печерський районний суд міста києва
Справа № 757/56253/24-к
пр. 1-кс-47799/24
16 грудня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Дочірнього підприємства «Санаторій «Сонячне Закарпаття» Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019,
22.11.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» ПрАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/39077/24-к від 04.09.2024, у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019.
В обґрунтуванні клопотання зазначено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 240, ч. 3 ст. 209 КК України. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/39077/24-к від 04.09.2024 накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на свердловини № 10-к(р) та № 13-р, які розташовані в Закарпатській області, Мукачівському (Свалявському) районі, частині підділянки санаторію «Сонячне Закарпаття» ділянки «Нова Поляна» Полянського родовища, власником яких згідно спеціального дозволу на користування надрами № 2699 від 03.06.2002 року є ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» код ЄДРПОУ 02649977, заборонено службовим особам ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» код ЄДРПОУ 02649977, а також будь-яким іншим особам здійснювати видобування мінеральних вод із вказаних свердловин. Однак, свердловина не містить на собі жодних слідів жодних злочинів, а отже не являється речовими доказами і не відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. Свердловина не може бути доказом злочином, оскільки не містить на собі жодних слідів, це місце витоку води з надр землі та споруда, яка забезпечує видобування цієї води з певної глибини надр під певним тиском. Вказане свідчить про безпідставне визнання цих свердловин речовими доказами, у зв'язку з чим з чим арешт майна підлягає скасуванню.
Представник власника майна в судовому засіданні клоптання підтримав та просив його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, надавши письмові заперечення.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, заслухавши позицію учасників судового розгляду, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить наступного висновку.
Судовим розглядом за наданими матеріалами встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 240, ч. 3 ст. 209 КК України.
Під час досудового розслідування досліджуються обставини щодо неналежного виконання Головою Фонду державного майна України своїх службових обов'язків та системне ігнорування вимог ст. ст. 2, п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» в частині відсутності належного контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна, передачі державного майна в оренду та користування, повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства, призвело до відчуження об'єктів нерухомості, які перебували в управлінні Федерації професійних спілок України (ЄДРПОУ: 00014479), ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» (ЄДРПОУ: 02583780), ПрАТ «Укрпрофтур» (ЄДРПОУ 02605473) та є державною власністю.
Також досліджуються обставини щодо незаконного заволодіння державним майном, а саме цілісними майновими комплексами, пансіонатами, спортивними комплексами, адміністративними будівлями, концертними залами, готелями, іншими об'єктами нерухомості, що розташовані на території України, невстановленими на даний час особами, у тому числі керівниками та працівниками Федерації професійних спілок України, акціонерних товариств «Укрпрофоздоровниця», «Укрпрофтур», та інших, заснованих ними суб'єктів господарювання, які розробили злочинний план, згідно якого, крім іншого, місцеві органи виконавчої влади, в порушення вимог Указу Президії Верховної Ради України № 1452-XII від 30.08.1991 «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави», Закону України від 10.09.1991 «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», Постанови Верховної Ради України № 3943 від 04.02.1994- ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» та інших, вказаних вище, нормативних актів, мали оформити та видати в порушення вказаних вимог законодавства представникам Федерації профспілок України, акціонерних товариств «Укрпрофоздоровниця», «Укрпрофтур», та інших заснованих ними суб'єктів господарювання, свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, яке перебувало в їх віданні, а також подальше незаконне відчуження вказаного майна на користь третіх осіб.
У рамках вказаного кримінального провадження, 04.09.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі 757/39077/24-к за клопотанням прокурора Офісу Генерального прокурора накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на свердловини № 10-к(р) та № 13-р, які розташовані в Закарпатській області, Мукачівському (Свалявському) районі, частині підділянки санаторію «Сонячне Закарпаття» ділянки «Нова Поляна» Полянського родовища, власником яких згідно спеціального дозволу на користування надрами № 2699 від 03.06.2002 року є ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» код ЄДРПОУ 02649977, заборонено службовим особам ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» код ЄДРПОУ 02649977, а також будь-яким іншим особам здійснювати видобування мінеральних вод із вказаних свердловин, заборонено державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, окрім, як за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ідентифікаційний код 41037901) та уповноважених ним осіб, вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаних свердловин.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя приходить висновку про наявність в заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 04.09.2024 при накладенні арешту слідчий суддя дійшов висновку, що вбачається наявність правових підстав для накладення арешту на майно, оскільки вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.
При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПКУ України
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, арешт з метою забезпечення речових доказів, по суті являє форму забезпечення доказів у кримінальному провадженні та не вимагає обов'язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні, не пов'язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження.
При дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту, слідчим суддею не встановлено обґрунтованості заявлених вимог, оскільки не доведено, що викладені обставини в клопотанні базуються на об'єктивних фактах і правових підставах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави, на які посилається заявник, які свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» ПрАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» обумовлене законними критеріями, тобто вчинено з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідно принципу верховенства права. Також слідчим суддею встановлено, що на даний час забезпечується справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» ПрАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 532 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Дочірнього підприємства «Санаторій «Сонячне Закарпаття» Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019- залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1