Справа № 535/267/23
Провадження № 2/535/61/25
04 квітня 2025 року с-ще Котельва
Котелевський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді: Гуляєвої Г.М.
секретаря судових засідань Васильченко В.О.
за участю представника позивача Мірошниченко Т.В.,
та представника відповідача Литвиненко А.А.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма"Маяк" (адреса місця знаходження:38600, вул.Миколаївська,169, с-ще Котельва Полтавського району Полтавської області, ЄДРПОУ:32460293)
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації;-
У лютому 2023 року представник позивача- адвокат Трикоза (Мірошниченко) Т.В. звернулася до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма"Маяк" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації.
В обгрунтування своїх позовних вимог зазначила, що відповідно державного акту на право приватної власності на землю серії РІ-ПЛ №508747, виданого на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Котелевської селищної ради
від 06 березня 2001 року, позивачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 3,1736 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Котелевської селищної ради, Котелевського району, Полтавської області, кадастровий номер 5322255100:00:003:0769.
У серпні 2022 року, позивачу стало відомо, що її земельна ділянка перебуває у
користуванні ТОВ «Агрофірми «Маяк» згідно договору укладеного 16.06.2020 року на 32
роки, договір знаходиться у відповідача. Однак позивачка не погоджується на укладення
даного договору та підпису у графі «Орендодавець» не ставила, орендну плату
отримувала згідно укладеного договору від 16.08.2017 року строком на 10 років.
З метою врегулювання спору у досудовому порядку, представником позивача на
адресу відповідача в лютому 2023 року була направлена претензія з вимогою у
добровільному порядку повернути земельну ділянку з кадастровим номером
5322255100:00:003:0769, загальною площею 3,1736 га, яка розташована на території
Котелевської селищної ради, Котелевського району, Полтавської області, цільове
призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - її законному
власнику ОСОБА_1 , але дану претензію відповідачем було проігноровано. Позивач не погоджувалася на укладення будь-яких нових договорів, або на переукладення старих договорів з відповідачем та особистого підпису у графі «Орендодавець» не ставила. Даний договір був укладений всупереч волі позивачки, підпис виконано іншою особою. ОСОБА_1 повноважень на підписання договору іншим особам не давала, зі змістом договору та умовами не ознайомлювалася. У зв'язку з цим враховуючи порушення права позивача, відсутність результатів досудового врегулювання спору, позивач вимушена звернутися до суду. Ефективним способом захисту права, яке ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення, у відповідності до вимог ст.391 ЦК України, ст.152 Земельного кодексу України, та скасування державної реєстрації речового права на користування земельною ділянкою.
Відповідач ТОВ «Агрофірма «Маяк» скористалась правом на подачу відзиву на позовну заяву. В такому зазначає, що 16.06.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма "Маяк" укладено договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), на земельну ділянку з кадастровим номером 5322255100:00:003:0769, площа 3,1736 гектарів, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходиться на території Котелевської селищної ради (надалі - Договір).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 223142287 від 08.09.2020 року державна реєстрація
вказаного договору відбувалася приватним нотаріусом Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області Лапочкою P.O. 04.09.2020 року.
Суть державної реєстрації прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав.
Відповідно до п.3.1 Договір укладено на 32 (тридцять два) роки.
Згідно п. 7.2. Дія Договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; поєднання в одній особі Землевласника та Землекористувача; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної
ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом; розірвання за взаємною згодою сторін.
Згідно п.7.3. Договору: “Розірвання Договору користування земельною ділянкою в односторонньому порядку не допускається».
Тобто, умовами договору визначено підстави для припинення дії договірних відносин.
При цьому звертається увага, на те, що ТОВ «Агрофірма «Маяк» належним чином виконує обов'язки згідно умов вищевказаного договору, в тому числі щодо оплати за користування земельною ділянкою, а позивачем не надано доказів щодо підтвердження відсутності оплати за користування земельною ділянкою та порушення зобов'язань по договору. Враховуючи наведене, просили відмовити у задоволенні позовних вимог (т.1, а.с.28-30).
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтаської області від 21.02.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі (а.с.20-21).
Ухвалою Котелевського районного суду Полтаської області від 27.04.2023 року здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження у загальне у зв'язку з необхідністю призначення почеркознавчої експертизи, витребуванням доказів, складністю справи (т.1, а.с.84-85).
