Провадження № 1-кп/537/26/2025
Справа № 537/2450/24
07.04.2025 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці кримінальне провадження №12024170530000227, внесеного до ЄРДР 04.04.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, військовослужбовця військової служби під час призову за мобілізацією, маючого на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інвалідом, депутатом, учасником бойових дій не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 05.01.2024 Крюковським районним судом м. Кременчук Полтавської області за ч.1 ст. 190 КК України, до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим терміном на 1 рік;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин: 04.04.2024 близько 13:00 год. ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні бару «У тещі» за адресою: м. Кременчук, вул. Небесної Сотні, 6-Є, де побачив за сусіднім столиком ОСОБА_9 , який відпочивав зі своїми друзями. Також, ОСОБА_5 побачив в руках у ОСОБА_9 гроші, які останній демонстрував своїм друзям. В цей час у ОСОБА_5 виник умисел на відкрите повторне викрадення майна в умовах воєнного стану, введеного на всій території України, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні № 64\2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (реєстр «2102; в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб) із змінами, який у подальшому неодноразово продовжувався. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , умисно, повторно. керуючись корисливим мотивом з метою відкритого викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, встав із-за свого столику, підійшов до потерпілого ОСОБА_9 та відкрито викрав шляхом ривка з рук потерпілого належні останньому грошові кошти в сумі 490 грн. і 100 доларів США, які відповідно до курсу НБУ станом на 04.04.2024 року становлять 3910 грн. В подальшому ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди на суму 4400 грн.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 15.03.2025 року близько 21 години ОСОБА_5 разом із потерпілим ОСОБА_10 перебував поряд із зупинкою громадського транспорту біля магазину «Маркетопт», що за адресою: м. Кременчук, вул. Старшого лейтенанта Кагала б. 43, де побачив шкіряну сумку типу «бананка», яка була надягнута через плече у потерпілого. В цей час у ОСОБА_5 виник прямий умисел направлений на відкрите заволодіння чужим майном, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, введеного на всій території України відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 та Закону «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (реєстр. №2102-IX; в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб) зі змінами, який у подальшому неодноразово продовжувався. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , умисно, керуючись корисливим мотивом та метою відкритого заволодіння чужим майном, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, перебуваючи поряд із потерпілим, наніс йому декілька ударів рукою зжатою в кулак в область обличчя, після чого відкрито заволодів його шкіряною сумкою типу «бананка» вартість якої згідно висновку експерта №863/25 від 21.03.2025 року становить 434 грн., в якій знаходилось шкіряне портмоне вартість якого згідно висновку експерта №863/25 від 21.03.2025 року становить 330 грн., в якому було грошові кошти в сумі 1400 грн. Згідно висновку судово-медичного експерта на тілі потерпілого ОСОБА_10 виявлено тілесні ушкодження у вигляді садна в лобній ділянці справа, два садна в лобній ділянці по умовно-серединній лінії, садно на лівому скаті носа, садно в середній третині правої гомілки, садно на верхній повіці правого ока садно на тлі синця в правій навколоочній ділянці, синець в лівій навколоочній ділянці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. В подальшому ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, розпорядився майном потерпілого на власний розсуд, в результаті чого завдав потерпілому ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 2164 грн.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення за епізодом 15.03.2025 року визнав повністю і заявив клопотання про скорочений порядок судового розгляду кримінальної справи за його обвинуваченням за даним епізодом. При цьому обвинуваченому було в повній мірі роз'яснено наслідки такого порядку судового розгляду кримінального провадження.
Прокурор та захисник не заперечував проти такого порядку розгляду справи і суд згідно ч. 3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються за епізодом вчинення кримінального правопорушення 15.03.2025 року.
