Номер провадження 4-с/754/26/25
Справа № 2-205/12
Іменем України
07 квітня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючої - судді - Панченко О.М..,
при секретарі - Сарнавському М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: начальник Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубас Артур Михайлович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на дії та бездіяльність органу примусового виконання, -
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Лахова О.В. звернулася до Деснянського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» із скаргою на дії та бездіяльність органу примусового виконання. Подану скаргу обґрунтовує тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.02.2012 року по справі № 2-205/12 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за договором кредиту в розмірі 196 748,72 грн., а також судові витрати по сплаті держмита в розмірі 1 700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120,00 грн. Так, на виконання вищезазначеного рішення, згідно виконавчого листа № 2-205/12, виданого Судом 14.09.2012 року, у відділі державної виконавчої служби Деснянського управління юстиції у м. Києві (далі - Відділ) перебували виконавчі провадження: № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, а також виконавче провадження № НОМЕР_4 у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського Олександра Володимировича. Виконавче провадження № НОМЕР_2 було завершено 13.05.2014 року з підстав, визначених пунктом 2 (відсутність майна у боржника) частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, де витрати виконавчого провадження відділом не стягувались. Виконавче провадження № НОМЕР_3 було завершено 30.02.2021 року з підстав, визначених пунктом 1 (за заявою стягувача про повернення виконавчого документа) частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Арешт з майна боржника знятий та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Виконавче провадження № НОМЕР_4 (ідентифікатор доступу: Г4046509Б345) було закінчено 24.09.2024 року приватним виконавцем Кошарським О. В. з підстав, визначених пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом). Арешт з майна боржника знятий та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Отже, станом на 24.09.2024 року за ОСОБА_1 заборгованість за рішенням Суду від 27.02.2012 року по справі № 2-205/12 відсутня. Проте, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо що за боржником значиться обтяження № 1411646, яке зареєстроване 25.06.2013 року на підставі постанови № НОМЕР_2 про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, виданої 21.01.2013 року відділом. Враховуючи вищезазначене, 03.02.2025 року мною адвокатом Лаховою О. В. була подана заява до Відділу про винесення постанови про зняття арешту з майна боржника в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 та вилучення запису № 1411646 про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак, начальник Відділу Артур ДУБАС листом від 25.02.2025 року відмовив у задоволені заяви від 03.02.2025 року зіславшись на необхідність сплати боржником виконавчого збору в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 без будь-якого правового обґрунтування. Вважають, що таке рішення начальника Відділу Артура ДУБАСА є протиправним та такими, що суперечить нормам чинного законодавства, порушує права та інтереси боржника. На підставі викладеного, заявник просить:- визнати неправомірними дії начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубаса Артура Михайловича, щодо відмови у задоволенні заяви від 03.02.2025 року; зобов'язати начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубаса Артура Михайловича задовольнити заяву від 03.02.2025 року та вилучити запис № 1411646 про арешт майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; стягнути судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн.
Учасники розгляду скарги в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.
Від представника скаржника надійшла заява про розгляд скарги у її відсутність, вимоги скарги підтримує у повному обсязі з викладених підстав.
Від представника Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відзив не надходив, про розгляд справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва (далі - Суд) від 27.02.2012 року по справі № 2-205/12 стягнуто з ОСОБА_1 (далі - боржник, Скаржник) на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за договором кредиту в розмірі 196 748,72 грн, а також судові витрати по сплаті держмита в розмірі 1 700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120,00 грн.
Згідно виконавчого листа № 2-205/12, виданого Судом 14.09.2012 року, у відділі державної виконавчої служби Деснянського управління юстиції у м. Києві перебували виконавчі провадження: № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, а також виконавче провадження № НОМЕР_4 у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського Олександра Володимировича.
Виконавче провадження № НОМЕР_2 було завершено 13.05.2014 року з підстав, визначених пунктом 2 (відсутність майна у боржника) частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, де витрати виконавчого провадження відділом не стягувались.
Виконавче провадження № НОМЕР_3 було завершено 30.02.2021 року з підстав, визначених пунктом 1 (за заявою стягувача про повернення виконавчого документа) частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Арешт з майна боржника знятий та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Виконавче провадження № НОМЕР_4 (ідентифікатор доступу: Г4046509Б345) було закінчено 24.09.2024 року приватним виконавцем Кошарським О. В. з підстав, визначених пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом). Арешт з майна боржника знятий та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником значиться обтяження № 1411646, яке зареєстроване 25.06.2013 року на підставі постанови № НОМЕР_2 про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, виданої 21.01.2013 року Деснянським РВДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві.
