КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ
Справа №552/2665/25
Провадження № 2/552/1632/25
07.04.2025 року суддя Київського районного суду м. Полтави Кузіна Ж.В. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,-
До Київського районного суду м. Полтави надійшла цивільна справа за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яка утворилась по особовому рахунку, відкритому за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 07 квітня 2025 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , відомості щодо місця реєстрації ОСОБА_2 - відсутні.
При вирішенні питання про відкриття провадження встановлено, що зазначена позовна заява не може бути прийнята до розгляду Київським районним судом міста Полтави та підлягає направленню за підсудністю з наступних підстав.
В позовній заяві представник позивача зазначає, що позовна заява подана до Київського районного суду м. Полтави відповідно до ч. 15 ст. 28 ЦПК України, а саме позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Так, за загальним правилом ст. 27 ЦПК України підсудність справ за позовами до фізичних осіб визначається за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача.
Виняток з даного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 року (справа № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18), правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 зазначила, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Так, позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яка утворилась по особовому рахунку відкритому за адресою АДРЕСА_1 за період з 01.04.2012 року по 24.12.2014 року у розмірі 5287,03 грн.
З урахуванням заявлених вимог, які пов'язані з нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на території Шевченківського району м. Полтави та відноситься до територіальної підсудності Октябрського районного суду м. Полтави.
Відтак, виходячи з того, що спір виник з приводу нерухомого майна, для якого цивільним процесуальним законом встановлено виключну підсудність, суд приходить до висновку, що справа підлягає розгляду відповідно до положень статті 30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна.
Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено обставин, які б давали можливість розгляду даної справи саме Київським районним судом м. Полтави, оскільки дана справа за правилами виключної підсудності підсудна Октябрському районному суду м. Полтави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Отже, з огляду на те, що Київський районний суд м. Полтави у даному випадку не є судом встановленим законом, оскільки спір у даній справі стосується нерухомого майна, яке знаходиться на території Шевченківського району міста Полтави за адресою: АДРЕСА_1 , вважає, що справа підлягає направленню за територіальною підсудністю до Октябрського районного суду м. Полтави.
Керуючись ст.ст. 27, 30 260, 261 ЦПК України,
Цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій передати на розгляд до Октябрського районного суду м. Полтави.
Копію ухвали направити сторонам по справі.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Передача справи здійснюється не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя Ж.В.Кузіна