Справа №295/13763/24
Категорія 17
2-о/295/17/25
02.04.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира
в складі: головуючого судді Лєдньова Д.М.
при секретарі Опанасюк В.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , за участі третьої особи Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Царіциної Ірини Сергіївни, про встановлення факту, що має юридичне значення
встановив:
Позивач звернувся в суд із позовом, в якому зазначив, що 09.02.2007 р. внаслідок приватизації житлової квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 (мати позивача), ОСОБА_5 (батько позивача), ОСОБА_6 (рідний брат позивача) отримали у власність по 1/3 ідеальних частки в праві власності на квартиру.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян реєстратором Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції зроблено актовий запис 26.05.2009 року за № 1270.
Спадкова справа після смерті вказаної особи зведена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Царіциною І.С. 09.08.2023 р.
Позивач зауважує, що спадкова справа була відкрита на підставі його заяви, проте нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме - у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , в зв'язку з тим, що факт прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 не доведений.
Додає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , яка, у свою чергу, залишила заповіт на сина ОСОБА_6 . Спадкова справа після смерті матері позивача заведена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 07.05.2014 р., на ім'я ОСОБА_7 видане свідоцтво про право на спадщину.
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкова справа після його смерті зведена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Царіциною І.С. 09.08.2023 р.
Спадкова справа була відкрита на підставі заяви позивача ОСОБА_1 , проте нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме - у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 в зв'язку з тим, що факт прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 не доведений, рекомендовано звернутись до суду для встановлення юридичного факту - прийняття спадщини.
Вказано, що у ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини народилась дитина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає разом із матір'ю, ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 .
Покійний ОСОБА_6 був розлучений із ОСОБА_2 ( ОСОБА_9 ), згідно довідки, виданої Головою ОСББ «Андромеда-Житомир» ОСОБА_10 , на день смерті ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 та протягом 6-ти місяців від дати його смерті у вищевказаній квартирі проживали: дружина - ОСОБА_4 ; син - ОСОБА_6 , невістка - ОСОБА_12 , онук - ОСОБА_8 ; син - ОСОБА_1 (проживав без реєстрації).
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 до 1999 року, з якого він був прописаний в квартирі АДРЕСА_3 , коли одружився. Проте із дружиною життя не склалося, і з 2008 року ОСОБА_1 повернувся до батьків, проживав із ними фактично, допомагав матері доглядати за хворим батьком, який станом на 2008 рік тяжко хворів.
Позивач посилається на визначені положеннями законодавства принципи свободи пересування та вільного вибору місця проживання, згідно з яким реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження та, вказуючи на порушення його прав як спадкоємця внаслідок невизнання обставин прийняття спадщини, просить встановити факт постійного місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом зі спадкодавцем, батьком - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_4 .
Ухвалою суду від 14.10.2024 року витребувано у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Царіциної Ірини Сергіївни копії спадкових справ, заведених після смерті: померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ; померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 ; витребувано у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака Віктора Ярославовича копію спадкової справи, заведеної після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 .
В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.
Відповідач при розгляді справи по суті заперечувала факт проживання позивача у помешканні за адресою АДРЕСА_4 на час смерті ОСОБА_5 . Визнаючи обставини приживання ОСОБА_1 у квартирі до відповідного періоду - 2009 року, відповідач зауважила на тому, що в подальшому позивач почав проживати в іншій квартирі, що належить йому на праві власності.
Судом встановлено наступні обставини.
Квартири АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_4 (мати позивача), ОСОБА_5 (батько позивача), ОСОБА_6 (рідний брат позивача) в розмірі по 1/3 ідеальної частки, що підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 09.02.2007р. і витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14908909 від 14.06.2007р.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян реєстратором Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції зроблено актовий запис 26.05.2009 року за № 1270, що підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 (серія НОМЕР_2 ).
Матеріали справи містять довідку ОСББ «Андромеда-Житомир» № 696 від 13.08.2021 року з даними про те, що на день смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вищевказаній квартирі значились зареєстрованими дружина - ОСОБА_4 ; син - ОСОБА_6 .
Також, до позову долучено довідку ОСББ «Андромеда-Житомир» № 269 від 27.10.2021 року, за змісту якої слідує, що на день смерті ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 та протягом 6-ти місяців від дати його смерті у вищевказаній квартирі проживали: дружина - ОСОБА_4 ; син - ОСОБА_6 , невістка - ОСОБА_12 , онук - ОСОБА_8 ; син - ОСОБА_1 (проживав без реєстрації).
Нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Царіциною І.С. 09.08.2023 року винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме - у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 в зв'язку з тим, що факт прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 не доведений.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян реєстратором Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції зроблено актовий запис 04.06.2013 року за № 1371, що підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 (серія НОМЕР_3 ).
