Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
заочне
Справа № 695/3125/23
номер провадження 2/695/1025/25
13 лютого 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Степченка М.Ю.
за участю секретаря с/з Біліченко С.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Золотоноша в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації, -
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшов позов керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 , будучи громадянкою росії на підставі розпорядження Золотоніської районної державної адміністрації «Про затвердження остаточного розміру та вартості земельної частки (паю), передачу у власність та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки по Гельмязівській сільській раді» №247 від 11.07.2005 прийняла в установленому законом порядку у власність земельну ділянку відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №710635 від 05.10.2005 року, загальною площею 2,67 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Гельмязівської сільської ради.
Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010578400745.
Відповідно до плану меж земельної ділянки ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку з кадастровим номером 7121582300:06:004:0063 площею 2,31 га та з кадастровим номером 7121582300:07:002:0045 площею 0,37 га.
Разом із тим відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаних земельних ділянок не внесено.
У свою чергу ОСОБА_1 являється громадянкою російської федерації, що підтверджується паспортом громадянина рф. Згідно інформації Управління ДМС України в Черкаській області від 30.05.2023 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Управлінням Державної міграційної служби України в Черкаській області паспортом громадянина України не документована.
Разом із тим, ОСОБА_1 з часу отримання у власність земельних ділянок (05.10.2005) по даний час не відчужила належні їй на праві приватної власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що свідчить про порушення вимог чинного законодавства.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.
Також слід зазначити, що статтею 145 цього Кодексу встановлено вимогу припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності.
Так, відповідно до ч.1,2 ст.145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.
З викладеного випливає, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати тільки громадянину України.
У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч.ч. 2,4 ст.145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.
Ураховуючи, що ОСОБА_1 будучи іноземною громадянкою, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з 05.10.2005 до цього часу не відчужила її, є підстави для її конфіскації у власність держави.
Вищевказане свідчить про необхідність припинення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7121582300:06:004:0063 площею 2,31 га та кадастровим номером 7121582300:07:002:0045 площею 0,37 га, що розташована на території Гельмязівської сільської ради Черкаської області, та належить ОСОБА_1 .
Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області наділене повноваженнями щодо подання до суду позову про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.
Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05.06.2023, наданого у відповідь на запит Золотоніської окружної прокуратури, вказаний орган до суду не звертався з позовом про конфіскацію земельних ділянок, внаслідок відсутності видатків на сплату судового збору.
Звернення прокурора в даному випадку з позовом до суду спрямоване на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме: недопущення володіння громадянином російської федерації земельною ділянкою сільськогосподарського призначення на території України без належних на те правових підстав. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Ухвалою судді 18.08.2023 провадження у справі було відкрито, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, визначено строк для подання відзиву, призначене підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 19.01.2024 підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні 09.07.2024 р. прокурор позов підтримав, наполягав на його задоволенні в повному обсязі та ухваленні заочного рішення. У судове засідання 13.02.2025 р. прокурор не з'явився, але скерував заяву про розгляд справи без його участі.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у судове засідання не з'явився, але в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Заяви про визнання позовних вимог чи відзиву не подала до суду.
Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, але в судове засідання не з'явилася без поважних причин, не подала відзив, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання 13.02.2025 р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Так, судом установлено, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, що підтверджується копією паспорта громадянина російської федерації, що міститься в матеріалах справи.
Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №710635 ОСОБА_1 на підставі розпорядження Золотоніської районної державної адміністрації «Про затвердження остаточного розміру та вартості земельної частки (паю), передачу у власність та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки по Гельмязівській сільській раді» №247 від 11.07.2005 являється власником земельної ділянки площею 2,67 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010578400745.
Відповідно до плану меж земельної ділянки ОСОБА_1 отримала у власність дві земельні ділянки: з кадастровим номером 7121582300:06:004:0063 площею 2,31 га та з кадастровим номером 7121582300:07:002:0045 площею 0,37 га.
Із листа Золотоніського відділу Управління державної міграційної служби України в Черкаській області ДМС України від 25.05.2023 р. та листа УДМС України в Черкаській області № 7101.6.4-4504/71.1-23 від 30.05.2023 вбачається, що ОСОБА_1 паспортом громадянина України не документувалася.
