Справа № 758/111/25
(ЗАОЧНЕ)
01 квітня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді Левицької Я.К.,
за участю секретаря судового засідання Невмержицької Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 58 505,23 грн, а також стягнення понесених судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн, витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 5000 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 18.09.2024 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів під керуванням сторін. Відповідно до постанови суду від 20.11.2024 відповідачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність відповідачки на момент ДТП застраховано ПрАТ «СК «Граве Україна». Позивач повідомив товариство про ДТП та звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування. Розмір матеріального збитку завданого позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу відповідно до Звіту №99/99.10.24 про оцінку вартості матеріального збитку від 10.10.2024 року становить 140 183,11 грн. 11.12.2024 року ПрАТ «СК «Граве Україна» виплатило на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 76 993,89 грн. Оскільки страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування лише частково відповідачка як винна особа повинна здійснити доплату страхового відшкодування у сумі 58 505,23 грн. У зв'язку із наведеним у відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач просить позов задовольнити.
08.01.2025 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки суд не повідомила, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалась.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із тим, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи, не використала наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду сторони позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Суд встановив, що 18.09.2024 о 17 год. 45 хв. по вул. Костянтинівська, 73 у м. Києві, водій ОСОБА_2 керувала автомобілем марки «Mercedes-Benz A 150», державний номерний знак НОМЕР_1 , виконуючи поворот ліворуч, не надала дорогу автомобілю марки «Hyundai IX 35», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого скоїла удар, і автомобіль марки «Hyundai IX 35», державний номерний знак НОМЕР_2 , вдарив автомобіль марки «Hyundai Santafe» 8399E1, державний номерний знак НОМЕР_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги п. 16.13 Правил дорожнього руху України. Постановою Подільського районного суду м. Києва від 20.11.2024 року по справі №758/12708/24 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що, відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі оцінювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Таким чином, вина відповідачки ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.
На момент настання страхового випадку власником пошкодженого транспортного засобу марки «Hyundai IX 35», державний номерний знак НОМЕР_2 , є позивач ОСОБА_1 , що підтверджено копією свідоцтва про реєстрації транспортного засобу.
Відповідно до Звіту № 99/99.10.24 про оцінку вартості матеріального збитку від 10.10.2024 року установлено, що ринкова вартість досліджуваного транспортного засобу становить 599 707,52 грн; вартість відновлювального ремонту становить 140 183,11 грн; вартість матеріального збитку у розмірі 81 677,88 грн, в тому числі ПДВ 4178,94 грн.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 18.09.2024 року, ПрАТ «СК «Граве Україна» визнано страховиком страховим випадком та здійснено розрахунок розміру страхового відшкодування у сумі 76 993,89 грн, який надалі виплачено позивачу, що підтверджено випискою АТ «Універсал Банк» про рух коштів по банківській картці ОСОБА_1 від 12.12.2024 року.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що страховою компанією здійснено виплату страхового відшкодування, розмір та спосіб здійснення якої погоджено із власником пошкодженого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 509, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоду (боржник).
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Відповідно до ст. 1192 цього Кодексу розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Суд установив, що відповідно до звіту № 99/99.10.24 про оцінку вартості матеріального збитку від 10.10.2024 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Hyundai IX 35», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 140 183,11 грн; вартість матеріального збитку у розмірі 81 677,88 грн, в тому числі ПДВ 4178,94 грн.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, стороною відповідача не надано суду будь-яких доказів щодо спростування вартості матеріального збитку, а відтак такий береться судом до уваги.
Отже, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача матеріальна шкода в розмірі різниці між фактичним розміром завданої шкоди і відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу (обов'язок з відшкодування якого покладається на страховика ПрАТ «СК «Граве Україна»), що становить - 58 505, 23 грн (140 183,11 грн-81677,88 грн).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки дії відповідачки зумовили цивільно-правові наслідки, які були спричинені дорожньо-транспортною пригодою, а тому позивачем право вимоги до винної особи про виплату різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою обґрунтоване належними та допустимими доказами в справі, а відтак позов про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню повністю шляхом стягнення із відповідачки на користь позивача завданих збитків у розмірі 58 505, 23 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог із відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1211,20 грн, що підтверджено квитанцією № 7LEQ-7SSY-M3YE від 30.12.2024 року.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з залученням експертів та проведенням експертизи.
Частиною 6 статті 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Позивач підтверджує понесення витрат на проведення незалежної експертної оцінки транспортного засобу відповідним договором № 99/99.10.24 від 07.10.2024 року, укладеним із ФОП « ОСОБА_3 », та квитанцією до прибуткового касового ордера № 99/99.10.24 від 10.10.2024 року на суму 5 000 грн.
Відтак, витрати пов'язані з залученням експерта та проведенням експертизи, понесені позивачем, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правової допомоги від 19.09.2024 р., укладеного між Адвокатським бюро «Мельниченко та партнери» та ОСОБА_1 , копію ордера на надання правничої допомоги адвоката Мельниченка М.С., копію акту приймання-передачі від 30.12.2024 року до Договору про надання правової допомоги від 19.09.2024 на суму 30 000 грн, копію квитанції № 9355-0346-3656-7041 від 20.09.2024 на суму 30 000 грн.
Із розрахунків витрат на правничу допомогу, які наведені в акті приймання-передачі від 30.12.2025, вбачається, що адвокатом надано наступні послуги, загальна вартість яких складає 30 000 грн: консультація, вивчення матеріалів, документів, наданих клієнтом; системний аналіз обставин справи, з урахуванням положень діючого законодавства та судової практики щодо розгляду справ з аналогічними правовими відносинами; пошук судової практики, формування судової перспективи та підготовка правової позиції по справі; складання заяв по суті справи та інших процесуальних документів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. (Постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18).
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, а їх стягнення становитиме надмірний тягар для іншої сторони.
За вказаних вище обставин, враховуючи принцип справедливості, співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки, спричинені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 58 505 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот п'ять) грн 23 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп., витрати, пов'язані з залученням експерта та проведенням експертизи у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.
У задоволенні решти судових витрат - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 01.04.2025 року.
Суддя Я.К. Левицька