Відповідно до заповіту ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Луб'яковою Г.М., зроблено розпорядження: все майно, яке буде належати особі на день смерті, де б воно на знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, на що особа за законом матиме право, заповідано ОСОБА_6 .
За змістом довідки КВЖРЕП № 14 управління житлового господарства Житомирської міської ради № 853 (долучена до матеріалів спадкової справи, заведеної відносно майна померлої ОСОБА_4 ), а також довідки ОСББ «Андромеда-Житомир» № 695 від 13.08.2021 року на дань смерті ОСОБА_9 за адресою проживання був зареєстрований ОСОБА_6 .
Матеріла справи містять також довідку ОСББ «Андромеда-Житомир» № 270 від 27.10.2021 року, згідно з якою на день смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 та протягом 6-ти місяців від дати її смерті за адресою приживання особи зареєстровані: син - ОСОБА_6 , син - ОСОБА_1 (проживав без реєстрації).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян реєстратором Житомирським міськрайонним Відділом державної реєстрації актів цивільного стану ЦЗ міжрегіонального управління Міністерства юстиції зроблено актовий запис 08.11.2020 року за № 2918, що підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_6 (серія НОМЕР_4 ).
Відповідно до матеріалів справи (довідка ОСББ «Андромеда-Житомир» від 21.09.2021 року за № 829) з померлим ОСОБА_6 на день його смерті за адресою: АДРЕСА_4 проживав брат ОСОБА_1 без реєстрації згідно письмових заяв сусідів.
Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Царіциною І.С. 09.08.2023 року винесена постанову про відмову позивачу у вчиненні нотаріальної дії, а саме - у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 в зв'язку з тим, що факт прийняття спадщини ОСОБА_1 не доведений, рекомендовано звернутись до суду для встановлення юридичного факту - прийняття спадщини.
Між сторонами виник спір, пов'язаний із невизнанням відповідачем факту проживання позивача разом зі спадкодавцем - ОСОБА_5 на час його смерті, як підстави набуття права на спадкування.
Вирішаючи питання грунтовності заявлених вимог суд виходить з таких міркувань.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У відповідності до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
За положеннями ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст.2 закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» N 1382-IV (в редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 ) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно зі ст. 3 Закону N 1382-IV місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку поданим учасниками доказам за їх окремим, а також взаємним сукупним охопленням суд приходить до висновку про відсутність підставі для задоволення позову.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 не міг чітко вказати періоди проживання позивача у квартирі, свідок ОСОБА_14 на запитання суду пояснив, що бачив позивача іноді, у періоди, коли останній приходив до батьків, у квартиру свідок фактично не заходив.
Отже, свідки не виявили обізнаність про значимі в розрізі виниклого спору обставини, які можуть характеризувати помешкання як місце проживання особи, у тому числі, щодо наявності особистих речей у помешканні, виконанні дій з утримання та обслуговування квартири.
Не підтверджується факти утримання квартири протягом певного періоду і дослідженими письмовим доказами.
З приводу тверджень позивача про організацію поховання батька суд звертає увагу, що прийняття участі у похованні не є достатньою умовою для здобуття висновку щодо дійного спільного проживання осіб, відповідні обставини за своєю суттю виявляють етично-моральну складову поведінки учасника.
В даному випадку суд зауважує, що поняття «житло» в контексті ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) тлумачиться як «домівка». Воно охоплює місце, облаштоване особою як її дім.
У рішенні від 24 листопада 1986 року у справі «Гіллоу проти Сполученого Королівства» житлом визнано «місце, куди особа має намір повернутися чи де було її постійне помешкання».
На думку суду, обставини проживання особи за відповідною адресою повинні супроводжуватись власним усвідомленим сприйняттям такого помешкання своєю домівкою та характеризуватись певним зовнішнім проявом через, зокрема, публічне доведення. Позивачем не надано доказів щодо наміру вважати помешкання своїм місцем проживання з притаманними у такому випадку ознаками: отриманням кореспонденції, сповіщенням про адресу проживання по місцю роботи, в інші заклади соціально-побутової сфери, заклади охорони здоров"я.
Досліджені судом довідки ОСББ «Андромеда-Житомир», які містять неоднорідні дані, оцінюється за сукупністю інших здобутих відомостей, відхиляються судом як докази на підтвердження фактичного місця проживання.
Надаючи оцінку поданим доказам, суд приходить до висновку про недоведеність заявлених позивачем вимог та відсутності підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 258-273 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , за участі третьої особи Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Царіциної Ірини Сергіївни, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Суддя: Д.М.Лєдньов