II. Показання обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні спочатку вину у вчиненому кримінальному правопорушенні за епізодом 04.04.2024 року визнавав частково, вказавши, що умислу на викрадення грошових коштів у потерпілого ОСОБА_9 не мав, грошові кошти потерпілий йому відав в рахунок наявного боргу останнього. В подальшому вину визнав в повному обсязі та показав, що вчинив кримінальні правопорушення при обставинах, які правильно вказані в обвинувальних актах за епізодами 04.04.2024 року та 15.03.2025 року. Щиро розкаюється в скоєному, прохає також врахувати його активне сприяння розкриттю злочину та суворо не карати.
III. Досліджені судом докази.
Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву, згідно якої прохає проводити судовий розгляд кримінального провадження за епізодом 04.04.2024 року, за яким він є потерпілим без його участі, цивільний позов не заявляє, покарання винести на розсуд суду.
Потерпілий ОСОБА_10 в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву, згідно якої прохає проводити судовий розгляд кримінального провадження за епізодом 15.03.2025 року, за яким він є потерпілим без його участі, цивільний позов не заявляє, покарання винести на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні 02.08.2024 року пояснила, що потерпілого та обвинуваченого до події не знала, в той день працювала в кафе за барною стійкою. Потерпілий сидів за столиком разом з двома жінками, обвинувачений також сидів в кафе за столиком поряд з ними. Що потім сталося не бачила, однак з розмов потерпілого та жінок зрозуміла, що обвинувачений підійшовши до столика, де сидів потерпілий вихопив з рук останнього гроші та вибіг з кафе, при цьому були розмови також про долари США. Потерпілий та жінки викликали поліцію. Після прибуття поліції останні опитували потерпілого про обставини злочину та жінок, також складами протокол огляду місця події, тощо. Інші особи, які перебували в кафе при цьому були на місці.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні 02.08.2024 року показала, що потерпілий є її бувшим співмешканцем та батьком її дітей. Вони втрьох зі знайомою пішли в кафе, після того як потерпілий віддав їй 200 доларів США, які він заробив напередодні. Вони втрьох сіли за столик в кафе та відпочивали. Потім в кафе зайшов обвинувачений з товаришем та сіли за столик поряд. При спілкуванні потерпілий дістав з карману гроші близько 1000 грн. та віддавши знайомій ОСОБА_14 сказав, щоб вона щось купила. ОСОБА_14 після замовлення віддала потерпілому здачу. При цьому потерпілий дістав з карману, ще гроші в гривнях та ще близько 200 доларів США, які поклав на стіл. Це побачив обвинувачений та підійшовши до потерпілого покликав того на вулицю на розмову. При цьому, потерпілий відмовив обвинуваченому, сказавши, що він його взагалі не знає та тримаючи гроші в руці. Обвинувачений в цей час вихопив гроші з руки потерпілого та побіг на вулицю, а вона побігла за обвинуваченим. На вулиці у обвинуваченого гроші випали на землю і він і вона почали їх збирати, вона підібрала 100 доларів США та близько 600 грн., а обвинувачений, схопивши інші купюри в гривнях та скоріш за все купюру в 100 доларів США побіг з місця події. При цьому у обвинуваченого випав його мобільний телефон, який вони потім передали поліції. В подальшому вона давала показання в поліції, а також впізнала обвинуваченого як особу, яка вчинила відкриту крадіжку грошей у потерпілого.
Захисник ОСОБА_7 в судових дебатах прохав врахувати щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину з боку обвинуваченого при судовому розгляді, відсутність претензій потерпілих до обвинуваченого щодо майнової та моральної шкоди, враховуючи наявність обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, прохав призначити обвинуваченому мінімальне покарання в межах санкції ч.4 ст.186 КК України.
