Справа № 562/1102/25
07.04.2025 року суддя Здолбунівського районного суду Рівненської області Шуляк А.С., перевіривши виконання вимог ст.ст.175-177 ЦПК України при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 .
Заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України.
Всупереч вимог ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У позовній заяві позивач просить суд відстрочити їй сплату судового збору, посилаючись на скрутне матеріальне становище.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відстрочення сплати судового збору, суд виходить із наступного.
Положеннями частин 1, 3 ст.136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплат судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, тобто він є спеціальним законом.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.2 ст.8 Закону України "Про судовий збір").
Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" визначено, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Положення статей ЦПК України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «JedamskiandJedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
В обгрунтування скрутного матеріального становища позивачем не надано жодного доказу.
Крім того, відсутня довідка про розмір річного доходу позивача за попередній календарний рік. Відомостей про неотримання позивачем інших доходів, відсутності у власності рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів тощо матеріали справи не містять.
Отже, зазначені у клопотанні обставини, не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки не підтверджують з достовірністю скрутний матеріальний стан позивача, що перешкоджає їй виконати вимоги законодавства щодо оплати судового збору за подання заяви.
Констатація позивачем скрутного матеріального становища без надання доказів на підтвердження цих обставин не може вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору, що узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Позивач має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Майновий стан позивача станом на день звернення до суду не підтверджений.
У відповідності до п.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу, судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211,20 грн.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу через систему Електронний суд.
Ураховуючи викладене, позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 968,96 грн за наступними реквізитами: Здолбунівська міська ТГ, отримувач: ГУК у Рівн.обл/Здолб.міс.тг/22030101, код отримувача (ЄДРПУО): 38012494, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат), номер рахунку (IBAN): UA808999980313101206000017517, код класифікації доходів бюджету: 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).
Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодекс, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За вказаних обставин, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без руху і надати строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя