Єдиний унікальний номер: 379/1728/24
Провадження № 2/379/123/25
(ЗАОЧНЕ)
07 квітня 2025 року м. Тараща
Таращанський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Шабрацького Г.О.,
за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилається, що 02 вересня 2021 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/11115091-SP підписанням якого акцептував публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті банку. Строк дії кредитного ліміту за кредитним договором становить 365 днів з моменту повідомлення банком про факт встановлення кредитного ліміту. При цьому, після закінчення зазначеного періоду, строк дії кредитного ліміту автоматично пролонгується, окрім випадків: якщо банк прийняв рішення не продовжувати строк дії кредитного ліміту; направлення клієнтом до банку письмової заяви про відмову від користування лімітом кредитної лінії та/або про закриття поточного рахунку.
28 лютого 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № НІ/11/15-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зобов'язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов'язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу № НІ/11/15-Ф від 28 лютого 2024 року реєстру прав вимог, ТОВ «Фінансовакомпанія «Європейськаагенція зповернення боргів'набув правагрошової вимоги до відповідача в сумі 40162,19 грн.,з яких 19165,8грн. загальна заборгованість по тілу кредиту; 20996,39 грн. загальна заборгованість по відсотках.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 002/11115091-SP від 02 вересня 2021 у розмірі 40162,19 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 20 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
30 грудня 2024 року Таращанським районним судом Київської області отримано заяву позивача щодо усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 30 грудня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, у матеріалах справи просить здійснювати розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено оголошення про виклик відповідача. Враховуючи вимоги частини 11 статті 128 ЦПК України «з опублікуванням оголошення про виклик, відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Однак, відповідач своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався в судове засідання не з'явився заяв та клопотань не надіслав.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Згідно ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані матеріали справи і оцінюючи все в сукупності прийшов до таких висновків.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, ст. 76 ЦПК України.
Судом установлено, що 02 вересня 2021 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було підписано заяву №542466 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» (а.с.5).
Водночас, Анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в указаній заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом та інших істотних умов.
Надані позивачем матеріали справи не містять доказів, яке рішення було прийнято банком за заявою відповідача, який розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок йому було надано.
Доказів щодо укладення 02 вересня 2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та відповідачем договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/11115091-SP, матеріали справи не містять.
Крім цього, позивачем, у якості доказу переходу прав вимоги до боржника ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором надано договір факторингу № НІ/11/15-Ф укладеного 28.02.2024 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с.7-8).
Однак, вказаний договір факторингу є неналежним доказом, оскільки не містить всіх аркушів, а саме: після аркушу під № 3, який закінчується п.3.2, слідує аркуш № 11.
Також, на підтвердження переходу права грошової вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» наданий Витяг з Реєстру Прав вимог до договору факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024, який не містить підписів посадових осіб АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» , тобто його зміст міг бути змінений в односторонньому порядку та викладений в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу, тому є неналежним доказом.
Реєстр боржників до договору факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024 позивачем суду не наданий.
Згідно із умовами договору факторингу клієнт передає фактору документацію, що стосується заборгованостей та є необхідною для пред'явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості, а саме: електронні документи, що стосуються заборгованостей окремих боржників, які підтверджують дійсність та наявність права грошових вимог клієнта до боржників по заборгованостям, а також є необхідними для пред'явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості, а саме: договорів позики, детальні розрахунки заборгованості по договору позики на дату відступлення права вимог.
Тобто при укладенні договору факторингу позивач (фактор) володіє повною інформацією щодо кредитної справи кожного боржника в тому числі і первинними документами, що підтверджують факт надання коштів у кредит та відповідно заборгованості за кредитними договорами.
Суд зазначає, що саме первинні документи, що оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є тими, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 516 ЦПК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
Представник позивача, на підтвердження позовних вимог, зазначає, що між сторонами укладено договір №002/11115091-SP від 02.09.2021 рокута сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, 28.02.2024 позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором №002/11115091-SP від 02.09.2021, на підставі договору факторингу №НІ/11/15-Ф від 28.02.2024. Згідно умов кредитного договору позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, але відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором №002/11115091-SP від 02.09.2021 року у розмірі 40162,19 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.6).
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Вирішуючи позов про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» заборгованості за кредитним договором №002/11115091-SP від 02.09.2021 року, що укладений з АТ «Таскомбанк», суд враховує наступне.
Представник позивача, на підтвердження позовних вимог та наявності заборгованості надав: заяву-анкету №542466 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, розрахунок заборгованості (а.с. 7), згідно якого заборгованість відповідача за кредитним договором №002/11115091-SP від 02.09.2021 становить 40162,19 грн, з яких: 19465,8 грн - заборгованість по тілу кредиту та 20996,39 грн - заборгованість за відсотками.
Разом з тим, до суду не надано належних та достатніх доказів укладення саме кредитного договору №002/11115091-SP від 02.09.2021 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 , оскільки до матеріалів справи додана лише заява-анкета №542466 від 02.09.2021, яка не містить істотних умов: суми кредиту, мети, умов та порядку його видачі, розміру, порядку нарахування та виплати процентів, а саме не містить відсоткової ставки та строку кредитування.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).
Відсутність у матеріалах справи кредитного договору №002/11115091-SP від 02.09.2021 року, який підписаний сторонами, не підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, не забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, у якому втілюється воля останніх та не підтверджує, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Також, суд враховує, що згідно з положеннями ч. 1 ст. 1046 ЦК України, кредитний договір є реальним та укладеним з моменту передання грошей, з наданням доказів про перерахування кредитодавцем суми грошової позики (кредиту) на зазначений в договорі рахунок позичальника для висунення і доведення вимоги позивачем (новим кредитором) про стягнення з боржника є обов'язковим.
У той же час, у матеріалах справи відсутні належні, допустимі і достатні докази перерахування кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 526, 1054, 1088 ЦК України, а тому позивачем не доведено, що позичальнику надано кредитні кошти на умовах встановлених договором.
Суд також враховує, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Також, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц та від 15.01.2025 у справі № 753/16762/15-ц.
Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу і на який строк та правильність нарахування заборгованості у розмірі 40162,19 грн.
Отже, розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем у позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу саме у розмірі 40162,19 грн.
Таким чином, встановивши відсутність належних, достовірних та достатніх доказів щодо укладення кредитного договору №002/11115091-SP від 02.09.2021 року, а саме виникнення зобов'язальних правовідносин на умовах, зазначених позивачем, суд дійшов висновку про недоведеність наявності підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за Кредитним договором №002/11115091-SP від 02.09.2021 у розмірі 40162,19 грн.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, то судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» по справі підлягають віднесенню на сторону позивача.
Керуючись ст. 11, 207,526, 610, 611, 612, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 76 81, 141, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- відмовити повністю.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд.30, м. Київ, код ЄДРПОУ: 35625014.
Відповідач: з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено та підписано 07 квітня 2025 року.
Суддя Таращанського районного суду Київської області Григорій ШАБРАЦЬКИЙ