Справа № 697/630/25
№ пров. 2-о/697/53/2025
"07" квітня 2025 р. Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Деревенський І.І., розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,-
17.03.2025 заявник ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала до Канівського міськрайонного суду Черкаської області заяву про встановлення факту, що має юридичне значення.
21.03.2025 суддею Канівського міськрайонного суду Черкаської області винесено ухвалу, згідно якої заяву залишено без руху та встановлено для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення ухвали.
Копію ухвали суду про залишення заяви без руху заявник отримала 21.03.2025 що підтверджується довідкою про доставку електронного листа( а.с. 34).
Зважаючи на викладене вище, визначений суддею десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі від 21.03.2025, розпочався з 21.03.2025 і закінчився 31.03.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №592/5347/21 зазначено про те, що при обчисленні строків, суди повинні враховувати строки пересилання поштових відправлень, які встановлені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень».
Відповідно до розділу II Нормативів, визначено нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
З огляду на положення Нормативів та на ту обставину, що 21.03.2025 заявниця отримала копію ухвали суду про залишення заяви без руху, а останнім днем усунення недоліків у такому випадку було 31.03.2025 включно, суд врахував проміжок часу, який є необхідним на пересилання поштової кореспонденції (починаючи відлік з останнього дня на виконання вимог ухвали суду), з метою врахування мінімального часового проміжку, потрібного для доставлення можливого поштового відправлення на адресу суду, та не приймав процесуальне рішення в справі.
Станом на 07.04.2025 заяв про усунення недоліків на адресу суду не надходило. Отже вимоги ухвали судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21.03.2025 заявник не виконала.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України, закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст.12ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами) (Європейська конвенція з прав людини), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, закріплено, що кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини слід брати до уваги те, що реалізуючи ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року (Judgement of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France).
В своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства (Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975 року, Osman v. the United Kingdom від 28.10.1998 року, та Kreuz v. Poland від 19.06.2001 року). Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
За змістом ч. 1 ст. 185 ЦПК України, якщо позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, суддя постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до ч. 5 ст. 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'ять днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Оскільки заявник не усунула недоліки заяви у строк, встановлений судом, заяву слід визнати неподаною і повернути.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,- вважати неподаною і повернути заявникові.
Роз'яснити позивачеві, що у відповідності до положень ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Копію даної ухвали направити позивачу.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Канівського
міськрайонного суду І.І. Деревенський