У ході судового розгляду представник позивача, адвокат Трикоза Т.В., заявила клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи з метою встановлення достовірності підпису позивача у договорі про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладеного 16.06.2020 року між ТОВ "Агрофірма "Маяк" та ОСОБА_1 , зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 04 вересня 2020 року, номер запису про інше речове право №38080639, в графі "Землевласник" ОСОБА_1 , оскільки позивач стверджує, що наявні підписи виконано не нею, а іншими, невідомими їй особами, а також просила витребувати у відповідача оригінал договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладеного 16.06.2020 року між ТОВ "Агрофірма "Маяк" та ОСОБА_1 , та на час проведення даної експертизи провадження у справі зупинити (т.1, а.с.14-15).
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 25 травня 2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 про призначення судово-почеркознавчої експертизи - задоволено.
Призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу. На вирішення експерта з урахуванням уточненого формулювання, поставлено таке питання: Чи виконано підпис в договорі про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладеного 16.06.2020 року між ТОВ "Агрофірма "Маяк" та ОСОБА_1 , зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 04 вересня 2020 року, номер запису про інше речове право №38080639, в графі "Землевласник" ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи виконано іншою особою?
Проведення експертизи доручено експертам Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (36004, м. Полтава, пров. Рибальський 8). Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків (ст. ст. 384, 385 КК України). Витребувано у відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Маяк" оригінал договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладеного 16.06.2020 року між ТОВ "Агрофірма "Маяк" та ОСОБА_1 . Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (т.1, а.с.95-97).
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 10.11.2023 року клопотання експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма"Маяк" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації задоволено. Зобов'язано позивача ОСОБА_1 та відповідача ТОВ «Агрофірма «Маяк»» по справі надати до суду: оригінал досліджуваного документу - договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладеного 16.06.2020 року між ТОВ «Агрофірма «Маяк»» та ОСОБА_1 . Зобов'язано позивача по справі ОСОБА_1 надати до суду: документи з достовірними вільними зразками підпису ОСОБА_1 - не менше ніж у 10-ти різнохарактерних документах різних років, але серед них мають бути і такі, що за роками виконання наближені до досліджуваного договору (2020 р.); документи з достовірними вільними зразками почерку, у яких повинен бути запис «Шульга» - не менше ніж у 10-ти різнохарактерних документах; надати якісну електрофотокопію сторінок паспорта ОСОБА_1 із зображенням її підпису (вільні зразки); експериментальні зразки почерку ОСОБА_1 , у вигляді виконання рукописних написів: « ОСОБА_1 », « ОСОБА_1 » - не менше ніж на 3-х аркушах паперу формату А4; експериментальні зразки підпису ОСОБА_1 - не менше ніж на 3-х аркушах паперу формату А4; інформацію про перенесені ОСОБА_1 , у період 2013- 2020 рр. захворювань, що могли вплинути на її письмово-рухову навичку (травми, інсульти, інфаркт тощо)( т.1, а.с.128-129).
01.12.2023 до Котелевського районного суду Полтавської області надійшов висновок експерта № СЕ-19/1 17-23/15464-ПЧ від 14.12.2023 року згідно якого: Підпис в графі « ОСОБА_3 Шульга» в договорі про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладеного 16.06.2020 року між ТОВ «Агрофірма «Маяк» та ОСОБА_1 (примірник землевласника), виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її підпису.
Підпис в графі « ОСОБА_3 Шульга» в договорі про надання права права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладеного 16.06.2020 року між ТОВ «Агрофірма «Маяк» та ОСОБА_1 (примірник землекористувача), виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її підпису (т.1, а.с.138-153).
22.02.2024 року відповідачем подано клопотання про виклик у судове засідання для надання усних пояснень щодо змісту висновку експертного дослідження №СЕ-19/1 17-23/15464-ПЧ від 14.12.2023 року судового експерта сектору почеркознавчих досліджень відділу криміналістичних видів досліджень Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Баранову Наталію Олексіївну (т.1, а.с.167-170).
29.03.2024 року відповідачем подано клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи(т.1, а.с.185-188).
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 13.06.2024 року у задоволенні клопотання відповідача про призначення повторної почеркознавчої експертизи відмовлено (т.1, а.с.210-212).
