Справа № 690/11/25
Провадження № 2/690/84/25
03 квітня 2025 року м. Багачеве
Ватутінський міський суд Черкаської області
в складі: головуючого - судді Здоровило В.А.
за участю: секретаря Мельник С.В.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Багачевської міської ради Черкаської області про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, -
позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просить суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати по сплаті судового збору, мотивуючи позов тим, що під час перебування у шлюбі з відповідачем у них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 31.01.2024 шлюб між ними було розірвано та стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки всіх доходів відповідача. Виконавчий лист перебуває на виконанні у Звенигородському ВДВС. Після розірвання шлюбу дитина постійно зареєстрована та проживає разом з нею в квартирі, яка належить на праві власності їй та її матері. Вихованням та утриманням дитини займаються вона та її мати. Відповідач має заборгованість по сплаті аліментів. З відповідачем вони не досягли домовленості з ким буде проживати дитина, а постійна відсутність відповідача на території м. Багачеве створює їй перешкоди в організаційних питаннях. А тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повідомив телефонограмою, що на вказану дату він не може прибути в судове засідання, оскільки перебуває у відрядженні та просить суд сьогодні дану справі розглянути у його відсутності. Позовні вимоги визнає повністю та просить позов задовольнити.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Багачевської міської ради Черкаської області Огнива Т.В. в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просить розгляд даної справи провести у її відсутності, прийняти рішення в інтересах малолітньої дитини за наявними матеріалами та надала суду висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини.
Суд заслухавши сторони та дослідивши письмові докази справи, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити повністю, вимоги позивача законні та обґрунтовані.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У відповідності до ч. 1 ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
За правилами ч. 2 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Як регламентовано ч. 1-2 ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
02.04.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Звенигородському ВДРАЦС у Звенигородському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ), актовий запис № 49, що стверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.8).
Від даного шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження, виданого Дніпровським ВДРАЦС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), актовий запис № 1206 (а.с.9).
31.01.2024 за рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області шлюб між сторонами було розірвано, що стверджується копією рішення (а.с.10-12).
14.12.2023 за рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку кожного місяця, починаючи із 14.12.2023, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, з дня подачі заяви і до повноліття дитини. Вказане рішення перебуває на примусовому виконанні у Звенигородському МР ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ). На даний час відповідач має заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 5 276, 62 грн., що стверджується довідкою розрахунком (а.с.44).
ОСОБА_1 разом зі своєю дочкою проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2024/000692885 від 22.01.2024 (а.с.7).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 07.05.2007 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.09.2024 (а.с.15, 17) ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_5 є власниками трьох кімнатної квартири в АДРЕСА_1 , яка знаходиться на першому поверсі п'яти поверхового будинку, має сучасний ремонт та обладнання.
Для дитини у квартирі створені всі умови для проживання, виховання та утримання, у ОСОБА_4 є своя окрема кімната, яка облаштована до віку та вподобань дитини. Вихованням та утриманням дитини займаються позивач та її мати.
Позивач працює та має стабільний дохід, яким може створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитину, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, що стверджується довідкою (а.с.13-14).
Також їх сім'я має у користуванні транспортний засіб, який належить ОСОБА_1 на праві власності, що стверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.16)
З батьком дитини позивач не досягла домовленості з ким буде проживати дитина, постійна відсутність відповідача на території м. Багачеве створює перешкоди позивачу в організаційних питаннях.
Відповідачу відоме місце проживання позивача та доньки, він має номер телефону позивача та не позбавлений можливості спілкування з дитиною, позивач не чинить жодних перешкод для спілкування відповідача із дочкою і готова зі свого боку усіма силами сприяти тому, щоб дитина через розлучення батьків не була позбавлена піклування батька.
Вказані вище обставини в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_5 , яка є матір'ю позивача та бабусею ОСОБА_4 .
У відповідності з ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.85-86), орган опіки та піклування, діючи в інтересах дитини, вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як наголошує ч. 1 ст. 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Як передбачає ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За правилами ч. 1-2 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом положень ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Як констатовано ч. 1-3 ст.9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989:
1. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
2. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.
3. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
За правилами ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Як регламентовано ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Частина 2 цієї статті наголошує, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» наголошує, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст.160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
А тому, суд вважає за необхідним визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 ..
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211, 20 грн..
На підставі викладеного, ст.3, 9, 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ст. 21-22, 24, 51 Конституції України, ст. 141, 160-161 СК України, ст.8, 11 Закону України «Про охорону дитинства", пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та керуючись ст. 6-13, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Багачевської міської ради Черкаської області про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю - задовольнити повністю.
Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 24 грудня 2021 року Органом 8032, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 19 липня 2024 року Органом 7117, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , НОМЕР_5 понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 07 квітня 2025 року.
Головуючий В.А. Здоровило