Справа № 758/15370/23
Категорія 67
(ЗАОЧНЕ)
13 січня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання, Годованюк Ю.Р., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя
В грудні 2023 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до Подільського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач) про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування позову вказує, що позивач та відповідач перебували у шлюбі з 05 червня 2014 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області серія НОМЕР_1 від 05 червня 2014 року.
25 березня 2021 року шлюб між позивачем и відповідачем припинений на підставі Рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року у справі № 758/5072/19. Після припинення шлюбу позивач і відповідач проживають окремо.
Позивач і відповідач від шлюбу мають сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дитиною з особливими потребами, перебуває на обліку як дитина з інвалідністю згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого управлінням праці та соціального захисту населення Подільської РДА 15 березня 2019 року та потребує домашнього догляду. Опікуном ОСОБА_3 призначено позивача, яка і проживає разом із дитиною.
У період перебування у шлюбі, позивачем і відповідачем, як подружжям, було спільно набуте нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 загальною площею 76,6 квадратних метрів, а також, рухоме майно - транспортний засіб марки Mercedes-Benz, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .?
Право власності на спільне набуте майно -квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за відповідачем 15.09.2017 року на підставі договору купівлі продажу майнових прав № 22/3-442 від 19.05.2016 року.
Право власності на автомобіль марки Mercedes-Benz, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 зареєстровано 09.04.2015 року.
Після розлучення позивач і відповідач не можуть дійти згоди щодо розподілу спільно набутого майна, у зв'язку із чим позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів, а також, прав та інтересів свого малолітнього сина.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023 року цивільну справу передано для розгляду судді Подільського районного суду м. Києва Гребенюку В.В.
Ухвалою суду від 19.12.2023 року позовна заява залишена без руху, надано строк для усунення недоліків.
22.02.2024 позивачем на виконання Ухвали суду усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 22.02.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 25 липня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач подала заяву, у якій позов просила задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала, вказала що вимогу щодо поділу автомобіля Mercedes-Benz, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 просить залишити без розгляду.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 289 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, наявні всі передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстави та умови для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази по справі, суд доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у шлюбі з 05 червня 2014 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області серія НОМЕР_1 від 05 червня 2014 року (а.с. 5).
25 березня 2021 року шлюб між позивачем та відповідачем припинений на підставі Рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року у справі №758/5072/19 (а.с. 6-8). Після припинення шлюбу позивач і відповідач проживають окремо.
Позивач і відповідач від шлюбу мають сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дитиною з особливими потребами, перебуває на обліку як дитина з інвалідністю згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого управлінням праці та соціального захисту населення Подільської РДА 15 березня 2019 року та потребує домашнього догляду. Опікуном ОСОБА_3 призначено позивача, яка проживає разом із дитиною (а.с. 9-11).
У період перебування у шлюбі, позивачем і відповідачем, як подружжям, було спільно набуте нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 загальною площею 76,6 квадратних метрів (а.с. 15-17).?
Право власності на спільне набуте майно -квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за відповідачем 15.09.2017 року на підставі договору купівлі продажу майнових прав № 22/3-442 від 19.05.2016 року (а.с. 20-25).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Оскільки, позивач у своїй заяві просить залишити позов в частині вимог щодо автомобіля без розгляду, дана заява відповідає вимогам діючого законодавства, суд вважає за можливе задовольнити вказану заяву, при цьому залишити позов в частині вимог щодо автомобіля без розгляду.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Положеннями статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).
Тлумачення статей 60,61 СК України дає підстави для висновку, що спільною сумісною власністю подружжя, яка підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України).
Зазначені норми сімейного законодавства свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 24.05.2017 року в справі № 6-843цс17, Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
У відповідності до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до положень частини першої статті 71 СК Українимайно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України, в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але й інші обставини.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 373/185/21.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (постанова Верховного Суду від 16.01.2023 року в справі №754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22)).
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд встановив, що спірна квартира АДРЕСА_1 , набута сторонами під час перебування у шлюбі, тому зазначене майно, виходячи з приписів статті 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя. Зазначене не заперечувалося і сторонами по справі.
Сторони не досягли домовленості про поділ спірної квартири, при цьому як позивач так і відповідач вказували про різні варіанти поділу вказаного майна.
У зв'язку із зазначеним, а також врахувавши те, що спірна квартира була придбана подружжям під час перебування у шлюбі, за спільні кошти подружжя, а тому є їх спільною сумісною власністю, дійшов висновку про те, що слід відступити від засад рівності часток подружжя та розподілити частки наступним чином за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя на праві особистої приватної власності частини квартири АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя на праві особистої приватної власності частини квартири АДРЕСА_1 ; що відповідає положенням частини третьої статті 70 СК України.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені у розмірі 7 490,96 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,12,13,76-80,82,158,206,259,264,265,268 ЦПК України, ст.ст.368,372 ЦК України, ст.ст.60,61,69,70,71,163 СК України, суд
Позовні вимоги у частині вимог щодо рухомого майна - автомобіля Mercedes-Benz, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 - залишити без розгляду;
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя - задовольнити;
Визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 ;
Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя на праві особистої приватної власності частини квартири АДРЕСА_1 ;
Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя на праві особистої приватної власності частини квартири АДРЕСА_1 ;
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7490 (сім тисяч чотириста дев'яносто) гривень 76 копійок;
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКП НОМЕР_4 );
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКП НОМЕР_5 );
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя В.В. Гребенюк