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 13.06.2024 року закрите підготовче провадження у справі, призначено судовий розгляд, клопотання відповідача про виклик у судове засідання для надання усних пояснень щодо змісту висновку експертного дослідження експерта Баранову Н.О. задоволено (т.1, а.с.213-214).
Позиції учасників справи під час розгляду справи по суті.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Трикоза (Мірошниченко) Т.В. заявлені позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача Литвиненко А.А. позов не визнала, та просила відмовити у його задоволенні з мотивів викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини. Відповідно державного акту на право приватної власності на землю серії РІ-ПЛ №508747, виданого на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Котелевської селищної ради
від 06 березня 2001 року позивачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 3,1736 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Котелевської селищної ради, Котелевського району, Полтавської області, кадастровий номер 5322255100:00:003:0769 (т.1, а.с.7).
16.08.2017 року між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ТОВ «Агрофірма «Маяк» укладено договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) площею 3,1736 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Котелевської селищної ради, Котелевського району, Полтавської області, кадастровий номер 5322255100:00:003:0769, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 26 жовтня 2017 року, номер запису про інше речове право №23038354 терміном на 10 років (т.1, а.с. 9-10, т.2, а.с. 51).
У серпні 2022 року, позивачу стало відомо, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що її земельна ділянка площею 3,1736 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5322255100:00:003:0769 перебуває в
користуванні ТОВ «Агрофірми «Маяк» згідно договору (про неукладення якого зазначено у позові), від 16.06.2020 року на 32 роки зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 04 вересня 2020 року, номер запису про інше речове право №38080639 (т.1, а.с.11-13).
З метою врегулювання спору в досудовому порядку, представником позивача на
адресу відповідача в лютому 2023 року була направлена претензія з вимогою в
добровільному порядку повернути земельну ділянку з кадастровим номером
5322255100:00:003:0769, загальною площею 3,1736 га, яка розташована на території
Котелевської селищної ради, Котелевського району, Полтавської області, цільове
призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - її законному
власнику ОСОБА_1 , але відповіді на дану претензію відповідачем надано не було (т.1, а.с.8).
Пред'являючи позов, ОСОБА_1 стверджувала, що оспорюваний договір вона не підписувала, підпис у ньому вчинено іншою особою.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Разом з тим відповідно до пунктів 3, 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Для з'ясування обставин справи, у справі призначалась судово-почеркознавча експертизи, проведення якої було доручено експертам Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/1 17-23/15464-ПЧ від 14.12.2023 року: Підпис в графі «Землевласник М.Г. Шульга» в договорі про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладеного 16.06.2020 року між ТОВ «Агрофірма «Маяк» та ОСОБА_1 (примірник землевласника), виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її підпису.
Підпис в графі « ОСОБА_3 Шульга» в договорі про надання права права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладеного 16.06.2020 року між ТОВ «Агрофірма «Маяк» та ОСОБА_1 (примірник землекористувача), виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її підпису (т.1, а.с.138-153).
Водночас суд з'ясував, що позивач щороку з 2017 року отримувала від ТОВ «Агрофірма «Маяк» орендну плату згідно договору від 16.08.2017 року про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) площею 3,1736 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Котелевської селищної ради, Котелевського району, Полтавської області, кадастровий номер 5322255100:00:003:0769, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 26 жовтня 2017 року, номер запису про інше речове право №23038354 терміном на 10 років, не підозрюючи, що існує новий договір, який нею не підписувався.
Допитаний у судовому засіданні судовий експерт Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Баранова Н.О., викликана у судове засідання за клопотанням відповідача, на запитання представника відповідача, щодо дотримання вимог законодавства щодо можливості виконання експертного дослідження з використанням значно меншого об'єму порівняльного матеріалу ніж було зазначено у клопотанні експерта та передбачено науково- методичними рекомендаціями та по копіях документів пояснила, що при проведенні вказаної вище експертизи керувалася Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5. При цьому нею досліджувався кожен із наданих документів, яких було достатньо. Щодо невідповідності кількості наданих зразків, експерт пояснила, що запропонована кількість надання порівняльного матеріалу має рекомендаційний характер, вирішення питання щодо достатності наданих для проведення експертизи зразків відноситься до повноважень та прав експерта, а фактично наданого об'єму вільних та експериментальних зразків почерку , підпису та вільних зразків виявилось достатньою та прийнятною кількістю вільних зразків для проведення почеркознавчої експертизи, оскільки це були якісні інформаційні зразки. Крім того нею на стор.6-7 висновку враховано властивості почерку особи похилого віку та наявність у ОСОБА_1 ішемічної хвороби серця.
