справа № 198/631/24
провадження № 2/0198/61/25
31 березня 2025 року Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретаря судових засідань Довгопол О.М., представника позивачки адвоката Ільченко І.В., відповідачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду с-ща Юріївка Юр'ївського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,
Адвокат Ільченко І.В., яка діє від імені ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки та чоловік відповідачки, ОСОБА_3 .
Після смерті останнього відкрилась спадщина у вигляді: житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,31 га, кадастровий номер 1225982500:02:001:0792, земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, кадастровий номер 1225982500:02:001:0789, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,266 га, кадастровий номер 1225982500:01:001:0352; частки автомобіля марки RENAULT DUSTER 1461, 2012 року випуску.
За життя ОСОБА_3 заповіту не складав. Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є: позивачка ОСОБА_2 , дружина померлого ОСОБА_1 , мати померлого ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у встановленому законом порядку відмовились від своїх часток у спадщині.
Таким чином, право на спадкове майно набули позивачка та ОСОБА_1 , які у вставленому порядку прийняли спадщину.
Однак, відповідачка після смерті чоловіка забрала всі правовстановлюючі документи, не надає їх ні нотаріусу, ні позивачці та не звертається за отриманням свідоцтва про право на спадщину, діючи умисно з метою створення позивачці перешкод в отриманні своєї частки у спадковій масі.
Оскільки ОСОБА_2 через вказані обставини не змогла надати нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів на належне померлому спадкове майно, постановою державного нотаріуса Юр'ївської державної нотаріальної контори від 22.11.2024 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.
На підставі викладеного позивачка просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на: 3/8 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,31 га, кадастровий номер 1225982500:02:001:0792, 3/8 частки земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, кадастровий номер 1225982500:02:001:0789, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; 3/8 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,266 га, кадастровий номер 1225982500:01:001:0352, розташованої на території Новов'язівської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області; 3/16 частки автомобіля марки RENAULT DUSTER 1461 2012 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 . Також просила стягнути з відповідачки судові витрати.
26.12.2024 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання, в порядку підготовки справи до судового розгляду витребувано копію спадкової справи.
Відповідачка надала відзив на позовну заяву, в якому вважала, що позивачка може претендувати на частку спадкового майна, але в інших розмірах, ніж зазначено в позовній заяві, зокрема, на частку житлового будинку та земельних ділянок, а також на 1/8 частку автомобіля. Такий розподіл часток пов'язаний з тим, що інші спадкоємці першої черги за законом відмовились від своєї частки у спадщині на користь відповідачки.
25.02.2025 підготовче провадження закрито, призначено судовий розгляд справи.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, представник позивачки адвокат Ільченко І.В. позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, при цьому ще в підготовчому провадженні уточнила позовні вимоги в частині розміру належних ОСОБА_2 часток в спадковому майні, погодившись з доводами відповідачки, викладеними у відзиві на позов. Пояснила, що помилка у розрахунку розміру належних ОСОБА_2 часток у спадщині виникла через неправильне зазначення нотаріусом в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії на користь кого зі спадкоємців відмовився від своєї частки у спадщині ОСОБА_5 . Також просила стягнути з відповідачки судові витрати.
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала, що позивачка має право на отримання в порядку спадкування частки житлового будинку та земельних ділянок, а також на 1/8 частки автомобіля. При цьому заперечувала проти позову в частині того, що вона перешкоджала доньці в оформленні права на спадщину, оскільки за її твердженням ні позивачка, ні нотаріус письмово не звертались до неї з проханням надати правовстановлюючі документи на спадкове майно. ОСОБА_1 пояснила, що не вважала за потрібне оформлювати право на спадщину, адже за законодавством не обмежена строками для вчинення таких дій. Разом з тим, розуміла, що позивачка має право на спадщину та без оригіналів правовстановлюючих документів, які знаходились у відповідачки, ОСОБА_2 не зможе отримати свідоцтво про право на спадщину.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в заявах по суті справи, вважає вимоги позивачки обґрунтованими, а позов таким, що належить задовольнити.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого виконкомом Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області 17.04.2023.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді:
- житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 31,9 кв. м, житловою площею 26,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НРВ № 035834, виданого державним нотаріусом Юр'ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 01.07.2001;
- земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,31 га, кадастровий номер 1225982500:02:001:0792, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НРО № 304399, виданого державним нотаріусом Юр'ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 22.12.2001;
- земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, кадастровий номер 1225982500:02:001:0789, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НРО № 304400, виданого державним нотаріусом Юр'ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 22.12.2001;
- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,266 га, кадастровий номер 1225982500:01:001:0352, розташованої на території Новов'язівської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області (на теперішній час Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області), яка належала померлому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ДП № 002251, виданого Юр'ївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 10.04.2003;
- частки автомобіля марки RENAULT DUSTER 1461 2012 року випуску (автомобіль придбано померлим під час перебування у шлюбі з відповідачкою, тому частки цього майна належить останній на праві спільної сумісної власності).
Статтями 1216 та 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст.ст. 1217, 1258, 1261 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як виходить зі свідоцтв про народження та про укладення шлюбу ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 , отже, є спадкоємцем за законом першої черги після смерті останнього.
За положеннями ст.ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Спадщину після смерті ОСОБА_3 позивачка прийняла шляхом подання разом з іншими спадкоємцями заяви про прийняття спадщини до Юр'ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, на підставі чого заведено спадкову справу № 50/2023.