Крім повного визнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінальних правопорушень за епізодами 04.04.2024 року та 15.03.2025 року, передбаченого ч.4 ст.186 КК України вина ОСОБА_5 повністю підтверджується дослідженими в ході судового розгляду належними та допустимими доказами, а саме:
- оглядом місця події за протоколом огляду від 04.04.2024 року з фото таблицею до протоколу, згідно якого проведено огляд місця події та вилучено речові докази ( т.1,а.с.64-70);
- речовим доказом - мобільний телефон « Нокіа», який був вилучений при огляді місця події та визнаний речовим доказом за постановою слідчого від 04.04.2024 року ( т.1,а.с.71);
- ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчук від 08.04.2024 року, згідно якого накладено арешт на вказаний мобільний телефон « Нокіа» ( т.1,а.с.73-74) ;
- впізнанням особи за фото за протоколом від 04.04.2024 року та довідкою до протоколу, згідно якого потерпілий ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_5 , як особу, яка 04.04.2024 року в барі « У тещі» відкрито заволоділа його грошима ( т.1.,а.с. 75-77) ;
- впізнанням особи за фото за протоколом від 04.04.2024 року та довідкою до протоколу, згідно якого свідок ОСОБА_15 впізнав ОСОБА_5 , як особу, яка 04.04.2024 року в барі «У тещі» відкрито заволоділа грошима потерпілого ОСОБА_9 ( т.1.,а.с. 78-80) ;
- впізнанням особи за фото за протоколом від 04.04.2024 року та довідкою до протоколу, згідно якого свідок ОСОБА_12 впізнала ОСОБА_5 , як особу, яка 04.04.2024 року в барі «У тещі» відкрито заволоділа грошима потерпілого ОСОБА_9 ( т.1.,а.с.81-83) ;
- впізнанням особи за фото за протоколом від 04.04.2024 року та довідкою до протоколу, згідно якого свідок ОСОБА_16 впізнала ОСОБА_5 , як особу, яка 04.04.2024 року в барі «У тещі» відкрито заволоділа грошима потерпілого ОСОБА_9 ( т.1.,а.с.84-86) ;
- речовим доказом - об'єкти дослідження, які запаковані в сейф - пакети №1043108, № 1043109 , згідно постанови про визнання речовим доказом від 29.04.2024 року ( т.1,а.с.104);
- впізнанням особи за фото за протоколом від 04.04.2024 року та довідкою до протоколу, згідно якого свідок ОСОБА_13 впізнала ОСОБА_5 , як особу, яка 04.04.2024 року в барі «У тещі» відкрито заволоділа грошима потерпілого ОСОБА_9 ( т.1.,а.с. 105-107) ;
- обшуком будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 за протоколом обшуку від 04.04.2024 року, з описом до протоколу, згідно якого ОСОБА_5 було видано 100 доларів США № 43021882 А; купюра номіналом 50 грн. № АТ 378713; дві купюри номіналом 20 грн. № РБ 5898851, № ЄА 6814973; куртка кольору хакі «Вріоні»; брюки сірі « Зара Мен»( т.1,а.с.108-114);
- речовим доказом - 100 доларів США; 90 грн. ; куртка кольору хакі « Вріоні»; брюки сірі «Зара Мен», які визнані речовими доказами за постановою слідчого від 04.04.2024 року ( т.1,а.с.115);
- ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчук від 05.04.2024 року , згідно якого накладено арешт на речі, вилучені при обшуку 04.04.2024 року за місцем проживання ОСОБА_5 ( т.1,а.с. 116-120) ;
- протоколом виготовлення інформації від 05.04.2024 року з додатком, згідно якого виготовлено копії інформації проведеного обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 ( т.1,а.с.123);
- розпорядженням стосовно встановлення курсу валют станом на 04.04.2024 року (т.1,а.с.124);
- оглядом записів з відеокамер спостереження навпроти будинку АДРЕСА_1 за протоколом від 05.04.2024 року, згідно якого видно пересування обвинуваченого ( т.1,а.с.126-127);
- оглядом записів з відеокамери спостереження, яка розташована в магазині за адресою: АДРЕСА_3 за протоколом від 05.04.2024 року, згідно якого видно пересування обвинуваченого ( т.1,а.с.129-131);
- оглядом записів з відеокамери спостереження, яка розташована в кіоску «ФОП ОСОБА_17 » за адресою: АДРЕСА_3 за протоколом від 14.04.2024 року, згідно якого видно пересування обвинуваченого ( т.1,а.с.133);
- речовим доказом - оптичний диск із копія відеозаписів з камер відео спостереження за 04.04.20-24 року ( т.1,а.с.134);
- оглядом речей за протоколом від 05.04.2024 року з додатками до протоколу, згідно якого проведено огляд мобільного телефону «Нокіа» моделі ТА-1352, обвинуваченого який був вилучений на місці події 04.04.2024 року( т.1.а.с.136-147);
- слідчим експериментом за участю підозрюваного ОСОБА_5 за протоколом від 05.04.2024 року , згідно якого ОСОБА_5 показав про обставини вчинення ним злочину ( т.1,а.с.148-149);
- протоколом виготовлення інформації від 08.04.2024 року з додатком, згідно якого виготовлено копії інформації проведеного слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_5 ( т.1,а.с.152);
