печерський районний суд міста києва
Справа № 759/20666/23-ц
пр. 2-2379/25
03 квітня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Соколова О.М.,
при секретарі судового засідання: Колесник А.Є.,
цивільна справа № 759/20666/23-ц
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання дій протиправними, -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( далі - відповідач, АТ «Державний ощадний банк України»,Банк) та просила суд визнати дії відповідача протиправними у зв'язку з відмовою у реалізації її права представляти інтереси у банківській установі ОСОБА_5., ОСОБА_2 ,, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за довіреністю від 14 травня 2021 року.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30.10.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання дій протиправними, передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Відповідно до ст. ст. 14, 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Соколову О.М. та передано судді 11.01.2024 року
Згідно з ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.01.2024року цивільну справу №759/20666/23-ц прийнято до провадження судді Печерського районного суду м. Києва Соколова О.М. та відкрити провадження за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.
05.02.2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, остання просила відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі, оскільки наразі офіційні документи, видані компетентними органами РФ, приймаються на території України виключно за умови легалізації, у даному випадку - шляхом проставлення апостилю.
Позивач у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, разом з тим, відповідно до матеріалів справи остання розглядом справи не цікавиться.
З рішень Європейського суду вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача, просила відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.
З урахуванням тривалого перебування справи у суді, суд, вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З тексту позовної заяви вбачається, що позивач стверджує про нібито протиправні дії АТ «Ощадбанк» у зв'язку з відмовою у реалізації права ОСОБА_1 представляти інтереси у банківській установі ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за довіреностями від 14.05.2021 року.
За словами позивача, вона звернулася до Банку з метою надання можливості перенести розрахункові рахунки довірителів до бази в місті Києві та надала довіреності, видані на території рф, проте до позову не долучено жодної заяви позивача, а тому не видається можливим дослідити з якого саме питання вона зверталася до Банку.
Втім, матеріалами справи підтверджується, що Банк надав їй відповідь про необхідність надати належним чином оформлену довіреність.
Як слідує зі змісту позовної заяви та не заперечується позивачем, саме ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є клієнтами Банку, мають відкриті карткові рахунки у банку, а отже на здійснення переказу коштів мають право виключно ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Банк у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, нормативно-правовими актами Національного банку України та внутрішніми нормативними документами банку.
Питання представництва за довіреністю регулюють норми Цивільного Кодексу України, Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про міжнародне приватне право» та міжнародними нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про міжнародне приватне право" порядок видачі, строк дії. припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.
Ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України від 01.12.2022 "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.93 р." (надалі - Закон про зупинення Конвенції) зупинено дію Конвенції про правову допомогу та анонсовано вихід з Конвенції.
Згідно зі ст. 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов'язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.
Враховуючи положення Закону про зупинення дії Конвенції, Закону України «Про міжнародне приватне право», Гаазької конвенції з 27.12.2022: у відносинах з російською федерацією до документів, виданих на території цієї країни, при їх пред'явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Гаазькою конвенцією, що скасовує вимогу консульської легалізації іноземних офіційних документів; вимога засвідчення апостилем згідно з Гаазькою конвенцією стосується щодо будь - яких документів виданих, посвідчених у вказаній країні, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Згідно норм глави 72 ЦК України клієнт Банка (володілець рахунка) має право на безперешкодне користування рахунком, відкритим у Банку. Клієнт Банку має право надати повноваження щодо розпорядження своїм рахунком іншій особі на підставі довіреності. Представник клієнта має право, в межах наданих йому довіреністю, звернутися до Банку та подати заяву щодо переказ коштів з рахунків його довірителя.
Втім, кожному суб'єктивному праву кореспондується суб'єктивний обов'язок, у даній справі - це надання довіреності на підтвердження повноважень довіреної особи, засвідченої у спосіб визначений діючим законодавством України.
А отже, Довірена особа - позивач звернувшись до Банку з метою отримання будь - яких послуг в установах банку для підтвердження своїх повноважень зобов'язана надати довіреність.
Важливо, що надання оригіналу довіреності є вимогою законодавства України.
При цьому слід наголосити, що у зв'язку із зупиненням дії Конвенції, Закону України «Про міжнародне приватне право», Гаазької конвенції з 27.12.2022 у відносинах з рф до документів, виданих на території цієї країни, при їх пред'явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Гаазькою конвенцією, що скасовує вимогу консульської легалізації іноземних офіційних документів, при цьому вимога засвідчення апостилем стосується щодо будь-яких документів виданих, посвідчених у вказаній країні, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Таким чином, можна дійти висновку, що Банк діяв законно, з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. А застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06,2018 у справі №338/180/17).
Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.
Визначаючи належність обраного позивачем способу захисту, слід оцінювати його ефективність для захисту того права чи інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду. Вимога про захист цивільного права або інтересу має відповідати змісту цього права чи інтересу, характеру його порушення, оспорювання або невизнання і повинна забезпечувати поновлення права чи інтересу, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати отримання відповідного відшкодування (пункти 69 та 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03,2019 у справі № 331/6927/16-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17- ц зроблено висновок, що «захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України». Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Правові відносини, що виникають на підставі довіреності між довіреною особою та Банком регулюються главою 17 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Отже, представництво за довіреністю є цивільним правовідношенням, змістом якого є вчинення однією стороною (представником) правочинів від імені іншої сторони (яку представляють), в результаті чого цивільні права та обов'язки виникають, змінюються і припиняються безпосередньо для особи, яку представляють. При представництві, заснованому на довіреності, представник уповноважений вчинити правочини від імені та і в інтересах довірителя, оскільки видача довіреності - односторонній правочин, юридична чинність якого залежить винятково від довірителя. За своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність вказує на надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі N 923/876/16).
З матеріалів справи вбачається, що Банк діяв в межах чинного законодавства України, жодним чином не порушив права позивача, адже надання довіреності, засвідченої належним чином, є доказом повноважень довіреної особи.
Заявлена позовна вимога позивача взагалі не може бути використана для захисту права, оскільки суд не може її задовольнити, так як реалізація права представляти інтереси у банківській установі не передбачена законодавством України, право представляти інтереси у банківській установі може бути надано виключно на підставі довіреності або договору, і жодним чином таке право не може бути надано судом.
З позовної заяви не можливо встановити, які ж права позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом якого саме права позивач звернулася до суду.
Таким чином, зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем невірно обраний спосіб захисту, а тому у позові слід відмовити.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.
Керуючись: ст.ст. 12, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання дій протиправними - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 03.04.2025 року
Суддя О.М.Соколов