Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/3404/24
номер провадження 1-кп/695/259/25
07 квітня 2025 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 22024250000000025 від 26.01.2024 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 та 3 статті 436-2 КК України,
до суду надійшов обвинувальний акт в межах кримінального провадження № 22024250000000025 від 26.01.2024 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 та 3 статті 436-2 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою з підстав, зазначених у клопотанні, яке приєднане до матеріалів справи.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні відмовився висловити свою думку з приводу клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу.
Заслухавши прокурора, ознайомившись з обвинувальним актом та доданими матеріалами, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Судом при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу оцінено в сукупності такі обставини:
1) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини: ОСОБА_4 обвинувачується в скоєнні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України кваліфікуються як нетяжкий і тяжкий злочини, санкція ч. 3 ст. 436-2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років з конфіскацією майна або без такої;
2) вік та стан здоров'я обвинуваченого: обвинувачений є особою молодого віку, не є особою з інвалідністю;
3) міцність соціальних зв'язків обвинуваченого: обвинувачений має зареєстроване місце проживання, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не має постійного законного джерела доходів;
6) обвинуваченому за даним кримінальним провадження інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не обирався;
7) обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Летельє проти Франції" № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/97 від 26 липня 2001 року.
З моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_4 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Суд погоджується з існуванням ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які спрямовані проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, є небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад в умовах воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого та особу, яка їх вчинила, а тому з метою уникнення покарання, яке передбачене за злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , останній може вчинити дії направлені на переховування від суду.
При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Яжинський проти Польщі" ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.
Крім того, у зв'язку з тим, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом, а ОСОБА_4 має реальну можливість впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, в тому числі на тих, яким відомо про вчинення кримінальних правопорушень, не можна виключати можливість такого впливу обвинуваченого на останніх з метою зміни їх свідчень на свою користь.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце у зв'язку з не проведенням у судовому засіданні допиту всіх свідків.
Суд погоджується з існуванням ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки враховуючи обставини вчинення інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, вчинених в умовах воєнного стану, тобто за тяжких обставин у яких опинилося суспільство, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 не зупиниться перед вчиненням інших кримінальних правопорушень. Суд враховує, що обвинувачений не має постійного законного джерела доходів. Крім того, кримінальні правопорушення, які інкримінуються обвинуваченому були вчинені з використанням лише мобільного телефону.
Суд враховує наявність у даному кримінальному провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, а також суспільно-політичну ситуацію на даний час та повномасштабне збройне вторгнення РФ на територію України. Небезпека вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень носить підвищений характер, що в своїй сукупності з іншими характеризуючими ознаками підтверджує відсутність гарантій належної правомірної позапроцесуальної поведінки обвинуваченого. Продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, в якому обвинувачений виявляє відкриту неповагу до суду та сторони обвинувачення. Ризики, які були підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду, не зникли та не зменшилися, застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, максимальним покаранням за який є позбавлення волі строком до восьми років, у зв'язку з чим існує ймовірний ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та експерта в кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи викладене вище, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_4 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, тяжкості покарання, враховуючи наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а також беручи до уваги, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, суд вважає за можливе визначити заставу в межах, передбачених п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, а саме: 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., розмір якої є достатньою мірою для того, щоб гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст.ст. 176, 178, 183, 331, 372 КПК України, суд
обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на строк шістдесят днів до 05.06.2025.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися з місця свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Визначити двохмісячний термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до вимог ст. 182 КПК України, в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде внесена в дохід держави та зарахована до Державного бюджету України.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали для виконання направити Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1