IV. Оцінка доказів.
Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що незважаючи на не визнання ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України його вина повністю підтверджується показаннями як самого обвинуваченого, так і показаннями свідків та іншими дослідженими в ході судового розгляду доказами по справі.
Суд приймаючи дане рішення виходив з наступного:
Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст.ст. 84, 85 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Докази повинні бути належними, тобто такими, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Також, докази повинні бути допустимими, тобто такими, що отримані у порядку, встановленому цим Кодексом.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Так, надаючи оцінку показанням свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в судовому засіданні суд бере до уваги, що показання свідків є послідовними, логічними, які не тільки не протирічать, а співпадають з показаннями обвинуваченого ОСОБА_5 , стосовно обставин перебування ОСОБА_18 в барі та його перебування поряд зі столиком, де сиділи потерпілий та свідки, відкритим заволодінням ОСОБА_5 грошових коштів з руки у потерпілого ОСОБА_9 тому у суду відсутні будь які підстави вважати показання даних свідків стосовно обставин викрадення грошових коштів обвинуваченим неналежними та недопустимими.
При цьому, свідкам перед початком допиту роз'яснювалась ст..63 Конституції України і останні показання давали суду добровільно без примусу, також свідки попереджалася про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за завідомо неправдиві показанням за ст. 385, 384 КК України та приводилась судом до присяги, чітко відповідали на питання всіх учасників процесу і у суду відсутні будь - які підстави вважати їх показання недостовірними , або даними під примусом чи іншим впливом і відповідно відсутні сумніви з їх правдивості та об'єктивності.
Так, надаючи оцінку питанням обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні 02.08.2024 року після показань свідків, суд вбачає, що ОСОБА_5 не заперечував обставини згідно показань свідків, таким чином ОСОБА_5 по суті підтвердив фактичні обставини вчинення ним злочину за епізодом 04.04.2024 року, що спростовує первісну позицію обвинуваченого щодо наявної домовленості з потерпілим щодо повернення останнім буцімто існуючого боргу перед обвинуваченим, тобто не скористався своїм процесуальним правом щодо доведеності перед судом своєї невинуватості в інкримінованому йому злочині.
Суд звертає уваги, що при проведення слідчого експерименту з підозрюваним з застосуванням відеозапису даної слідчої дії, останній детально показав обставини вчинення ним грабежу грошових коштів у потерпілого ОСОБА_9 .
Суд звертає увагу, що підозрюваному перед проведенням даної слідчої дії роз'яснювались його права та обов'язки підозрюваного та останній будь яких заяв щодо надання йому правничої допомоги чи спілкування з адвокатом не заявляв, протокол слідчого експерименту підписав без будь яких зауважень та заперечень.
Суд бере до уваги, що будь яких заяв клопотань при виконанні вимог ст.290 КПК України щодо проведеного досудового розслідування чи необхідності проведення слідчих чи розшукових дій ОСОБА_5 слідчому не заявляв, як на заявляв будь яких клопотань при судовому розгляді справи щодо допиту свідків, експерта, направлення запитів, тощо, як обвинувачений так і захисник.