Після дослідження висновку експерта № СЕ-19/1 17-23/15464-ПЧ від 14.12.2023 року та допиту у судовому засіданні судового експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Баранової Н.О., відповідачем 10.10.2024 року подано клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи (т.2, а.с.3-7).
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 03.12.2024 року у задоволенні клопотання відповідача про призначення повторної почеркознавчої експертизи відмовлено (т.2, а.с.18-20).
Згідно ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що маютьзначення длясправи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності, відповідно до положень ст.110 ЦПК України, і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
У відповідності до ч.2 статті 113 ЦПК України встановлено, що якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Згідно Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 року №1950/5, додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об'єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи. Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз). У разі необхідності проведення додаткової або повторної експертизи у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються мотиви та підстави для її призначення.
Як роз'яснено у п.п. 10-11 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Проведення додаткової експертизи може бути доручено тому самому або іншому експертові. У випадках, коли виникає необхідність провести дослідження нових об'єктів або щодо інших обставин справи, суд призначає нову експертизу, яка не є додатковою.
Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові.
Таким чином, згідно аналізу наведених норм, додаткова судова експертиза призначається у випадку неповноти або неясності висновку експерта, а повторна - лише у разі обґрунтованих сумнівів у правильності висновку експерта та порушень у її проведенні.
Згідно роз'яснень п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Судом встановлено про те, що жодних даних, які б свідчили про необґрунтованість вищевказаного висновку №СЕ-19/117-23/15464-ПЧ від 14.12.2023 року судово-почеркознавчої експертизи, на які посилається представник позивача, щодо достатності поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженості між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованістю експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи або таких, які б викликали сумніви в їх правильності, матеріали справи не містять.
Висновки проведеної експертизи є достатньо обґрунтованими, логічними та об'єктивними, надані в межах компетенції експертів, істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи не встановлено, а тому відсутні підстави для повторної судової почеркознавчої експертизи.
Твердження представника відповідача про наявність сумнівів щодо висновку експерта №СЕ-19/117-23/15464-ПЧ від 14.12.2023 року судово-почеркознавчої експертизи, є голослівними, не підтвердженими належними та допустимими доказами.
Вказаним експертним висновком надано відповіді на всі поставлені перед експертом питання, відповіді чіткі та однозначні, висновок відповідає вимогам належності, достовірності та допустимості.
23.01.2025 року відповідачем подано клопотання про визнання доказу- висновку експерта №СЕ-19/117-23/15464-ПЧ від 14.12.2023 року неналежним та недостовірним (т.2, а.с.31-34).
За твердженнями відповідача, наявні розбіжності із витребуваними документами експертом (згід клопотання експерта № CE-19/117-23/15464-ПЧ від 11.10.2023 року) та тим які досліджувалися експертом (згідно висновку експерта № CE-19/11 23/15464-ПЧ від 14.12.2023 року), а саме: витребовувалися - документи з достовірними вільними зразками підпису ОСОБА_1 не менше ніж у 10-ти різнохарактерних документах різних років та документи з достовірними вільними зразками почерку, у яких повинен бути запис «Шульга» - не менше ніж у 10-ти різнохарактерних документах, надана документи на 3-х аркушах; витребовувалися експериментальні зразки підпису ОСОБА_1 не менше ніж на 3-х аркушах паперу формату А4, надано на 2-х аркушах паперу формату А-4, тобто, надано значно меншу кількість документів на дослідження, у зв'язку з чим постає питання чи була можливість виявлення експертом індивідуальності, варіаційності та стійкості ознак в досліджуваному об'єкті і документах, які надані у якості порівняльного матеріалу та експериментальних зразках.Також, у висновку експерта відсутні дослідження інформації про перенесені ОСОБА_1 , у період 2013-2020 рр. захворювань, що могли вплинути на письмово-рухову навичку (травми, інсульти, інфаркт тощо), хоча це є важливим з урахування, що паспорт позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) виданий Котелевським РВ УМВС України в Полтавській області 26.10.2005 р. Тобто, позивач є особою похилого віку, адже на момент видачі паспорту ОСОБА_1 було 67 років, на момент укладення досліджуваного договору- 82 роки, на момент відбирання експериментальних зразків підпису та почерку- 85 років. Також, судовий експерт при дослідженні об'єкта в якості порівняння взяв до уваги договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 16 серпня 2017 року, укладеного з ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Маяк» (стор. 2 висновку експерта). Проте, вважає, що даний документ не повинен був використовуватись, зважаючи на те, що він пов'язаний з обставинами справи. Експертиза винесена на підставі копій документів, а також із порушенням визначеного порядку відбору зразків підпису. При проведенні судової почеркознавчої експертизи експерт використовував електрофотокопії сторінок 1-3 паспорта громадянина України, заповненого на ім'я ОСОБА_1 , хоча судово почеркознавча експертиза по копіям документів не проводиться, про що вказано у клопотанні експерта № СЕ-19/117-23/15464-ПЧ від 11.10.2023 року.
