печерський районний суд міста києва
Справа № 757/60611/24-к
пр. 1-кс-3980/25
30 січня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
власника майна - ОСОБА_3
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна у к кримінальному провадженні № 12024000000000387 від 15.02.2024,
18.12.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у к кримінальному провадженні № 12024000000000387 від 15.02.2024.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначає, що ухвалою слідчого судді від 04.07.2024 у справі №757/28774/24-к, серед іншого, накладено арешт на майно, а саме на автомобіль BMW X6 д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 (належить ОСОБА_5 ). ОСОБА_3 є добросовісним набувачем транспортного засобу на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2024 року, не має жодного відношення до тих подій, що розслідуються у даному кримінальному провадженні та жодного разу не вживала будь-яких дій, спрямованих на відчуження транспортних засобів, у зв'язку з чим накладення арешту на майно порушує права ОСОБА_6 .
Власник майна в судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд клопотання за відсутності сторони обвинувачення, та письмові заперечення, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб які не з'явилися, на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, заслухавши позицію власника майна, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить наступного висновку.
Судовим розглядом за наданими матеріалами встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000387 від 15.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території України діє група осіб, до складу якої входять громадяни України та іноземці з Латинської Америки, зокрема з Перу, Еквадору, Колумбії та інші, які організовували та забезпечують діяльність шахрайських call-центрів. Учасники зазначеної групи незаконно купують інформаційні бази, які містять персональні дані зацікавлених у криптовалюті осіб. В подальшому оператори call-центрів, шляхом обману під виглядом залучення інвестицій заманюють переважно громадян Іспанії та країн Латинської Америки вкладати кошти в криптовалюту. В подальшому оператори надають потерпілим реквізити криптогаманців, на які останнім необхідно перерахувати власні кошти та криптовалюту. Спочатку віртуальні активи надходять на холодний гаманець. З метою приховування слідів зазначених операцій та запобігання їх відстеженню, члени зазначеної групи перекидають активи на інший холодний гаманець, після чого пересилають на гарячі гаманці відомих криптобірж, для подальшого переведення у готівку та використання для власних потреб. Після отримання коштів від інвесторів, оператори цих call-центрів повідомляють, що транзакція не пройшла і більше не контактують з потерпілими. З 2019 року до лютого 2022 року ці call-центри працювали на території м. Києва (у приміщеннях бізнес-центру «Арена Сіті» та торговельного центру «Мармелад»), після чого переміщені до м. Львова та Львівської області, де знаходяться на цей час.
З показів свідків у кримінальному провадженні встановлено, що організаторами вчинення вказаних злочинів є:
- громадянин Перу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на території України на підставі посвідки на постійне проживання, користується номером мобільного телефону НОМЕР_3 , проживає у місті Львів або Львівській області;
- громадянин Перу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання, користується номером мобільного телефону НОМЕР_4 , проживає у місті Львів або Львівській області.
Так, ухвалою слідчого судді від 04.07.2024 у справі №757/28774/24-к, серед іншого, накладено арешт на майно, а саме на автомобіль BMW X6 д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 (належить ОСОБА_5 ).
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 04.07.2024 при накладенні арешту у слідчого судді були наявні обґрунтовані підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПКУ України
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, арешт з метою забезпечення речових доказів, по суті являє форму забезпечення доказів у кримінальному провадженні та не вимагає обов'язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні, не пов'язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження.
При дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту, слідчим суддею не встановлено обґрунтованості заявлених вимог, оскільки не доведено, що викладені обставини в клопотанні базуються на об'єктивних фактах і правових підставах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави, на які посилається заявника, які свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12024000000000387 від 15.02.2024.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ОСОБА_3 обумовлене законними критеріями, тобто вчинено з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідно принципу верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що на даний час забезпечується справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_3 та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 532 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у к кримінальному провадженні №12024000000000387 від 25.02.2024- залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1