Із листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05.06.2023, вбачається, що Головним управлінням не вживалися заходи, спрямовані на відчуження земельної земельних ділянок 7121582300:06:004:0063 та 7121582300:07:002:0045 в зв'язку з відсутністю належного фінансування.
Згідно листа виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради від 11.08.2023 р. №1452/02-31 земельні ділянки: з кадастровим номером 7121582300:06:004:0063 та з кадастровим номером 7121582300:07:002:0045 не відносяться до земель комунальної власності, інформація щодо оренди та договори оренди вказаних земельних ділянок в сільській раді відсутня.
Отже, станом на момент звернення до суду з даним позовом, громадянка російської федерації ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 7121582300:06:004:0063 площею 2,31 га та кадастровий номер 7121582300:07:002:0045 площею 0,37 га.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Конституція України (стаття 13) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
За приписами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним Кодексом України.
У відповідності до ч. ч. 1-3 ст.1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст.22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Частина 5 статті 22 ЗК України у взаємозв'язку з ч.1 ст. 130 цього Кодексу передбачає, що набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г) держава.
Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Суб'єктами права приватної власності на землю відповідно до ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Згідно ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.
Отже, законною підставою отримання у власність іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення є прийняття спадщини.
За змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Особливостей (уточнень) щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення особами, які отримали у власність ці ділянки за часів перебування у громадянстві України, а згодом змінили таке громадянство, статті 22, 81 та ін. Земельного кодексу України не містять.
Разом із тим слід зазначити, що статтею 145 цього Кодексу встановлено вимогу припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності.
Так, відповідно до статті 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.
З викладеного випливає, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати лише тільки громадянину України.
Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до пункту «в» ч.1ст. 143 ЗК України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.
Якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду (ч.2 ст.145 ЗК України).
У відповідності до ч.4 ст.145 Земельного кодексу України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
Статтею 153 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92цс 13), основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11.03.2003 «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обгрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Нормами Земельного кодексу України чітко визначена неможливість іноземців мати у власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення та обов'язок припинити право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом її відчуження протягом року.
Судом установлено, що право власності ОСОБА_1 набуте на спірну земельну ділянку на підставі розпорядження Золотоніської районної державної адміністрації «Про затвердження остаточного розміру та вартості земельної частки (паю), передачу у власність та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки по Гельмязівській сільській раді» №247 від 11.07.2005.
Також установлено, що 04.11.2004 отримала паспорт громадянки рф, що підтверджується копією паспорта громадянина рф. Таким чином, відповідачка мала б протягом року відчужити належну їй земельну ділянку.
Статтею 378 ЦК України передбачено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до вимог п.п. «д, е» ч. 1 ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Примусове припинення прав на земельну ділянку у відповідності до п.п. «в» ч. 1 ст. 143 ЗК України здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.
Пунктом 10 частини 1 статті 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.
Норма частини 5 статті 41 Конституції України передбачає, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Отже, з наведеного слідує, що відповідачка з моменту отримання права власності на земельні ділянки протягом року мала б здійснити відчуження спірних земельних ділянок, проте цього не зробила.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 5368,00 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 263, 265,354 ЦПК України та ст.ст. 104, 109, 110, 112, 113 СК України, суд, -
Позов керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації - задовольнити.
Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код відсутній, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) право власності на земельну ділянку площею 2,31 га, кадастровий номер 7121582300:06:004:0063, розташовану в адміністративних межах Гельмязівської сільської ради, яка належить їй відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №710635 від 05.10.2005, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010578400745 шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.
Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код відсутній, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) право власності на земельну ділянку площею 0,37 га, кадастровий номер 7121582300:07:002:0045, розташовану в адміністративних межах Гельмязівської сільської ради, яка належить їй відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №710635 від 05.10.2005, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010578400745 шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код відсутній, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5368,00 грн. на р/р НОМЕР_1 (МФО 820172) за кодом класифікації видатків бюджету - 2800.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.Ю. Степченко