Під час судового засідання представник відповідача підтримала вимоги клопотання у повному обсязі та просила суд його задовольнити.
Представник позивача заперечувала проти його задоволення.
Суд, заслухавши пояснення сторони відповідача, позивача, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши норми ЦПК України, дійшов таких висновків.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв'язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.
Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен в мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє.
Матеріалами справи підтверджується, що висновок судового експерта №СЕ-19/117-23/15464-ПЧ від 14.12.2023 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи було складено на виконання ухвали Котелевського районного суду Полтавської області від 25.05.2023 року про призначення вказаної експертизи.
Вищевказаний висновок експерта містить чітку та однозначну відповідь на поставлене судом питання, а саме, що: Підпис в графі «Землевласник М.Г. Шульга» в договорі про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладеного 16.06.2020 року між ТОВ «Агрофірма «Маяк» та ОСОБА_1 (примірник землевласника), виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її підпису.
Підпис в графі « ОСОБА_3 Шульга» в договорі про надання права права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладеного 16.06.2020 року між ТОВ «Агрофірма «Маяк» та ОСОБА_1 (примірник землекористувача), виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її підпису (т.1, а.с.138-153).
При цьому відповідач не надав будь-яких доказів, які спростовували б зазначений висновок судового експерта. Матеріали справи також не містять інформації та будь-яких доказів про те, що наведений висновок експерта є необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури (рішення ЄСПЛ у справі "Дульський проти України" (заява №61679/00 від 01 червня 2006 року).
Статтею 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Згідно з частинами першою-шостою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу.
Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.
В абзаці четвертому пункту 3.3 розділу III Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року (далі - Інструкція), зазначено, що орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні відповідного виду експертизи, наведено в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за № 705/3145 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) (далі - Рекомендації).
Згідно із пунктом 1.1. Розділу І Рекомендацій основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Об'єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
ЦПК України не передбачений обов'язок суду зазначати в ухвалі про призначення експертизи увесь перелік документів із вільними та експериментальними зразками почерку. Разом з цим, суд не позбавлений можливості зазначити вказаний перелік.
Відповідно до частини шостої статті 72 ЦПК України експерт має право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи; 2) заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, якщо експертиза призначена судом; 3) викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання; 4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об'єктів дослідження; 5) для цілей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасників справи та свідків; 6) користуватися іншими правами, що надані Законом України "Про судову експертизу".
Права судового експерта визначені також статтею 13 Закону України "Про судову експертизу" та пунктом 2.1 розділу ІІ Інструкції.
Згідно з пунктом 1.13. Рекомендацій достатність та якість наданих для проведення експертизи зразків почерку та підпису особи визначаються експертом у кожній конкретній експертній ситуації. Критерієм достатності обсягу порівняльного матеріалу вважається надання такої його кількості, за якою можливо виявити індивідуальність, варіаційність та стійкість ознак в досліджуваному об'єкті і зразках почерку (підпису) певного виконавця.
Отже, під час проведення судових експертиз експерт має цілий обсяг прав, якщо під час проведення експертного дослідження виникне необхідність у отриманні додаткових документів чи вирішенні певних обставини та питань, разом з цим має право викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.
