Справа № 344/5760/25
Провадження № 1-кс/344/2668/25
04 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого П'ятого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_3 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 62025140150000348 відомості про яке 04.12.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обґрунтування якого посилається на те, що майстер лісу Явірницького лісництва Верховинського над лісництва філії Карпатський лісовий офіс ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_5 , 1993 р.н. та службовими особами прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, використовуючи умови введеного в Україні воєнного стану, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України, в порушення вимог Закону України «Про державний кордон України», Закону України «Про прикордонний контроль», Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, мають намір незаконно переправити осіб чоловічої статі через державний кордон України поза пунктами пропуску у Верховинському районі Івано-Франківської області за грошову винагороду у сумі 5000 доларів США.
01.04.2025 року уповноваженими особами ТУ ДБР у м. Львові в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України затриманий ОСОБА_4 , 2002 р.н. та ОСОБА_5 , 1993 р.н.
Цього ж дня, слідчим П'ятого СВ ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_6 проведено огляд ділянки автодороги у с. Полянки Верховинського районну Івано-Франківської області, де затримувався ОСОБА_4 , під час огляду виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Sigma IP68» imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , який належить останньому.
01.04.2025 постановою старшого слідчого П'ятого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_3 згаданий мобільний телефон визнано речовим доказом. Мобільний телефон був засобом зв'язку між ОСОБА_4 та іншими спільниками кримінального правопорушення та у ньому містяться відомості про час та абонентів, які були залученні до протиправних діянь.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, про розгляд клопотання повідомлялись належним чином, подали заяви про розгляд клопотання без їх участі.
Слідчим подано заяву про розгляд клопотання без його участі.
Також до матеріалів справи додано заяву власника майна ОСОБА_4 про розгляд клопотання за його відсутності, проти накладення арешту не заперечує.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Беручи до уваги вищенаведене, враховуючи, що всі особи, які беруть участь у судовому провадженні в судове засідання не прибули приходжу до висновку, про можливість розгляду клопотання без здійснення фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
01.04.2025 слідчим П'ятого СВ ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_6 проведено огляд ділянки автодороги у с. Полянки Верховинського районну Івано-Франківської області де затримувався ОСОБА_4 під час огляду виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Sigma IP68» imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , який належить останньому.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
01.04.2025 постановою старшого слідчого П'ятого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_3 згаданий мобільний телефон визнано речовим доказом. Мобільний телефон був засобом зв'язку між ОСОБА_4 та іншими спільниками кримінального правопорушення та у ньому містяться відомості про час та абонентів, які були залученні до протиправних діянь.
Стороною кримінального провадження, яка звернулась з клопотанням, доведено наявність достатніх підстав вважати, що зазначене майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому є необхідність у накладені на нього арешту з метою збереження речових доказів до з'ясування всіх обставин кримінального провадження.
Слідчий обґрунтовуючи клопотання вказує мету арешту - забезпечення збереження речових доказів.
Враховуючи вищенаведене, клопотання слід задовольнити та накласти арешт на зазначене майно із забороною на відчуження, розпорядження та користування, оскільки вказаний захід забезпечення є доцільним, співмірним та таким, що відповідає завданням кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на вилучений 01.04.2025 в ході проведення огляду мобільний телефон марки «Sigma IP68» imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , з метою забезпечення збереження речових доказів, а також з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, до його скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1