Враховуючи всі досліджені судом докази, а саме визнавальні показання обвинуваченого, показання свідків, проведеного слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_5 , впізнання потерпілим та свідками ОСОБА_5 , дані відеозаписів слідчих дій, оглядом речових доказів, висновку експертизи, тощо у їх сукупності прямо вказують на винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України за епізодом 04.04.2024 року. Аналогічним чином, суд визнає винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України за епізодом 15.03.2025 року, що підтверджується визнавальними показаннями обвинуваченого та наданими суду матеріалами.
Отже, в даному кримінальному провадженні суд знаходить, що стороною обвинувачення доведено подію кримінального правопорушення, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінальних правопорушень за епізодами 04.04.2024 року та 15.03.2025 року, також, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, форма вини, мотив і мета вчинення кримінальних правопорушень, що можливо встановити із показань обвинуваченого, свідків, висновку експертизи, слідчих експериментів, впізнанням, даних відео, огляду речових доказів, тощо.
Всі докази на підтвердження доведеності вини ОСОБА_5 оцінені судом, як кожен окремо, так і в своїй сукупності. Вказані докази передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально процесуальним законодавством.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ «суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Оцінка доказів, в розумінні практики Європейського суду з прав людини, суд керується критерієм “поза розумним сумнівом». Таке доведення випливає із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою («Кобець проти України», № 16437/08, п. 43, рішення від 14 лютого 2008).
Суд визнає докази обвинувачення належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
Отже, дослідивши під час судового розгляду надані сторонами та іншими учасниками кримінального провадження докази на предмет їх належності, достовірності, допустимості і достатності відповідно до ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч.4 ст. 186 КК України.
Вина ОСОБА_5 виходячи з критерію “поза розумним сумнівом», доведена повністю.
V. Призначення покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченим суд керується загальними засадами кримінального провадження, визначеними в ст. 7 КПК України, статтями, 50, 65-67 КК України. Відповідно до положень яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, те, що ОСОБА_5 , згідно вимоги МВС України раніше притягувався до кримінальної відповідальності ( т.1,а.с.154), на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває ( т.1,а.с.155,156), працездатний, але офіційно не працює, по місцю проживання характеризується посередньо (т.1,а.с.157), має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується вироком Крюківського районного суду м. Кременчук від 05.01.2024 року ( т.1,а.с.178 - 179).
Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 , згідно ст.66 КК України суд визнає щире каяття та активна сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , згідно ст.67 КК України судом не встановлено.
Суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 засуджений 05.01.2024 року Крюковським районним судом м. Кременчук Полтавської області за ч.1 ст. 190 КК України, до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КПК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим терміном на 1 рік. Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення за епізодом 04.04.2024 року під час іспитового строку.
Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При цьому, суд, окрім наведених вище мотивів враховує, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
При вирішенні питання про призначення ОСОБА_5 покарання за ч.4 ст. 186 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, наявність обставин, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Враховуючи викладене та особу обвинуваченого, обставини вчинення ним злочину, його суспільно - небезпечні наслідки та відношення обвинуваченого до вчиненого, наявність обставини, яка пом'якшує покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення, соціальна реабілітація обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень не можливі без реального відбуття ним покарання, що відповідає справедливому співвідношенню між вчиненим злочином та заходами, які застосовуються до винних і зумовлені метою кримінального покарання, є необхідними і не надмірними.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_5 притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного кримінального проступку і знову вчинив інкримінований йому умисні тяжкі злочини проти власності, тобто обвинувачений належних висновків не зробив та продовжив вчиняти умисні злочини.