Враховуючи викладене, особисті пояснення судового експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Баранової Н.О.,посилання відповідача у вказаному вище клопотанні на те, що експертизу проведено за відсутності достатньої кількості вільних та умовно вільних зразків підпису та почерку, необхідних для надання висновку, а також, що експертизу проведено за копіями документів та без урахування віку та перенесених захворювань Шульгою М.Г., чим грубо порушено вимоги Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року, Науково-методичні рекомендації з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за № 705/3145 та Закону України "Про судову експертизу" і у зв'язку з цим визнання висновку експерта №СЕ-19/117-23/15464-ПЧ від 14.12.2023 року неналежним та недостовірним доказом, є неспроможним та відхиляється судом.
Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
У частині 1 cт. 627ЦК України зазначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першоюстатті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).
Право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст.. 321 ЦК України).
За правилами ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі врегульовано у спеціальному законі, яким єЗакон України «Про оренду землі».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ч.1,2 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 102-1 Земельного кодексу України.
Емфітевзисом є довгострокове, відчужуване та успадковуване речове право на чуже майно, яке полягає у наданні особі права володіння і користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб з метою отримання плодів та доходів від неї з обов'язком ефективно її використовувати відповідно до цільового призначення. Суб'єктами емфітевзису є власник земельної ділянки та особа, яка виявила бажання користуватися останньою для сільськогосподарських потреб (землекористувач, емфітевта). Об'єктом емфітевтичного права є користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, що знаходиться у приватній, комунальній або державній власності. До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги, а також несільськогосподарські угіддя (ст.22 ЗК Підставою встановлення емфітевзису є договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір про емфітевзис). За договором про емфітевзис власник земельної ділянки відплатно чи безвідплатно передає іншій особі право користування земельною ділянкою, зберігаючи щодо неї право власності. Договір про встановлення емфітевзису формально є консенсуальним, оскільки для виникнення емфітевтичного права не вимагається передачі земельної ділянки. Водночас реалізувати це право раніше, ніж будуть встановлені межі ділянки на місцевості, неможливо, оскільки до цього приступати до використання земельної ділянки забороняється законом (ст. 125 ЗК). Емфітевзис може бути переданим іншій особі на підставі договору між попереднім та наступним землекористувачами або на підставі спадкування (ч.2 ст.407 ЦК). Зокрема емфітевтичне право може бути предметом договору купівлі-продажу, дарування, міни, в тому числі предметом застави, а також може передаватися будь-яким іншим, не забороненим законом, способом іншій фізичній або юридичній особі. При відчуженні емфітевзису йдеться не про передачу права власності на земельну ділянку, а виключно про відчуження права користування нею. Строк договору про емфітевзис встановлюється за домовленістю його сторін. При цьому власник ділянки та емфітевта можуть укласти такий договір на визначений або на невизначений строк. Якщо договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладено на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону не менш як за один рік (ст.408 ЦК). Попередження про відмову від договору є правочином, тому його зміст та форма визначаються загальними правилами про здійснення правочинів, встановленими гл.16 ЦК. Власник земельної ділянки має право: - вимагати від землекористувача використання ділянки за призначенням, встановленим у договорі. При цьому в самому договорі має бути враховане цільове призначення ділянки (ст.409 ЦК); - на одержання плати за користування ділянкою. Плата за кокетування, що підлягає сплаті землекористувачем власникові землі не охоплює інших обов'язкових платежів, які встановлюються окремим законом (ч.2 ст.410 ЦК). ЦК не встановлює розмірів плати за користування, її форми, умови, порядок та строки виплати ці питання вирішуються на розсуд сторін і мають бути закріплені у договорі про емфітевзис, - на переважне перед іншими особами набуття права користування земельною ділянкою у разі продажу цього права іншій особі (ч.2 ст.411 ЦК)
Згідно з частиною першоюстатті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Частиною третьою статті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Водночас, позивач заперечує факт підписання ОСОБА_1 договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладеного 16.06.2020 року між ТОВ "Агрофірма "Маяк" та ОСОБА_1 , зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 04 вересня 2020 року, номер запису про інше речове право №38080639.
Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, заумови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді, з метою встановлення належності ОСОБА_1 підпису на оригіналі оспорюваного договору емфітевзису, проведена судово-почеркознавча експертиза за результатами висновку якої №СЕ-19/117-23/15464-ПЧ від 14.12.2023 року: Підпис в графі « ОСОБА_3 Шульга» в договорі про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладеного 16.06.2020 року між ТОВ «Агрофірма «Маяк» та ОСОБА_1 (примірник землевласника), виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її підпису.
Підпис в графі « ОСОБА_3 Шульга» в договорі про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладеного 16.06.2020 року між ТОВ «Агрофірма «Маяк» та ОСОБА_1 (примірник землекористувача), виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її підпису (т.1, а.с.138-153).
Підстав для визнання вказаного висновку неналежним, недостовірним доказом судом не встановлено з мотивів викладених вище.
Зважаючи на таке, суд вважає за можливим визнати, що підпис виконаний від імені ОСОБА_1 в договорі про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 16.06.2020 року, між ТОВ «Агрофірма «Маяк» та ОСОБА_1 зареєстрованого 04.09.2020 року, виконаний не нею.
Варто звернути увагу суду на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16: у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.
Щодо обраного позивачем способу захисту про скасування державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ТОВ «Агрофірма «Маяк», ( запис про інше речове право вчинений 04 вересня 2020 року №38080639 ) проведеної 04.09.2020 року приватним нотаріусом Лапочкою Р.О. Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області відносно земельної ділянки кадастровий номер 5322255100:00:003:0769, то суд вважає вірним зазначити таке.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (стаття 19 ЦПК України).
Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між сторонами спору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб на вказану вище земельну ділянку, оскільки, на думку позивача, державна реєстрація Договору емфітевзису від 04.09.2020 року порушує її права на користування та розпорядження зазначеною власністю.
Вказана вимога свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин, тому ця позовна вимога правильно заявлена в порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду судом загальної юрисдикції.
Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України "Про оренду землі"в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Як встановлено судом, Договір про право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 16.06.2020 року зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним приватним нотаріусом Лапочкою Р.О. Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області , номер запису 38080639.
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Власником спірної земельної ділянки кадастровий номер 5322255100:00:003:0769 на момент реєстрації договору емфітевзису являється ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РІ-ПЛ №508747, виданого на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Котелевської селищної ради
від 06 березня 2001 року.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина першастатті 317 ЦК України).
Разом з тим, реєстрація неукладеної між сторонами угоди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою.
Отже, реєстрація Договору про право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 16.06.2020 року на вищевказану земельну ділянку, якщо угода, як правочин, є неукладеною, не відповідає вимогам закону.
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.
На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позивача про наявність правових підстав для усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 5322255100:00:003:0769 шляхом зобов'язання ТОВ «Агрофірма «Маяк» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,1736 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва
та розташована на території Котелевської селищної ради, Полтавського (Котелевського) району, Полтавської області з кадастровим номером 5322255100:00:003:0769 та скасування державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ТОВ «Агрофірма «Маяк» на земельну ділянку площею 3,1736 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Котелевської селищної ради, Полтавського (Котелевського) району, Полтавської області з кадастровим номером 5322255100:00:003:0769, номер запису про інше речове право 38080639 від 04.09.2020 на підставі договору про право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 16.06.2020.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд бере до уваги, що відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви стороною позивача було сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн. Оскільки суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати із сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265, 268,354-355 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма"Маяк" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації - задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , земельної ділянки з кадастровим номером 5322255100:00:003:0769, площею 3,1736 га, яка розташова території Котелевської селищної ради, Полтавського (Котелевського) району, Полтавської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом витребування її від ТОВ «Агрофірма «Маяк» Полтавського району Полтавської області та повернути дану земельну ділянку позивачеві - ОСОБА_1 .
Скасувати запис про речове право (право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) земельної ділянки з кадастровим номером 5322255100:00:003:0769, площею 3,1736 га, яка розташована на території Котелевської селищної ради, Полтавського (Котелевського) району, Полтавської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва вчинений 04 вересня 2020 року №38080639 та внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, строк дії речового права до 04.09.2052 року.
Стягнути з ТОВ «Агрофірма «Маяк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок.)
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 04.04.2025 року.
Суддя: Г.М. Гуляєва