенсація.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.12.2020 у справі № 520/2226/19 у подібних правовідносинах, у роботодавця не виникає обов'язок виплати компенсації за невикористану відпустку у тому разі, якщо працівник належним чином не повідомив про наявність підстав для надання такої відпустки. Обов'язок оформлення таких документів лягає на працівника, а не на роботодавця.
Крім того, зважаючи, що відсутні підстави для стягнення компенсації за невикористану відпустку, не підлягають задоволенню і вимоги щодо виплати середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення суду, компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки працівникам, які мають дітей за 2021, 2022, 2023 роки.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19).
На підставі наведеного, позовні вимоги про стягнення : 814 624,80 грн. - невиплаченої вихідної допомоги, 159 636,54 грн.- невиплаченої компенсації за невикористані відпустки, та середній заробіток за весь час затримки розрахунку з подальшим нарахуванням середнього заробітку починаючи з 20.10.2023 по день фактичної виплати прострочених сум за кожен робочий день, але не більше як за шість місяців в сумі 1 705 197 грн. не підлягають до задоволення через безпідставність. Суд дійшов висновку, про відмову у позові.
Інші доводи позивача, які наведені у позові в межах наданих позивачем та відповідачем доказів, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Так як у позові відмовлено, позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати слід віднести на рахунок держави.
Керуючись статтями 2, 4, 9, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 259,263-265,268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства « Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» про стягнення належних працівникові сум при звільненні - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , адреса реєстрації : АДРЕСА_1 ;
Відповідач : АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз», ЄДРПОУ 03339459, адреса : вул. І. Франка, 12, м. Луцьк.
Повне рішення 07.04.2025.
Суддя Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.