Також, суд звертає увагу, що згідно акту службового розслідування від 06.04.2023 року в/ч НОМЕР_1 , встановлено, що ОСОБА_5 з 31.03.2023 року відсутній на військовій службі , який не повернувся із щорічної основної відпустки за 2023 рік та відступній у військовій частині на момент проведення службового розслідування, тобто вбачається СЗЧ ОСОБА_5 ( т.1,а.с.159-177).
В ході досудового розслідування ухвалою слідчого суду від 05.04.2024 року клопотання прокурора щодо обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою було задоволено та обрано відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме з 05.04.2024 року до 02.06.2024 року.
Ухвалою суду від 30.05.2024 року клопотання прокурора щодо продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою було задоволено та обрано відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме з 30.05.2024 року до 28.07.2024 року.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02.07.2024 року продовжено ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою до 29.07.2024 року та одночасно визначено заставу в розмірі 60 560 грн. 11.07.2024 року згідно платіжної інструкції вказана сума застави була внесена на рахунок апеляційного суду. (т.1,а.с.55) та ОСОБА_5 12.08.2024 року був звільнений з покладанням на нього обов'язків за ст..104 КПК України.
Також, суд бере до уваги, що в ході досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_5 № 12025170530000123 (1-кп/537/178/2025 за ч.4 ст.186 КК України, яке ухвалою суду від 03.04.2025 року було об'єднано в одне провадження з кримінальним провадженням № 12024170530000227 (1-кп/537/214/2024) за ч.4 ст.186 КК України, ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.03.2025 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб з 26.03.2025 року до 21.05.2025 року.
Тому враховуючи викладене, суд вважає за необхідне до вступу вироку в законну силу обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, зарахувавши в строк відбутого покарання строк попереднього ув'язнення.
VІ. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Відповідно до ст..ст.122, 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а саме за проведення експертизи № СЕ-19/117-24/7058-Д в сумі 3029,12 грн., що підтверджується наданою довідкою.
Долю речових доказів визначити відповідно ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України , ст.ст. 50, 65, 66, 67, 72 КК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим за ч.4 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.01.2024 року і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 7 років 1 місяць позбавлення волі.
До вступу вироку в законну силу обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, арештувавши в залі суду негайно.
Строк відбування покарання рахувати з 07.04.2025 року.
Зарахувати в строк відбутого покарання строк попереднього ув'язнення з 05.04.2024 року, тобто з часу затримання до часу звільнення під заставу 12.07.2024 року та з 26.03.2025 року, тобто з часу затримання до 06.04.2025 року включно, з розрахунку відповідно до ч.1 ст.72 КК України один день позбавлення волі відповідає одному дню тримання під вартою.
Речові докази по справі :
- мобільний телефон «Нокіа», який був вилучений при огляді місця події та визнаний речовим доказом за постановою слідчого від 04.04.2024 року ( т.1,а.с.71) - повернути власнику - ОСОБА_5 ;
- 100 доларів США; 90 грн. ; куртка кольору хакі «Вріоні»; брюки сірі «Зара Мен», які визнані речовими доказами за постановою слідчого від 04.04.2024 року ( т.1,а.с.115) - повернути власникам, а саме - грошові кошти повернути - ОСОБА_9 , а речі - ОСОБА_5 ;
- оптичний диск із копія відеозаписів з камер відео спостереження за 04.04.2024 року (т.1,а.с.134) - залишити в матеріалах кримінального провадження;
- об'єкти дослідження, які були вилучені в ході огляду місця події 04.04.2024 року та запаковані в сейф - пакети № 1043108, № 1043109, згідно постанови про визнання речовим доказом від 29.04.2024 року ( т.1,а.с.104) - знищити.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчук від 08.04.2024 року на мобільний телефон «Нокіа» (т.1,а.с.73-74) та ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчук від 05.04.2024 року на речі, вилучені при обшуку 04.04.2024 року за місцем проживання ОСОБА_5 ( т.1, а.с. 116-120) - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати в сумі 3029,12 грн.( т.1,а.с.89).
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя: ОСОБА_1