03.02.2025 року адвокатом Лаховою О.В. була подана заява до Відділу про винесення постанови про зняття арешту з майна боржника в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 та вилучення запису № 1411646 про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Начальником Деснянського ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Дубас А. листом від 25.02.2025 року було відмовлено у задоволені заяви від 03.02.2025 року посилаючись на необхідність сплати боржником виконавчого збору в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із положеннями статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 1 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Відповідно до письмових матеріалів справи, спір, в межах даної скарги, виник у зв'язку з тим, що на заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лахової О.В. 03.02.2025 року про винесення постанови про зняття арешту з майна боржника в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 та вилучення запису № 1411646 про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Деснянський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) відмовив у знятті арешту з майна боржника.
Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов'язків, визначених статтею 18 ЗУ «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Аналіз норм ЗУ «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Письмові матеріали містять докази повного погашення боржником заборгованості в межах виконавчого провадження №71017366 від 06.09.2024, яке 24.09.2024 закінчено приватним виконавцем Кошарським О.В. з підстав визначених п.9 ч.1 ст. 39 Закону №1404-VIII (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
Положенням ЗУ «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв'язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.
Звертаючись із скаргою про зняття арешту з майна, представник заявника вказав, що заявником погашено борг перед стягувачем за зобов'язанням, оскільки за ВП №35904996 в рамках якого накладено арешт, було відкрито на виконання виконавчого документа №2-205, виданого 14.09.2012 року Деснянським районним судом м.Києва та завершено 13.05.2014 року з підстав визначених у п.2 частини першої статті 47 Закону №606-XIV, де витрати виконавчого провадження відділом не стягувались, а відповідно до виконавчого провадження №71017366 від 06.09.2024, яке 24.09.2024 закінчено приватним виконавцем Кошарським О.В. з підстав визначених п.9 ч.1 ст. 39 Закону №1404-VIII (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
Отже, ще станом на 24.09.2024 року за ОСОБА_1 заборгованість за рішенням Суду від 27.02.2012 року по справі № 2-205/12 відсутня.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів на території України, є Закон України «Про виконавче провадження» № 1404 (далі - Закон № 1404-VIII) до нього Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).
Статтею 2 Закону № 1404-VIII закріплено засади згідно яких здійснюється виконавче провадження, серед яких: верховенства права; законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності та інші.
Згідно частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Частиною третьою вищезазначеної статті Закону № 1404-VIII зазначено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Проте, необхідно звернути увагу Суду, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.02.2012 року по справі № 2-205/12 фактично виконано ще у вересні 2024 року, тому будь-якої заборгованості немає, в тому числі з витрат виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Крім того, пунктом 5 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII законодавцем чітко визначено, що виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем.
Також, для приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства відповідно до Закону № 1404-VIII, розроблена Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена 02.04.2012 наказом Міністерства юстиції України № 512/5, якою визначено порядок зняття арешту у аналогічних ситуаціях, яка описана вище.
Так, аб. 3 пункту 16 Розділу VIII зазначеної Інструкції № 512/5 передбачено, що постанова про зняття арешту з майна боржника, постанова про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України, постанова про зняття майна з розшуку або скасування інших заходів примусового виконання рішення виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження, за заявою боржника у разі, якщо при повторному пред'явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена).
Отже, в порушення зазначених норм Закону № 1404-VIII та Інструкції № 512/5, начальником Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Артуром Дубасом без правового обґрунтування заяву боржника не задоволено.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що не задоволення заяви про вилучення запису №1411646 про арешт майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно начальником Деснянського ВДВС ЦМУ МЮ (м.Київ) саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, а порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов'язання начальника Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Дубаса А. вилучити запис №1411646 про арешт майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За таких обставин, суд приходить до висновку про визнання бездіяльності виконавчої служби щодо відмови у задоволенні заяви про вилучення запису про арешт майна заявника, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, є законним та обґрунтованим.
Вказане узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.11.2021 у справі № 21/170-08, від 03.11.2021 у справі № 161/14034/20 (провадження N 61-1980св21), від 22.12.2021 у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447-452ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: начальник Деснянського відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубас Артур Михайлович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на дії та бездіяльність органу примусового виконання, - задовольнити.
Визнати неправомірними дії начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубаса Артура Михайловича, щодо відмови у задоволенні заяви від 03.02.2025 року.
Зобов'язати начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубаса Артура Михайловича задовольнити заяву від 03.02.2025 року та вилучити запис № 1411646 про арешт майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Стягнути з Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ: 34972294,02138, м. Київ, вул. Бальзака, буд. 64) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 9 000 грн.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 07.04.2025 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя: О.М. Панченко