З матеріалів спадкової справи встановлено, що спадкові договори, заповіти спадкодавець за життя не складав, мати померлого ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 як спадкоємці першої черги за законом відмовились від своєї частки у спадщині на користь дружини померлого, відповідачки у справі ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 1296, ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до вимог закону ОСОБА_2 звернулась до Юр'ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, однак державний нотаріус постановою від 12 листопада 2024 року відмовив їй у вчиненні зазначеної нотаріальної дії в зв'язку з тим, що спадкоємцем не подано оригіналів правовстановлюючих документів на майно.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві (п. 4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5).
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Отже, зазначена постанова державного нотаріуса є такою, що відповідає вимогам нормативних актів.
Звертаючись до суду, позивачка стверджувала, що оригінали правовстановлюючих документів перебувають у відповідачки, яка утримує їх у себе, не надаючи ОСОБА_2 або нотаріусу.
Відповідачка загалом не заперечувала вказані обставини, пояснивши таку поведінку наявністю конфліктів між нею та донькою. Також повідомила, що наразі, після звернення ОСОБА_2 до суду, подала нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання «зловживання правом» розуміється як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Вказану вище поведінку ОСОБА_1 суд оцінює як недобросовісну. Адже вона, хоча і не будучи обмежена строками, але маючи обов'язок звернутись до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, усвідомлюючи право іншого спадкоємця ОСОБА_2 на оформлення спадкових прав, не подала нотаріусу правовстановлюючі документи на спадкове майно.
Оскільки жодним нормативним актом не передбачений обов'язок нотаріуса або іншого спадкоємця звертатись до того спадкоємця, в якого перебувають оригінали документів, з проханням їх надати, суд не приймає посилання ОСОБА_1 на те, що вона не створювала перешкоди доньці у оформленні спадщини.
Суд відмічає, що лише відсутність оригіналів документів, що підтверджують право на майно померлого, які ОСОБА_1 , зловживаючи своїм правовим становищем, навмисно не надавала до нотаріальної контори, стала тією обставиною, що унеможливила оформлення позивачкою права на спадщину в нотаріальному порядку.
За нормами, закріпленими в ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи все викладене вище, а також те, що позивачка є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 , інший спадкоємець першої черги відповідачка ОСОБА_1 не заперечує проти визнання за ОСОБА_2 права на частку спадкового майна, а відсутність оригіналів правовстановлюючих документів станом на день звернення до суду, які умисно не подавались нотаріусу відповідачкою, позбавила спадкоємця можливості оформити спадщину в нотаріальному порядку, суд вважає можливим визнати за ОСОБА_2 право власності на частку спадкового майна в порядку спадкування за законом.
Судом також встановлено, що позивачкою до винесення рішення по суті справи заявлені до стягнення витрати на сплату судового збору та правничу допомогу та подано докази розміру понесених судових витрат.
Так, з матеріалів справи виходить, що правову допомогу позивачці відповідно до ордеру на надання правничої допомоги, виданого на підставі договору № 66 від 04.11.2024, здійснювала адвокат Ільченко І.В.
Акт виконаних робіт від 11.03.2025 свідчить, що адвокатом Ільченко І.В. надано відповідні юридичні послуги із зазначенням їх переліку, а згідно з квитанцією ОСОБА_2 здійснено оплату послуг на суму 15 000,00 грн., а також додатково за участь в судовому засіданні 31.03.2025 - 2 500,00 грн.
Відповідачка заперечувала проти стягнення з неї і судового збору, і витрат на правову допомогу, але тільки з підстав, викладених нею у відзиві на позов, та з тих підстав, що вона не має будь-яких видів доходу.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Проаналізувавши наведений в акті про отримання правової допомоги обсяг виконаних адвокатом Ільченко І.В. робіт, її участь в судових засіданнях, а також подані у справі документи, суд доходить висновку, що, виходячи з конкретних обставин справи, ступеня обґрунтованості та реальності понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, значенням справи для сторін і результатами розгляду справи, суд вважає необхідним обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу сумою 7 500,00 грн.
Щодо розподілу судового збору, суд зазначає таке.
Відповідно до відомостей з технічної документації з НГО земельних ділянок їх вартість становить 7 973,70 грн, 331 060,25 грн та 227 675,57 грн, загалом 566 709,52 грн.
Вартість житлового будинку за звітом про незалежну оцінку - 109 430,00 грн, а середня вартість автомобіля - 360 000,00 грн.
З огляду на те, що за позивачкою підлягає визнанню право власності на частки земельних ділянок та житлового будинку, а також 1/8 частки автомобіля, ціна позову складає 214 034,88 грн, яка розрахована так: (566 709,52 грн + 109 430,00 грн) х = 169 034,88 грн; 360 000,00 грн х 1/8 = 45 000,00 грн.
Отже, судовий збір підлягав сплаті в розмірі 2 140,35 грн. (214 034,88 грн х 0,01).
Позивачка під час звернення до суду сплатила судовий збір частково в розмірі 2 000,00 грн з огляду на те, що розмір належного до сплати судового збору перевищував 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік.
За правилами ст. 141 ЦПК України в зв'язку з задоволенням позову сплачений ОСОБА_2 судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки. Інша частина судового збору в розмірі 140,35 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 43, 76-81, 89, 95, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:
- частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 31,9 кв. м, житловою площею 26,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- частку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,31 га, кадастровий номер 1225982500:02:001:0792, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
- частку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, кадастровий номер 1225982500:02:001:0789, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
- частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,266 га, кадастровий номер 1225982500:01:001:0352, розташованої на території Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області;
- 1/8 частку автомобіля марки RENAULT DUSTER 1461 2012 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 2 000 (дві тисячі) 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід держави (стягувач: Державна судова адміністрація України, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 140 (сто сорок) грн. 35 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено, підписано та проголошено 07 квітня 2025 року.
Суддя І. О. Гайдар