Справа № 342/1240/24
Провадження № 1-кп/342/66/2025
07 квітня 2025 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду м. Городенка матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024096150000089 від 26.08.2024 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Городенка Івано-Франківської області, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше несудимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_6
обвинувачений ОСОБА_5
захисник ОСОБА_7
потерпілий ОСОБА_8
законний представник потерпілого ОСОБА_9
представник потерпілого ОСОБА_10
Обвинувачений ОСОБА_5 умисно спричинив легкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 за наступних обставин.
25.08.2024 близько 19.00 год ОСОБА_5 та ОСОБА_8 перебували на території магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_1 , де між собою розмовляли. В подальшому, перебуваючи за вище вказаною адресою, у приміщенні альтанки, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, ОСОБА_5 вступив у словесний конфлікт із ОСОБА_8 , під час якого, висловлюючись щодо ОСОБА_8 нецензурними словами, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний, суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки щодо здоров'я ОСОБА_8 та бажаючи їх настання, наніс два удари долонею правої руки та один удар кулаком правої руки в ділянку обличчя ОСОБА_8 . Не зупинившись на вчиненому, ОСОБА_5 , продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , наніс йому ще біля десяти ударів кулаком правої руки в ділянку обличчя та ділянки шиї, лівого вуха, лівого плеча та правого передпліччя, чим спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_8 , що відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 30.08.2024 відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України.
Прокурор у судовому засіданні висловив думку щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, на підставі ч.3 ст.349 КПК України. Просив визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та застосувати до нього покарання, передбачене санкцією статті у виді 100 годин громадських робіт.
Потрепілий ОСОБА_8 погодився щодо недослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Пояснив, що обвинуваченого трохи знає, проте вони не товаришують. У серпні 2024 сидів у альтанці буля магазину «Вікторія» у с.Серафинці з друзями та почув стукіт. Потім до них зайшов обвинувачений та наніс йому кілька ударів. Після цієї події обвинувачений його перепросив, проте вони не спілкуються. Оскільки обвинувачений відшкодував повністю моральну шкоду, просив цивільний позов залишити без розгляду. Щодо покарання покладається на розсуд суду.
Законний представник потерпілого - ОСОБА_9 погодилася щодо недослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Підтвердила обставини вчиненого щодо її сина правопорушення. Підтвердила відшкодування обвинуваченим 25 000 гривень моральної шкоди. Також подала заяву про залишення цивільного позову без розгляду. Щодо покарання покладається на розсуд суду.
Представник потерпілого ОСОБА_10 погодився щодо недослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Щодо цивільного позову просив закрити провадження, щодо міри покарання покладається на розсуд суду.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 погодився щодо недослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, вказавши, що погоджується зі всіма обставинами кримінального правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті, щиро розкаюється у вчиненому, запевнив, що більше не буде вчиняти подібних дій, моральну шкоду потерпілому відшкодував. Просив суд призначити покарання у виді штрафу.
Захисник обвинуваченого - ОСОБА_7 погодився щодо недослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, просив врахувати, що обвинувачений усвідомив свою провину, позитивно характеризується, моральну шкоду повністю відшкодував, а тому просив призначити обвинуваченому штраф.
Згідно ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі № 521/11693/16-к, щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак ця норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК. Тобто законодавець зобов'язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
Суд зазначає, що незважаючи на те, що розгляд справи здійснюється у порядку ч.3 ст.349 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Враховуючи показання обвинуваченого ОСОБА_5 щодо повного визнання вини у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, те, що він не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, той факт, що його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, вислухавши думку прокурора, потерпілого, його представника та законного представника, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнав недоцільним, у зв'язку з чим суд обмежив їх допитом обвинуваченого, потерпілого та його законного представника, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, а також досудової доповіді.
Суд дослідив матеріали кримінального провадження, що стосуються обвинуваченого - ОСОБА_5 , зокрема, довідки КНП «Городенківська БЛІЛ» Городенківської міської ради про неперебування на обліку у кабінетах лікаря-психіатра та лікаря-нарколога; нейтральну характеристику з місця проживання обвинуваченого; вимогу про судимість; вирок Івано-Франківського міського суду від 10.05.2024.
Згідно з досудовою доповіддю Коломийського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області ризик повторного вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб високий; орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі можливе, не може становити небезпеку для суспільства, в тому числі для окремих осіб при умові, що обвинувачений ОСОБА_5 усвідомить серйозність наслідків своїх протиправних дій та змінить своє прокримінальне мислення.
Суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю, і його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисне кримінальне правопорушення щодо здоров'я потерпілого ОСОБА_8 в порушення засад Конституції України, третя стаття якої передбачає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Суд вважає, що словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин не потребував застосування фізичної сили з боку обвинуваченого, що полягала у нанесенні потерпілому ударів, оскільки такі дії неспівмірні з обставинами та обстановкою виниклого конфлікту.
Згідно висновку психолога за результатами проведення допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 актуальним є переживання психотравмувальної події, психоемоційний стан дитини нестійкий.
За вчинення проступку, передбаченого санкцією ч.1 ст.125 КК України, передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Відповідно до ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Обставиною, що відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненому кримінальному правопорушенні є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 призначити покарання у межах санкції ч.1 ст. 125 КК України, яка передбачає відповідальність за вчинене, у виді громадських робіт.
Суд вважає, що призначене обвинуваченому покарання сприятиме розумінню ним наслідків свого протиправного вчинку та формувальною правильних висновків щодо недопущення протиправної поведінки у майбутньому.
З огляду на те, що обвинувачений раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності (10.05.2024) та за вироком суду сплатив штраф, проте невдовзі знову вчинив кримінальне правопорушення, свідчить про відсутність позитивних змін у поведінці обвинуваченого та недостатній виховний вплив раніше призначеного покарання у виді штрафу.
Посилання обвинуваченого у судовому засіданні на складність виконання покарання у виді громадських робіт через травму коліна не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені жодними медичними документами.
Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_5 не є особою, якій згідно з вимогами ч.3 ст.56 КК України не може бути призначено покарання у виді громадських робіт.
У постанові від 10 червня 2020 року (справа № 161/7253/18) Верховний Суд вказав, що покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
Призначене судом покарання є необхідним і достатнім заходом примусу для перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідає тяжкості вчиненого ним правопорушення, сприятиме дотриманню обвинуваченим правослухняної поведінки у майбутньому та забезпечує баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
У зв'язку з відшкодуванням шкоди потерпілому ОСОБА_8 та, відповідно до поданої законним представником потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 заяви, суд вважає за необхідне заявлений цивільний позов ОСОБА_9 , законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 , до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишити без розгляду.
У кримінальному провадженні арешт на майно не накладався.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Керуючись ст.ст. 12, ч.1 ст.125 КК України, ст.ст. 349, 369-371, 373-374, 394 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.
Цивільний позов ОСОБА_9 , законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 , до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишити без розгляду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1